17 листопада 2025 рокуСправа №160/19476/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій заявлено такі вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з травня 2022 року по червень 2022 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з травня 2022 року по червень 2022 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.03.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року в адміністративній справі №160/19476/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26.06.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року скасовано. Направлено справу №160/19476/23 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.07.2025 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на новий розгляд судді Царікової О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення з приводу обставин, на які звернув увагу Верховний Суд у постанові від 26.06.2025 № 160/19476/23.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що у період з квітня по червень 2022 року ОСОБА_1 забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), які полягали у запобіганні прориву противника на території Дніпропетровської області на підставі бойових розпоряджень.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"не була виплачена додаткова винагорода за період з квітня по червень 2022 року, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
30.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №39843/25), доводи яких аналогічні в позовній заяві.
01.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №71276/25), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 11.08.2023 та від 20.09.2023, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 17.11.2025.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.
За твердженнями позивача, в період часу з квітня 2022 року по червень 2022 року включно ОСОБА_1 забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), які полягали у запобіганні прориву противника на території Дніпропетровської області на підставі бойових розпоряджень.
16 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за участь в бойових діях з травня по жовтень 2022 року включно, щомісячну доплату у вигляді додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн., передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р. з урахуванням фактично виплачених сум.
Листом військової частини НОМЕР_4 від 14 червня 2023 року №1314/2/56/100/5913 представника позивача повідомлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється особовому складу в розмірах згідно наказу командира частини на підставі рапортів командирів підрозділів. З метою вирішення питання, ОСОБА_1 пропонується звернутися рапортом та надати необхідні документи.
Як встановлено з довідки, виданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 , за період з квітня 2022 року по червень 2022 року була виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
У зв'язку з тим, що позивачу відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" не була виплачена додаткова винагорода за період з травня 2022 року по червень 2022 року включно в розмірі 100 000, 00 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на цей час.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою від 07.07.2022 №793, яка застосовується з 24.02.2022, відповідно до якого установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірному періоді, суд зазначає таке.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні бойові донесення або постові відомості, а також рапорти командира підрозділу про участь позивача у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань. Також, слід зауважити, що відсутня в матеріалах справи довідка про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
При цьому суд зазначає, що лише сам факт несення військової служби на підставі бойового розпорядження військової частини НОМЕР_2 не є достатньою підставою для нарахування та виплати відповідачем позивачеві збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, враховуючи таке.
Нормативно-правові документи, якими врегульовано порядок проходження військовослужбовцями Збройних Сил України, не містять визначення термінів «бойові дії» та «бойовий наказ (розпорядження)».
Разом із цим такі визначення містяться у Порядку виплати винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженому наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 березня 2016 року № 115 та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 22 березня 2016 року за № 419/28549.
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2 розділу І Порядку виплати винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 березня 2016 року № 115 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 березня 2016 року за № 419/28549, бойові дії - оборонні або наступальні тактичні дії підрозділів, узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр для відбиття ударів противника, його знешкодження та виконання інших завдань з використанням різних видів зброї (озброєння) для знешкодження, подавлення, виснаження і руйнування у визначеному районі впродовж певного часу; бойовий наказ (розпорядження) - рішення начальника підрозділу (групи тощо) про виконання підрозділом (групою тощо) бойових завдань (заходів, у тому числі оперативно-бойових), яке доводиться усно (в тому числі технічними засобами зв'язку) з подальшим занесенням у відповідні документи, письмово або графічно на карті, з можливістю уточнення під час їх виконання.
Отже, бойовий наказ (розпорядження) фактично є правовою підставою участі військовослужбовця у бойових діях або у забезпеченні здійснення відповідних заходів і не доводить факту такої участі, тобто, не є достатнім свідченням того, що військовослужбовець протягом всього періоду відрядження на підставі бойового наказу брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
У постанові Кабінету Міністрів України N 168, в свою чергу, "бойове завдання" використовується для визначення умов, за яких військовослужбовці отримують винагороди. Це визначення охоплює безпосередню участь у бойових діях; виконання спеціальних завдань у зоні бойових дій або в умовах, пов'язаних із ризиком для життя; операції чи завдання, пов'язані із забезпеченням безпеки в умовах воєнного стану.
В розрізі Постанови № 168 слід зауважити, що основний акцент в ній робиться на виконанні військовослужбовцем завдань, що несуть загрозу життю чи здоров'ю, а також пов'язані з активною обороною країни.
З вищевказаного, суд робить висновок, що визначення "бойового завдання" у Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України не є тотожним для визначення "бойового завдання" передбаченого у Постанові № 168 саме як підставу для виплати додаткової винагороди. Для військовослужбовців, які претендують на винагороду за Постановою № 168, важливо підтвердити, що виконуване завдання відповідало умовам, зазначеним у цьому нормативному акті, з огляду на те, що саме Постанова №168 є спеціальним нормативним актом, який регулює питання додаткової винагороди.
Як зазначалось судом вище, за приписами п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260, факт виконання бойового (спеціального) завдання має бути підтверджений відповідними документами, а саме бойовим наказом (розпорядження), журналом бойових дій та рапортом командира про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань).
Факт безпосередньої участі у таких діях та заходах має бути підтверджений додатковими (крім бойового наказу (розпорядження)) доказами (наприклад, витягом з журналу бойових дій, витягом з журналу ведення оперативної обстановки, копією бойового донесення, копією рапорту начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу), де проходив службу в певні періоди часу військовослужбовець, про його участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань - із зазначенням кількості днів такої участі, довідкою про участь у бойових діях чи визначених заходах із зазначенням кількості днів такої участі.
В матеріалах справи відсутній будь-який з вище вказаних документів щодо позивача.
За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі до 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з травня 2022 року по червень 2022 року.
Судом досліджено всі докази, надані позивачем та відповідачем, при розгляді даної справи, та зауважує, що в матеріалах справи відсутні бойові донесення або постові відомості, а також рапорти командира підрозділу про участь позивача у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань, та відсутня довідка про безпосередню участь безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. Крім того, матеріали справи не містять бойове розпорядження (наказ командира військової частини НОМЕР_2 ) про залучення позивача до ведення бойових дій (до виконання бойових завдань) у районі ведення бойових дій на території Дніпропетровської області з квітня року по червень 2022 року, на який посилається позивач у позовній заяві.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Царікова