18 серпня 2025 рокуСправа №160/16930/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікова Олена Василівна
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місто Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, 49000; ЄДРПОУ 25005978) до Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА» (Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Грушувато-Криничне, вул. Котляревського, буд. 36А, 52591; ЄДРПОУ 25021842) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
09.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА», в якому позивач просить:
- стягнути з Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 248 155,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 посади, що підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У строк, визначений статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, самостійно не сплачені, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 248 155,72 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.
20.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32771/25). Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що Фермерським господарством «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА» вжито всі необхідні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році, а саме:
- у 2024 році створене відповідне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю. Наказом №11-П від 10.01.2024 “Про внесення змін до штатного розпису» було введено додаткову вакантну штатну посаду у структурний підрозділ “рослинництво» та додано ще одну одиницю “робочий»;
- у строк 3 дні з дати відкриття вакансії відповідачем було скеровано звіт форми №3-ПН з інформацією про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю до Синельниківського центру зайнятості, який прийнятий відповідальною особою 12.01.2024. В подальшому відповідачем було подано ще один звіт до Синельниківського центру зайнятості, який прийнятий відповідальною особою 15.04.2024;
- додатково підприємством вживаються заходи щодо самостійного пошуку працівників, які мають інвалідінсть, зокрема, шляхом розміщення оголошень в місцевій газеті “Берег надії».
Таким чином, відповідач сприяв працевлаштуванню осіб з інвалідністю та вимокав вимоги законодавства щодо забезпечення прав означених осіб на працевлаштування в повному обсязі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 18.11.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Фермерське господарство «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА» (Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Грушувато-Криничне, вул. Котляревського, буд. 36А, 52591; ЄДРПОУ 25021842) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, розміщеного в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідача на 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Фермерському господарстві «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА», за рік склала 18 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі-Закон №875-ХІІ), відповідача повинна складати 1 особа.
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.
Таким чином у 2024 році 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, залишилось не зайнятим.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 248 155,72 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення належної до сплати суми.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).
Згідно частини 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Частинами 1 - 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VІ від 05.07.2012 року визначено, що роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Згідно приписів пунктів 1-4, 1-5 Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
З огляду на вищезазначене, форма звітності № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.
Аналіз зазначених норм свідчить, що на підприємства, установи, організації та інших осіб, що використовують найману працю, покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов'язок по їх виявленню і підбору для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на державну службу зайнятості.
Матеріалами справи підтверджено, що у 2024 році відповідач виконував вимоги стосовно подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, що передбачено постановою КМУ №70 від 31.01.2007 “Про реалізацію ст.19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема наказом від 10.01.2024 №11-П ввів зміни до штатного розпису Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА» введено додаткову вакантну штатну посаду у структурний підрозділ “рослинництво» та додано ще одну одиницю “робочий»; надавав звіти форми 3-ПН до центра зайнятості, інформація в яких про наявність вакантного місця свідчить про створення ним одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а саме - звіти 3-ПН 12.01.2024 та 15.04.2024.
Також, відповідач зазначив, що самостійно намагався знайти на вакантну посаду осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, зокрема, шляхом розміщення оголошень в місцевій газеті “Берег надії».
Однак, робоче місце залишилось вакантним, у зв'язку з тим, що особи з інвалідністю не виявили бажання щодо працевлаштування у Фермерському господарстві «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА».
Таким чином, позивачем до суду не було надано доказів того, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виділив та не створив робочі місця для осіб з інвалідністю або відмовляв їм у прийнятті на роботу в спірний період.
Суд вважає, що підприємство не може нести відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно здійснило необхідні заходи по створенню для них робочого місця, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин, незалежних від Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА»: відмова осіб з інвалідністю від працевлаштування на підприємство або їх відсутність.
Таким чином, вищенаведене свідчить про відсутність обґрунтованих правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за розрахунком позивача у розмірі 69 768,03 грн., оскільки порушення вимог ст.19 Закону №875-XII, з боку відповідача, позивачем не доведено та спростовано доданими до відзиву доказами, у зв'язку з чим нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог та докази надані відповідачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місто Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, 49000; ЄДРПОУ 25005978) до Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «ЧАЙКА» (Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Грушувато-Криничне, вул. Котляревського, буд. 36А, 52591; ЄДРПОУ 25021842) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 18.11.2025.
Суддя О.В. Царікова