18 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11690/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 14.09.2025; зобов'язання надати відповідь на запит на інформацію від 14.09.2025 про причини не проведення розрахунку розміру пенсії із заробітної плати з 01.07.2000 з виключенням із підрахунку заробітної плати період, визначений автоматично при переведенні з 30.06.2023 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом ІІ групи загального захворювання внаслідок роботи на державній службі. З 07.12.2007 позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу»; з 01.03.2019 переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що 30.06.2023 звернулася до Ковельського сервісного центру відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила перевести її з пенсії по інвалід ності на пенсію за віком, здійснити обрахунок пенсії із заробітної плати за період роботи з 01.07.2000, виключити із підрахунку заробітної плати період, ви значений автоматично. Відповідач перевів її з 30.06.2023 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, однак, проігнорував її прохання провести розрахунок розміру пенсії із заробітної плати з 01.07.2000. В подальшому, 14.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із запитом на інформацію, в якому просила у визначений законом строк (не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту) надати детальну інформацію про причини непроведення розрахунку розміру пенсії із заробітної плати з 01.07.2000 з виключенням із підрахунку заробітної плати період, визначений автоматично при переведенні її з 30.06.2023 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з покликанням на конкретні норми конкретних правових актів, із обов'язковим зазначенням: назви правового акта, глави, розділу, статті, частини, пункту, підпункту, абзацу.
Позивач вказує, що 16.09.2025 відповідач отримав вказаний запит, однак на цей час не надав їй запитуваної інформації.
На думку ОСОБА_1 такі бездіяльність відповідача порушує її право на доступ до інформації щодо неї, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 30.10.2025, заявлені позовні вимоги позивача не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що з 30.06.2023 ОСОБА_1 на підставі особисто поданої заяви переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
07.12.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», у якій просила перерахувати та виплатити пенсію за віком з часу призначення, з 30.06.2023, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2020 року, 2021 року, 2022 року, з урахуванням різниці, що була виплачена. За результатами розгляду звернення листом від 19.12.2023 №37741-37398/Н-02/8-0300/23 ГУ ПФУ у Волинській області позивачу надана відповідь щодо порушеного питання. Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду. За результатами розгляду позовної заяви, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №140/36274/23 у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №140/36274/24 - без змін. Відповідач вказує, що предметом розгляду у справі 140/36274/23 було рішення відповідача № 907550149046 від 06.07.2023 щодо переведення ОСОБА_1 з 30.06.2023 на пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV.
В подальшому позивач неодноразово звертала до Головного управління зі зверненнями з приводу отримання інформацію щодо даного рішення та оскаржувала, на її думку неправомірні дії відповідача щодо не надання інформації про прийняте рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2023.
З приводу не отримання інформації на її звернення від 14.09.2025 щодо рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2023, яке надійшло на адресу відповідача 19.09.2025 за вх. №12984/Н-0300-25, представник ГУ ПФУ у Волинській області вказує, що листом Головного управління від 24.09.2025 вих. №13074-12984/Н-02/8-0300/25 надано відповідь Позивачу з приводу порушеного у зверненні питання, а тому позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив, яка подана позивачем до суду 07.11.2025, ОСОБА_1 з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, з огляду на наступне.
Зокрема, вказує, що у позовній заяві позивач зазначила, що 14.09.2025 звернулась до відповідача із запитом на інформацію, в якому просила у визначений законом строк (не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту) надати їй детальну інформацію про причини непроведення розрахунку розміру пенсії із заробітної плати з 01.07.2000 з виключенням із підрахунку заробітної плати період, визначений автоматично при переведенні її з 30.06.2023 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з покликанням на конкретні норми конкретних правових актів, із обов'язковим зазначенням: назви правового акта, глави, розділу, статті, частини, пункту, підпункту, абзацу.?
Запит на інформацію надіслано відповідачу рекомендованим листом №4500100118960, 16.09.2025 відповідач отримав цього рекомендованого листа, що підтверджується рекомендованим повідомленням №4500100129873 про вручення поштового відправлення №4500100118960. Вказує, що до даного часу на її адресу не надходила і вона не отримала відповіді на даний запит на інформацію, що вказує на бездіяльність відповідача.
Позивач також звернула увагу, що в її випадку мав місце запит на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», як зазначає відповідач, що регламентується іншими законодавчими нормами. Вказує, що лист ГУ ПФУ у Волинській області від 24.09.2025 вих. №13074-12984/Н-02/8-0300/25, який наданий відповідачем з відзивом, на її адресу не надходив і вона його не отримувала, а наданий реєстр відправлених листів не є доказом вручення того чи іншого поштового відправлення, оскільки не містить інформації про вручення або відмови адресата від отримання поштового відправлення.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 07.11.2007 отримувала пенсію по другій групі інвалідності відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ; з 01.03.2019 позивачку в автоматичному режимі переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV; з 30.06.2023 переведено на пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV, що не є спірним.
В подальшому позивач неодноразово зверталась до ГУ ПФУ у Волинській області із зверненнями з приводу отримання інформацію щодо про прийнятого рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2003.
14.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із запитом на інформацію, в якому просила у визначений законом строк (не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту) надати детальну інформацію про причини непроведення розрахунку розміру пенсії із заробітної плати з 01.07.2000 з виключенням із підрахунку заробітної плати період, визначений автоматично при переведенні її з 30.06.2023 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з покликанням на конкретні норми конкретних правових актів, із обов'язковим зазначенням: назви правового акта, глави, розділу, статті, частини, пункту, підпункту, абзацу.
Листом від 24.09.2025 №13074-12984/Н-02/8-0300/25, який наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, ГУ ПФУ у Волинській області надано ОСОБА_1 відповідь з приводу порушеного у зверненні питання.
Однак, позивач стверджує, що жодної відповіді від відповідача не отримувала.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не надання відповідь на її запит на інформацію від 14.09.2025, позивач звернувся до суду за захистом своїх права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати i передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету i безсторонності суду i є необхідними в демократичному суспільстві.
Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Частина третя статті 23 Закону №2939-VI передбачає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2025 позивачем на адресу ГУ ПФУ у Волинській області направлено запит на інформацію з проханням вказати причини непроведення розрахунку розміру пенсії із заробітної плати з 01.07.2000 з виключенням із підрахунку заробітної плати період, визначений автоматично при переведенні її з 30.06.2023 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з покликанням на конкретні норми конкретних правових актів, із обов'язковим зазначенням: назви правового акта, глави, розділу, статті, частини, пункту, підпункту, абзацу.
Суд звертає увагу, що, на думку позивача, запитувана нею інформація щодо розрахунку її пенсії має бути надана у відповідності до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 11 Закону України «Про інформацію», статей 5, 6, 7 Закону України «Про захист персональних даних», відомості про особу, зокрема дані щодо її соціального та пенсійного забезпечення, належать до конфіденційної інформації. Розповсюдження таких даних можливе лише за згодою цієї особи або в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Крім того, частиною другою статті 6 Закону передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
3 огляду на вищевказане відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Як вже зазначалось судом, 14.09.2025 позивач надіслала до ГУ ПФУ у Волинській області поштовим зв'язком запит про надання їй публічної інформації. (а. с. 8-10).
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 24.09.2025 №13074-12984/Н-02/8-0300/25 надано відповідь позивачу з приводу порушеного у зверненні питання.
Проте, підтвердження, що даний лист був належним чином надісланий і вручений ОСОБА_1 , суду не надано.
Як зазначено у частині 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
За змістом пункту 2 Правил №270 вручення поштового відправлення, поштового переказу - це виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.
Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пункту 11 Правил №270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Рекомендоване поштове відправлення відповідно до пункту 2 Правил №270 - це реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «М», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
Згідно з пунктом 90 Правил №270 адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.
Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред'явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об'єкті поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 94 Правил №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», цих Правил.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
Відповідно до змісту абзацу 1 пункту 102 Правил №270 в об'єкті поштового зв'язку вручаються рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, не вручені адресатам під час доставки додому.
Згідно з пунктом 105 Правил №270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Оператор поштового зв'язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.
Наведене свідчить про те, що абонент самостійно визначає як організувати відносини з оператором поштового зв'язку, щоб забезпечити отримання надісланої йому кореспонденції. Зокрема, абонент-юридична особа може укласти договір та встановити абонентську скриньку, може отримувати кореспонденцію безпосередньо у відділенні поштового зв'язку.
Відтак, надсилання спірного рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача було б належним виконанням обов'язків відповідача щодо інформування позивача про прийняте ним рішення.
У разі доставки рекомендованого відправлення, на адресу відправника повертається повідомлення про вручення. У разі повернення повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про доставку (вручення) відповідному адресату за належною адресою, презюмується, що воно отримано уповноваженою особою.
Викладене свідчить про те, що обов'язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис).
З огляду на наведені норми чинного законодавства можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв'язку.
З матеріалів справи слідує, що відповідач направив на адресу позивача лист від 24.09.2025 №13074-12984/Н-02/8-0300/25, про що свідчать список згрупованих поштових відправлень №255-Г від 25.09.2025, , відповідно до якого на адресу позивача відправлено лист за штриховим ідентифікатором №13074-12984/Н-02/8-0300/25. Водночас підтвердження отримання позивачем листа від 24.09.2025 №13074-12984/Н-02/8-0300/25 відповідачем не надано
Крім того, позивач заперечує про отримання нею листа ГУ ПФУ у Волинській області від 24.09.2025 №13074-12984/Н-02/8-0300/25.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що відповідачем фактично на надано відповідь позивачу на запит на інформацію від 14.09.2025.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами що позивачу був надісланий лист від 24.09.2025 №13074-12984/Н-02/8-0300/25.
З урахуванням того, що підставою для звернення позивача до суду є ненадання відповідачем інформації на запит, доказів надання якої відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію позивача від 14.09.2025 та зобов'язати відповідача надати позивачу відповідь на запит на інформацію від 14.09.2025.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач в силу вимог Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору та з огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 14.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію від 14.09.2025.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський