Рішення від 17.11.2025 по справі 140/11334/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11334/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» (далі - ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА») звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000195/2 від 17.06.2025, №UA205140/2025/000183/2 від 29.05.2025, №UA205140/2025/000225/2, №UA205140/2025/000226/2 від 31.07.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач через уповноваженого декларанта ТзОВ «С7» подав на митний пост Волинської митниці митні декларації (далі - МД) №25UA205140037976U2 від 17.06.2025, №25UA205140033286U1 від 26.05.2025, №25UA205140047430U5 від 29.07.2025, №25UA205140047436U0 від 29.07.2025, згідно з якими було заявлено до митного оформлення товари:

- товар №1 ««Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування; марка - IVECO, модель - 70C18, календарний рік виготовлення - 2020 , модельний рік виготовлення - 2020, номер кузова -ZCFC670D50D655179»;

Для проведення митного оформлення товарів декларант подав усі необхідні товаросупровідні документи.

Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000195/2 від 17.06.2025, №UA205140/2025/000183/2 від 29.05.2025, №UA205140/2025/000225/2, №UA205140/2025/000226/2 від 31.07.2025. У графі №33 вказаних рішень зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА», не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.

Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, викладеними у графі №33 оскаржуваних рішень, та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправні рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованих товарів виключаються. Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості усього товару. Оскаржувані рішення прийняті з порушеннями вимог частин п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не були проведені письмові консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, а також з порушеннями вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000195/2 від 17.06.2025, №UA205140/2025/000183/2 від 29.05.2025, №UA205140/2025/000225/2, №UA205140/2025/000226/2 від 31.07.2025.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень.

Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД №25UA205140037976U2 від 17.06.2025, №25UA205140033286U1 від 26.05.2025, №25UA205140047430U5 від 29.07.2025, №25UA205140047436U0 від 29.07.2025 не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

По МД №25UA205140033286U1 від 26.05.2025 (рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000183/ від 29.05.2025) -товар 1 - на рівні - 53003дол.США/шт за ЕМД №UA408040/2024/001652 від 01.03.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Одноковшовий колісний навантажувач, марки - XCMG; модель - ZL50GN, новий», торгова марка - XCMG, виробник - XCMG, країна походження Китай, ввезеного на умовах поставки CIF.

По МД №25UA205140037976U2 від 17.06.2025 (рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000195/2 від 17.06.2025) - товар 1 - на рівні - 33150 євро/од (28254 фунтів стерлінгів/од на дату заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД від 26.05.2025 №UA209180/2025/037907.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару взято вартість товару «Автомобіль вантажний, що використовувався: - марка: IVECO, - модель: 70C18, - календарний рік виготовлення: 2020, - тип двигуна: дизельний,- робочий об'єм циліндрів: 2998 см3, - потужність двигуна: 132 кВт,- тип кузова: вантажний фургон рефрижератор обладнаний гідробортом», імпорт якого здійснено на умовах поставки DAP UA з врахуванням обсягу ввезеного товару (1 шт).

По МД №25UA205140047430U5 від 29.07.2025 (рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000225/2 від 31.07.2025) - товар 1 - на рівні 40000 євро/од (42020ол.США/од) за МД №UA205140/2024/078437 від 12.12.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару взято вартість схожого товару: «колісний навантажувач, обладнаний фронтальною гідравлічною телескопічною стрілою, - 1шт.: - марки - JCB; - модель - 541T70PRO - бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2017», країна походження Великобританія, імпорт товару якого здійснено на умовах поставки DAP Луцьк.

По МД №25UA205140047436U0 від 29.07.2025 (рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000226/2 від 31.07.2025) - товар 1 - на рівні 28000 євро/од (30310 дол.США/од) за МД №UA205140/2024/034506 від 23.05.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару взято вартість схожого товару: «колісний навантажувач, обладнаний фронтальною гідравлічною телескопічною стрілою, - 1шт.: - марки - JCB; - модель - 536-70 - бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2012», країна походження Великобританія, імпорт товару якого здійснено на умовах поставки DAP Луцьк.

Декларантом вказані товари оформлено у вільний обіг згідно ІМ40ДЕ №25UA205140034144U1 від 29.05.2025, №25UA205140037976U2 від 17.06.2025, №25UA205140048030U0 від 31.07.2025, №25UA205140048029U7 від 31.07.2025 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

З урахуванням наведеного уважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, представник відповідача вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є завищеним та неспівмірним критеріям, встановленим ч.5 ст. 134 МК України.

Крім того, 29.10.2025 позивач подав клопотання у якому просив розглядати судову справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» через уповноваженого декларанта ТзОВ «С7» на митний пост Волинської митниці подано МД №25UA205140037976U2 від 17.06.2025, №25UA205140033286U1 від 26.05.2025, №25UA205140047430U5 від 29.07.2025, №25UA205140047436U0 від 29.07.2025, за якими задекларовано ввезення, зокрема, таких товарів:

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаних МД були подані такі документи:

- товар №1 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування; марка - IVECO, модель - 70C18, календарний рік виготовлення - 2020 , модельний рік виготовлення - 2020, номер кузова -ZCFC670D50D655179» (МД №25UA205140037976U2 від 17.06.2025): рахунок-фактура №INV-517 від 06.06.2025; автотранспортна накладна від 06.06.2025; супровідний документ Т1 від №25GB000246XRAAH2K3 від 06.06.2025; декларація про походження товару №INV-517 від 06.06.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №02301420208 від 17.08.2020; ·висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №6291/25 від 13.06.2025; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023) від 17.06.20205; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №0403-25/PG від 01.03.2025; договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140037976U2 від 17.06.2025;

- товар №2 «Одноковшовий фронтальний колісний навантажувач, марки - XCMG; модель - 2L50GN, новий; календарний рік виготовлення - 2025; модельний рік виготовлення - 2025, ідентифікаційний заводський номер - XUG0050GASCB05173» (МД №25UA205140033286U1 від 26.05.2025): пакувальний лист від 22.03.2025; рахунок-проформа NSDYC250219UKR від 19.02.2025; рахунок-фактура NSDYC250219UKR від 22.03.2025; коносамент QGD1684686 від 22.03.2025; автотранспортна накладна №250219 від 22.05.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NUH8PPK1 від 22.05.2025; сертифікат про походження товару №25C3100A4729/00083 від 10.04.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №2; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №146 від 24.03.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.05.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №5556/25 від 26.05.2025; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023) від 26.05.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1502-24/NS від 15.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2024; договір (контракт) про перевезення №100 від 20.02.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140033286U1 від 26.05.2025;

- товар №3 «Фронтальний самохідний телескопічний, колісний навантажувач, марки JCB, модель 541T70PRO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення 2017, ідентифікаційний (заводський) номер - JCB5TB4WJH2569946» (МД №25UA205140047436U0 від 29.07.2025): рахунок-фактура NSDYC25850317UKR від 25.07.025; автотранспортна накладна №466534 від 25.07.2025; декларація про походження товару NSDYC25850317UKR від 25.07.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №2; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №168 від 25.07.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №8264/25 від 29.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1502-24/ NS від 15.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.044.2025; копія митної декларації країни відправлення 25PL3010100022YKB0 від 28.07.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140047436U0 від 29.07.2025;

- товар №4 «Фронтальний самохідний телескопічний, колісний навантажувач, марки JCB, модель 536T70AGS, бувший у використанні , календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення 2012, ідентифікаційний (заводський) номер - JCB5TERJC01531045» (МД №25UA205140047430U5 від 29.07.2025): рахунок-фактура NSDYC25850318UKR від 25.07.2025; автотранспортна накладна №466533 від 25.07.2025; декларація про походження товару NSDYC25850318UKR від 25.07.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №2; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №167 від 25.07.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №8263/25 від 29.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1502-24/ NS від 15.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25PL3010100022YRB3 від 28.07.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140047430U5 від 29.07.2025.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів убачається, що митна вартість товару за вказаними МД не була визнана митним органом у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

1) по МД №25UA205140037976U2 від 17.06.2025:

- відповідно п. 1.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.03.2025 №0403-25/PG строк поставки товару не пізніше 180 днів після оплати за товар, проте банківських платіжних документів, що стосуються товару не подано до митного оформлення;

- в рахунку-фактурі від 06.06.2025 № INV-517 зазначені умови поставки DAP Луцьк. З огляду на умови поставки продавець зобов'язує організувати перевезення товару до пункту призначення та несе усі витрати і ризики до моменту доставки товару. Згідно вище зазначеного інвойсу вартість товару становить 10600 фунтів стерлінгів, проте жодної інформації щодо сум понесених витрат продавцем до митного оформлення не надано;

- подана автотранспортна накладна від 06.06.2025 №б/н не може бути взята до уваги, адже в гр. 22 автотранспортної накладної від 06.06.2025 № б/н відсутній штамп відправника товару. В гр. 23 вищезазначеного документа відсутній штамп та підпис перевізника. ЦМР без підписів та штампів вважається неоформленою належним чином і не має юридичної сили. Відсутність штампів/ підписів унеможливлює доведення факту доставки товару або прийому його перевезення;

- митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом на підставі цінової інформаціях ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар- 33 150 євро/од (28254 фунтів стерлінгів. ) за МД №UA209180/2025/037907 від 26.05.2025.

2) по МД №25UA205140033286U1 від 26.05.2025:

- згідно заявлених умов поставки CIF GDANSK передбачено включення складових митної вартості (вартість, страхування, фрахт). Декларантом не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (контракт) про перевезення від 20.02.2025 №100 заявлений в гр. 44 митної декларації не поданий до митного оформлення;

- рахунок -фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.05.2025 №94 не засвідчена його виконавцем в установленому законодавством порядку.

- в рахунку-проформі від 19.02.2025 NSDYC250219UKR зазначена 100% передоплата за товар, проте, банківський платіжний документ №146 датований 24.03.2025;

- зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 15.02.2024 №1502-24/NS (п.2.4) передбачено, що ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару, однак, числового розрахунку для перевірки зазначеного не надано. В гр.21 декларації митної вартості дані витрати не зазначені як складові митної вартості;

- митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом на підставі цінової інформаціях ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар- 53003 дол. США/од. за МД №UA408040/2024/001652 від 01.03.2024.

3) по МД №25UA205140047430U5 від 29.07.2025:

- в рахунку-фактурі від 25.07.2025 №NSDYC25850317UKR зазначені умови поставки DAP Луцьк. З огляду на умови поставки продавець зобов'язує організувати перевезення товару до пункту призначення та несе усі витрати і ризики до моменту доставки товару. Згідно вищезазначеного інвойсу вартість товару становить 31 000,00 доларів, проте жодної інформації щодо сум понесених витрат. Продавцем до митного оформлення не надано;

- в гр. 23 автотранспортної накладної від 25.07.2025 №466534 штамп та підпис перевізника зазначені PE MANUEL, однак на підтвердження взаємозв'язку між NATION SUCCESS (HK) LIMITED та PE MANUEL не подано договору (контракту) про перевезення, заявки та/або інших транспортних документів. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов поставки;

- митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом на підставі цінової інформаціях ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар- 42020 дол.США/од. (40000 євро/од. ) за МД №UA205140/2024/078437 від 12.12.2024.

4) по МД №25UA205140047436U0 від 29.07.2025:

- в рахунку-фактурі від 25.07.2025 №NSDYC25850318UKR зазначені умови поставки DAP Луцьк. З огляду на умови поставки продавець зобов'язує організувати перевезення товару до пункту призначення та несе усі витрати і ризики до моменту доставки товару. Згідно вищезазанченого інвойсу вартість товару становить 21000 доларів, проте жодної інформації щодо сум понесених витрат продавцем до митного оформлення не надано;

-в гр. 23 автотранспортної накладної від 25.07.2025 №466533 штамп та підпис перевізника зазначені PE MANUEL, однак на підтвердження взаємозв'язку між NATION SUCCESS (HK) LIMITED та PE MANUEL не подано договору (контракту) про перевезення, заявки та/або інших транспортних документів. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов поставки;

- оплата товару, згідно платіжної інструкції від 25.07.2025 №167 здійснена з розрахункового рахунку, який суперечить банківським реквізитам покупця, вказаним в контракті від 15 лютого 2024 року №1502-24/NS.

- митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом на підставі цінової інформаціях ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар- 30310 дол.США/од. (28000 євро/од.) за МД №UA205140/2024/034506 від 23.05.2025.

В зв'язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 6) транспортні (перевізні) документи; 7) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом, у відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларант повідомив митний орган про подання усіх документів по визначенню митної вартості.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000195/2 від 17.06.2025, №UA205140/2025/000183/2 від 29.05.2025, №UA205140/2025/000225/2, №UA205140/2025/000226/2 від 31.07.2025, з графи 33 яких видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA205140/2025/013761 від 05.03.2025, де митна вартість товару становить 17010 євро/од.

Крім того, Волинська митниця видала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001536, №UA205140/2025/001431, №UA205140/2025/001989, №№ UA205140/2025/001990, відповідно до яких відмовлено у митному оформленні товарів.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг згідно ІМ40ДЕ №25UA205140034144U1 від 29.05.2025, №25UA205140037976U2 від 17.06.2025, №25UA205140048030U0 від 31.07.2025, №25UA205140048029U7 від 31.07.2025 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.06.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі №520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи (наведені вище по тексту рішення), які підтверджують задекларовану митну вартість товару (зокрема, рахунки-фактури, автотранспортні накладні, декларації про походження товару, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, зовнішньоекономічні договори (контракт) купівлі-продажу товарів, копії митних декларацій країни відправлення).

У суду відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару від 17.06.2025 №UA205140/2025/000195/2, суд зазначає наступне.

Ввезення товару №1 відбувалось на підставі контракту №04/03-25PG від 04.03.2025 укладеного між ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» та компанією-експортером «PH GROUP VEHICLES LTD/14SOUTHERN DRIVE LOUGHTON UNITED KINGDON».

За умовами контракту продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти у власність товар та оплатити його на умовах вказаний в інвойс.

Згідно контракту товар може доставлятись на таких умовах:, CPT - Луцьк, DAP - Луцьк, Рівне, Ковель згідно міжнародних правил Інкотермс. П. 2.3 контракту передбачає, що загальна сума контракту складається із сум усіх інвойсів. П.3.2 містить положення, якими визначено вичерпний перелік умов оплати за товар, зокрема: за погодженням сторін можлива передоплата за товар, оплата за фактом після отримання товару, оплата на виплати (післяплата). Строк поставки кожної партії товару обумовлюється сторонами у кожному випадку, але не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар.

Отже, врахуванням положень контракту товар поставився в адресу ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» на обумовлених умовах з дотриманням вимог контракту.

Щодо вимоги Волинської митниці надання платіжного документу про оплату за ввезений товар, суд зазначає, що положення контракту передбачає можливість післяплати, а отже на момент митного оформлення надавати платіжні документи не було необхідності, що спростовує безпідставні вимоги Волинської митниці.

Разом з тим, рахунок-фактура (Invoice) відповідають усім вимогам, які повинен містити цей комерційний документ, зокрема: номер інвойсу, дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця і загальну вартість рахунку, валюту, опис наданих послуг, а також зазначені дані, які не є обов'язковими, а саме:, умови поставки, ставка ПДВ, вид оплати.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані). Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.

Однак зазвичай, інвойс має містити такі дані: номер інвойсу (необов'язково); дату складання (обов'язково); найменування та реквізити продавця і покупця (обов'язково); платіжні реквізити (рекомендовано); реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка (необов'язково); умови поставки згідно Інкотермс (рекомендовано); умови оплати (рекомендовано); найменування товарів, їх ціну (обов'язково); загальну вартість рахунку(обов'язково); валюту (обов'язково); ставки та розмір податку (необов'язково); місце завантаження (необов'язково); розмір та підстави надання знижок (за умови надання).

Отже, рахунок-фактура - це документ, який супроводжує переміщення через митний кордон України товари й інші предмети, вказує власне на їх вартість та дозволяє їх ідентифікувати.

Усі рахунки-фактури відносно товарів №1, №2, №3 та №4 не містять жодних розбіжностей, які має вплив на правильність визначення митної вартості, немає наявних ознак підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зауважує, що внаслідок відсутності у декларанта під час декларування товару платіжного документу останній не був поданий митному органу, однак це не перешкоджає здійснювати митне оформлення на підставі наявних документів, зокрема, рахунка-фактура (інвойса), які визначають ціну товару. Платіжний документ підтверджує лише оплату за товар, однак однозначно не визначає ціну товару, оскільки можуть містити суми, що підтверджують оплату за партії товарів. Відтак, відсутність платіжного документу не є підставою для коригування митної вартості.

Ч.2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, факт здійснення оплати (чи її відсутність) не є обов'язковою умовою для визначення митної вартості, якщо є належним чином оформлені документи, що підтверджують зобов'язання щодо оплати, відповідно твердження митного органу щодо відсутності платіжних документів як підстави для невизнання митної вартості товару є помилковим та суперечить як умовам контракту, так і чинному митному законодавству України.

Аналогічні обставини викладені у постановах Верховного суду від 26.11.2020 у справі №540/2455/19, 10.04.2024 у справі №826/7085/16.

Щодо транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Умовами ввезення товару є Інкотермс - (DAP). Зазначений спосіб доставки кореспондується із умовами зовнішньоекономічного контракту. Умови DAP Інкотермс- розшифровується «Delivered At Point» named point of destination перекладається «Поставка в пункті», вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення.

Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Ціна DAP (DAP-price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Тобто ніяких інших документів щодо поставки товару зі сторони позивача надавати не було необхідності. В тому числі котрі б підтверджували вартість доставки та розвантаження товару не було необхідності, зважаючи перш за все на п. 2.4. контракту та безпосередньо на умови поставки.

Окрім того, ст. 53 МК України не встановлено обов'язку подачі будь-яких документів, котрі стосуються господарської діяльності іноземної компанії-відправника товару.

Щодо посилань відповідача в оскарженому рішенні на те, що в автотранспортній накладній відсутні штампи перевізника та відправника (22 графа і 23 графа ), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; с) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; д) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; д) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов'язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.

Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

У графі 22 CMR наявна інформація про відправника (друкованими літерами).

При цьому, факт проставлення або непроставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару чи незаповнення граф 22, 23 та 16 жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.

Стосовно рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000183/2 від 29.05.2025, №UA205140/2024/000225/2 від 31.07.2025, №UA205140/2025/000226/2 від 31.07.2025, суд зауважує наступне.

Ввезення товару №2, №3, №4 №1502-24/NS від 15.02.2024, укладеного між ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» та експортером - компанією NATION SUCCESS (HK) LIMITED (Гонг Конг).

За умовами зовнішньоекономічного контракту №1502-24/NS від 15.02.2024, продавець зобов'язується доставити, а покупець прийняти та оплатити нові та вживані автомобілі, нові та вживані трактори, комбайни, автобуси, вантажівки, мотоцикли, промислове та виробниче обладнання, автомобільні деталі, запасні частини, аксесуари та матеріали, включаючи кузови для моторних транспортних засобів на умовах СІР - Київ, Луцьк, Рівне, СРТ - Луцьк, DAP - Луцьк, Рівне, Ковель, CIF -Гданськ, CIF- Гдиня, (Польща), CIF- Чорноморськ, Одеса згідно з інвойса за кожну поставку.

Згідно з п. 3.2 контракту можливі такі види оплати за товар: передоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця; оплата за фактом після отримання товару банківським переказом на рахунок продавця; оплата товару на виплати.

За загальним правилом оплата товару здійснюється не раніше закінчення дії строку цього контракту виключно після отримання письмової вимоги про оплату від продавця. Положення контракту не містять прямого обов'язку у рахунках-фактурах вказувати умови оплати за товар. Сторонами погоджено способи оплати за товар, тому в подальшому обрання одного із способів оплати вважається дотримання умов Контракту та належне виконання зобов'язання по сплаті за товар.

Товар №2 ввозився на умовах CIF PL GDANSK. Умови поставки CIF Інкотермс 2010 - це комерційний торговий термін, який в міжнародній практиці є однією з основних умов поставки товарів. Його назва є абревіатурою, утвореної першими літерами англійського виразу «Cost, Insurance and Freight» («Вартість, страхування і фрахт»).

Поставка товару на умовах CIF має на увазі, що продавець виконав обумовлену поставку в тому випадку, коли товар вже фактично поміщений на борт судна (перейшов через поручні) в порту відвантаження в узгоджені сторонами терміни.

При цьому за умовами поставки CIF продавець повинен сплатити витрати з доставки товару в зазначений порт призначення. Продавець також повинен застрахувати товар (сплативши передбачені страхові внески) від можливих ризиків його повної втрати або часткового пошкодження під час перевезення. Коносамент (товарну квитанцію) і страховий поліс продавець передає покупцеві.

Однак покупцеві слід мати на увазі, що за умовами поставки CIF, в зобов'язання продавця входить страхування вантажу тільки з мінімальним страховим покриттям і не більше того.

Тому, якщо покупець дорожить вантажем і планує застрахувати його з більшою сумою покриття, він повинен додатково домовиться про це з продавцем або самостійно за рахунок власних коштів провести додаткове страхування.

З моменту, коли товар розміщений на борту судна , можливі ризики його втрати або псування приймає на себе покупець.

Умови CIF застосовуються виключно при транспортуванні вантажу по воді (морським або річковим транспортом). В разі, якщо сторони, що беруть участь у угоді, не мають кінцевою метою навантаження товар на борт судна, потрібно застосовувати термін CIP, який використовується при переміщенні товару різними видами транспорту, в тому числі і при змішаних перевезеннях.

Базис поставки CIF також передбачає і виконання продавцем обов'язкових експортних митних процедур, передбачених в випадку вивезення товару. Але при цьому в обов'язки продавця не входить виконання митних формальностей, пов'язаних з ввезенням товару, він не повинен проводити оплату імпортних мит, а також виконувати інші імпортні митні процедури, передбачені при ввезенні.

Водночас, митним органом не надано доказів того, що вказана обставина якимось чином вплинула на визначення вартості товару.

Тобто ніяких інших документів щодо поставки товару зі сторони позивача надавати не було необхідності.

Таким чином, з огляду на все викладене вище, суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, адміністративне провадження №К/9901/13155/18 (ЄДРСРУ №77473423).

Суд зауважує. що якщо надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, то прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарі є протиправним та підлягає скасуванню.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Норми митного законодавства зобов'язують суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередньо митний орган зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обґрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб'єктом господарювання зобов'язання.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На виконання положень вищевказаної статті витрати на транспортування від місця завантаження товару від міста Гданськ (Польща) до м. Луцьк (Україна) у розмірі 31 000,00 грн включені до митної вартості товару. Числове значення складової митної вартості, що стосується вартості перевезення товару підтверджується поданими до митного оформлення за рахунком на оплату транспортних послуг від 26.05.2025 №94 та довідкою ПП «МАНУЕЛЬ» про транспортні витрати від 26.05.2025 №94.

Відповідно до рахунку на оплату від 26.05.2025 №94 перевезення вантажів включає в себе: міжнародні транспортні послуги за маршрутом м. Гданськ (Польща)-м/п Ягодин (Україна) а/м НОМЕР_1 /АС1360XG, що становить 29 000,00 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом м/п АС1680НЕ/АС1360XG від м/п Ягодин- м. Луцька (Україна), що складає 2 000,00 грн. Загалом транспортні витрати вантажного перевезення становлять 31 000,00 грн.

Дана інформація підтверджується рахунком-фактурою №94 від 26.05.2025, довідкою про транспортні витрати від 26.05.2025 №94, виданою перевізником ПП «МАНУЕЛЬ», із зазначенням вартості перевезення від місця завантаження до митного кордону України, вартості перевезення по митній території України.

Отже, розбіжності, які зазначені у рішеннях про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не доведеним відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи товар №3 та товар №4 ввозилися на умовах DAP UA LUTSK. Отже, як зазначалось судом раніше, зі сторони позивача ніяких інших документів щодо поставки товару надавати не було необхідності. В тому числі котрі б підтверджували вартість доставки та розвантаження товару не було необхідності, зважаючи перш за все на п. 2.4. контракту та безпосередньо на умови поставки.

Стосовно розбіжності, зазначеного відповідача про не подання страхових документів до митного оформлення товару №2, суд зазначає наступне.

Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не є можливим оскільки товар додатково не страхувався.

Крім того, в спірних правовідносинах страхування ввезеного товару не є обов'язковим. До того ж, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на страхування, а тому такі витрати не є складовими митної вартості та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Також умови поставки CIF (Incoterms 2010) не передбачають зобов'язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, який також не встановлює обов'язку страхувати товар, підстави для висновку про ненадання позивачем всієї інформації щодо складових вартості товару, а в даному випадку страхових витрат, відсутні.

Щодо оплати за товару №2, №3, №4 суд встановив наступне.

У рахунку-проформі від 19.02.2025 №NSDYC250219UKR дійсно зазначено умову «100% передоплата».

Водночас фактична оплата була проведена згідно з погодженими з постачальником умовами, що підтверджується банківським платіжним документом №146 від 24.03.2025.

Умови, викладені у проформі, є відображенням попередніх домовленостей сторін, а не безпосереднім підтвердженням дати здійснення платежу.

Оплата проведена у повному обсязі та у встановлені сторонами строки.

Таким чином, усі договірні зобов'язання виконані належним чином, а подані документи є достатніми для підтвердження факту оплати та визначення митної вартості товару. Зобов'язання перед експортером зі сторони ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» виконано у повному обсязі з дотриманням умов, укладеного контракту.

Як уже зазначалось, ввезення товарів №3, №4 на митну територію України мало місце на підставі контракту №1502-24/NS від 15.02.2024, укладеного між ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» та експортером - компанією NATION SUCCESS (HK) LIMITED (Гонг Конг). За умовами контрактів продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Покупець оплачує поставлений товар на умовах передоплати, оплати за фактом після отримання товару, оплати товару на виплати. Зі сторони ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» зобов'язання щодо оплати за вищезазначені товари виконано у повному обсязі.

До товару №3 до митного оформлення долучено платіжну інструкцію №168 від 25.07.2025, у графі №70 «Призначення платежу» міститься посилання на укладений між сторонами контракт №1502-24/NS від 15.02.2024 та інвойс NSDYC25850317UKR . Сплачена сума 31 000 ДОЛАРІВ США, узгоджується з тією, що вказано у рахунку-фактурі.

До товару №4 до митного оформлення долучено платіжну інструкцію №80 від 31.10.2024, у графі №70 «Призначення платежу» міститься посилання на укладений між сторонами контракт №1502-24/NS від 15.02.2024 та інвойс NSDYC25850318UKR . Сплачена сума 21 000 ДОЛАРІВ США , узгоджується з тією, що вказано у рахунку-фактурі.

Тобто, дана розбіжність також спростовна позивачем, тому також є не обґрунтованою.

Стосовно розбіжності розрахункового рахунку з якого здійснена оплата, суд зазначає наступне.

Оплата за товар №4 була здійснена з розрахункового рахунку, реквізити якого відрізнялися з контрактом. Водночас, ці реквізити належать офіційно зареєстрованому рахунку позивача. Реквізити рахунку можуть відрізнятися від зазначених у контракті внаслідок зміни обслуговуючого банку, відкриття додаткового рахунку або технічних особливостей міжнародних розрахунків. При цьому, факт оплати товару підтверджений належними документами.

Декларантом митна вартість товару була визначена самостійно відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, на підставі контракту, рахунку-проформи, інвойсу та банківських документів.

Подані документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості.

Розбіжності у банківських реквізитах не впливають на дійсність фінансової операції, не спростовують факту здійснення оплати та не можуть бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.

Платіжні інструкції №146, №168, №167 були підписані банком у встановленому порядком. Зауважуємо, що платіжні інструкція містить штамп АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» про проведення платежів банком, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товари відповідно до контракту №1502-24/NS від 15.02.2024, укладеного між ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» та експортером - компанією NATION SUCCESS (HK) LIMITED (Гонг Конг).

Платіжна інструкція в іноземній валюті може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товари, оскільки містять обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 №216.

Згідно із вищезазначеною Постановою зазначено, що платіжні інструкції, надана Позивачем містить усі обов'язкові реквізити:

- номер та дату складання документа для ініціювання платіжної операції. u унікальний ідентифікатор платника або найменування, номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

- найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника. u цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 №269) (зі змінами);

- сума платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами.

- унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали;

- найменування надавача платіжних послуг отримувача;

- комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок;

- призначення платежу.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити. Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача, найменування отримувача, номер його рахунку (за наявності), зазначений в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах, повинні відповідати реквізитам, що зазначені в документах, які подаються надавачу платіжних послуг платника разом з платіжною інструкцією для здійснення надавачем платіжних послуг платника валютного нагляду за правомірністю здійснення платіжної операції.

Платіжна інструкція відповідає усім критеріям, які зазначені у п.14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 №216 та вважається такою, що підтверджує усі юридичні факти.

За приписами пункту 54 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція- розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Частиною 2 статті 47 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

За приписами частини 1 статті 48 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Митну вартість ввезених товарів було скориговано на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби з врахуванням відомостей митної декларації на можливо аналогічний товар та відомостей з комерційного сайту.

Суд вважає, що проведене коригуванням є протиправним, оскільки спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, про що зазначалось вище судом.

Верховним Судом зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

До того ж, зі сторони Волинської митниці не наведено беззаперечних тверджень щодо можливості використання відомостей з комерційних сайтів як основне джерело для коригування митної вартості товарів.

Також, як джерело коригування митним органом використано відомості з комерційного сайту, однак, відповідач залишив поза увагою такі факти, що впливають на вартість товару, як зовнішньо видимі пошкодження транспортного засобу, що зафіксовані в і в митній декларації, і в рішення про коригування митної вартості товарів.

Інформація з комерційних сайтів слугує для митних органів просто як альтернативне джерело інформації, однак відомості з таких сайтів не можуть бути основними при коригуванні митної вартості товарів.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

Суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у них, крім номера та дати МД, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано доказів, які б підтвердили митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом. Відтак, оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів з огляду на те, що позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних рішень належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений платіжною інструкцією від 26.08.2025 №79 та від 13.10.2025 №730 судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі в сумі 9 689,60 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги від 13.02.2024 № 112-ЮП, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1017, ордеру серія АС №1148208, рахунку-фактури №762 від 15.08.2025, акту приймання-передачі наданих послуг №762, платіжної інструкції від 26.08.2025 №78, попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу №158 від 15.08.2024, адвокат Крючкова О.Б. надала позивачу правову допомогу у цій справі на суму 10 000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, дана справа є спором немайнового характеру незначної складності, жодних відвідань суду для з'ясування обставин та стану справи, ознайомлень з матеріалами справи адвокатом не здійснювалося, як і не було подано клопотань та інших процесуальних документів, окрім позовної заяви та відповіді на відзив, відтак послуги у вигляді правової допомоги клієнту в суді фактично не надані.

Окрім того, суд зауважує, що вивчення нормативної бази при підготовці адміністративного позову, збирання відомостей про факти, які були використані як докази по справі є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, ціну позову, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 14 689,60 грн (з них: судовий збір в сумі 9 689,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000195/2 від 17 червня 2025 року, №UA205140/2025/000183/2 від 29 травня 2025 року, №UA205140/2025/000225/2, №UA205140/2025/000226/2 від 31 липня 2025 року.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» судові витрати у загальному розмірі 14 689 гривень 60 копійок (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22Б, код ЄДРПОУ 45007535).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя В.В. Дмитрук

Попередній документ

131856855

Наступний документ

131856857

Інформація про рішення:

№ рішення:	131856856
№ справи:	140/11334/25
Дата рішення:	17.11.2025
Дата публікації:	20.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (19.12.2025)
Дата надходження:	02.12.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення