про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
17 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/12987/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової академії (м. Одеса) з позовом про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року та Військової академії (м. Одеса) за період з 17 січня 2023 року по 31 січня 2023 року щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року та Військову академію (м. Одеса) за період з 17 січня 2023 року по 31 січня 2023 року здійснити перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожитковою мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 позовну заяву було залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог (за період з 19 липня 2022 року по 31 січня 2023 року) та надання доказів поважності причин його пропуску.
12 листопада 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву і додані до неї документи в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 січня 2023 року необхідно повернути позивачеві з таких мотивів та підстав.
Цей спір виник щодо виплати позивачу грошового забезпечення під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 (який знаходився на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року та у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової академії (м. Одеса), за період з 17 січня 2023 року по 31 січня 2023 року.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року (з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин).
Таким чином, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період по 18 липня 2022 року норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо перерахунку грошового забезпечення, які стосуються періоду після зміни приписів статті 233 КЗпП України (з 19 липня 2022 року), застосуванню підлягають положення вже нині діючої редакції статті 233 КЗпП України, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
За змістом пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби чи вибуває до нового місця служби (навчання), дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті, форма якого передбачає відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації та ін., непогашених нарахувань).
Адміністративний позов направлено до суду 31 жовтня 2025 року (дата на конверті), тобто із значним пропуском тримісячного строку в частині вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 19 липня 2022 року по 16 січня 2023 року, а Військовою академією (м. Одеса) - за період з 17 січня 2023 року по 31 січня 2023 року; стосовно вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року вказаний строк застосуванню не підлягає.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судом запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин для звернення до суду, підтверджених належними доказами.
У заяві про поновлення строку звернення до суду вказано, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку його грошового забезпечення, а підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення не було. Лише після отримання на адвокатські запити відповідей від ІНФОРМАЦІЯ_1 (лист від 02 жовтня 2025 року №627) та Військової академії (м. Одеса) (лист від 23 вересня 2025 року) позивачу фактично стало відомо про порушення його прав.
Аргументи представника позивача про те, що відповідач не повідомляв про застосований розмір прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням яких виплачувалося грошове забезпечення, суд вважає безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку військової частини доводити до відома військовослужбовця формулу розрахунків окладів та інших складових, роз'яснювати, який саме прожитковий мінімум для працездатних осіб використано при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, тоді як Кабінетом Міністрів України установлено розрахункову величину цих складових (пункт 4 постанови від 30 серпня 2017 року №704).
Водночас отримання позивачем (його представником) на його звернення відповіді на запити не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №160/28405/24 у подібній ситуації, у якій вказав, що не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Позивачем не надано доказів своєчасного звернення до відповідача із запитом про інформацію щодо виплачених сум грошового забезпечення.
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення до суду, надає оцінку лише тим доводам, які позивач (його представник) вказує у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом тримісячного строку (почав перебіг з 01 липня 2023 року) в частині позовних вимог за періоди з 19 липня 2022 року по 31 січня 2023 року (з урахування поновлення перебігу строку з 01 липня 2023 року, після закінчення карантину) у заяві не наведено.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя; такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Пунктом частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 31 січня 2023 року, при цьому позивач не навів доводів та не надав документального підтвердження наявності об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в означеній частині позовних вимог.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою, шостою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог, заявлених за період з 19 липня 2022 року по 31 січня 2023 року, повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк