Справа № 464/4993/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/886/25 Доповідач: ОСОБА_2
18 листопада 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
з участю: прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
встановила:
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та на підставі ч.1 ст.69 КК України призначено йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч.3 ст.78, ч.1 ст.71 КК України, ОСОБА_8 до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024, та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Вирішено питання про арешт майна, речові докази та процесуальні витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 , незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану, 12.07.2025 близько 19.32 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО», що за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 283, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_10 , а саме мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі 23108RN04Y серії Redmi 13 C, 256 GB, IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , зеленого кольору, вартістю 3 400 грн., в якому знаходились дві сім картки оператора мобільного зв'язку Київстар з номером телефону НОМЕР_3 та оператора мобільного зв'язку Лайфсел з номером телефону НОМЕР_4 , які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, після чого з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 3400 грн..
На вказаний вирок суду апеляційні скарги подали прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 ..
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання за сукупністю вироків та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.3 ст.78, ч.ч. , 4 ст.71 КК України, до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2024, та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор покликається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при призначенні обвинуваченому остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України суд не врахував положення ч.4 ст.71 КК України, згідно яких остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Вказує, що оскаржуваним вироком ОСОБА_8 засуджений за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі і на підставі ч.3 ст.78, ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до цього покарання невідбутої частини покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024, яка складає 5 років позбавлення волі, суд визначив обвинуваченому остаточне покарання також у вигляді 5 років позбавлення волі, хоча остаточне покарання повинно було бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити оскаржуваний вирок і призначити ОСОБА_8 менш суворе покарання.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається, що вирок суду відносно ОСОБА_8 є необґрунтованим та надмірно суворим. Вказує, що суд призначив обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України покарання у межах санкції статті у виді 5 років позбавлення волі, однак, на думку захисника, ОСОБА_8 заслуговує на менш суворе покарання.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, з наведених у ній мотивів, навівши у судовому засіданні аналогічні доводи та просив таку задоволити. Апеляційну скаргу захисника повністю заперечив, як безпідставну та необґрунтовану.
Захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу захисника та просили таку задоволити. Апеляційну скаргу прокурора заперечили.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Сторона обвинувачення в апеляційному порядку вирок суду щодо ОСОБА_8 оскаржує у частині призначеного обвинуваченому остаточного покарання.
Сторона захисту покликається на суворість призначеного обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України.
Перевіривши апеляційні доводи сторін провадження щодо призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів встановила наступне.
В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Наведені в апеляційній скарзі доводи захисника про те, що суд призначив обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України покарання у межах санкції статті у виді 5 років позбавлення волі не відповідають дійсності.
Так, згідно оскаржуваного вироку місцевий суд, встановивши та навівши у своєму рішенні обґрунтовані підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, призначив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч.4 ст. 185 КК України, покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч.4 ст.185 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, а саме за сукупністю вироків.
Так, згідно ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 у справі № 127/25037/17 у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Згідно матеріалів справи вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2024 ОСОБА_8 було засуджено за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке було скоєно обвинуваченим 12.07.2025, тобто під час іспитового строку, визначеного йому вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024, а відтак і до відбуття ним покарання за даним вироком.
Водночас, колегія суддів погоджується із апеляційними доводами прокурора про те, що при визначені ОСОБА_8 розміру остаточного покарання за сукупністю вироків місцевий суду неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Так, положеннями ч.4 ст.71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно матеріалів справи, місцевий суд, врахувавши, що ОСОБА_8 інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив після ухвалення вироку від 18.07.2024, але до повного відбуття покарання, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, прийшов до переконання, про часткове приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, та призначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, тобто таке саме покарання, яке було визначено обвинуваченому попереднім вироком, хоча, з урахуванням положень ч.4 ст.71 КК України, у даному випадку повинен був призначити ОСОБА_8 покарання більше ніж 5 років позбавлення волі.
Таким чином апеляційні доводи прокурора про те, що остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено місцевим судом з порушенням вимог ст.71 КК України знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Наведені обставини вказують на те, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_8 покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КК України є підставою для скасування вироку.
Як передбачено п.3 ч.1 ст.407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно із п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Відтак, апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 вважати засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, до визначеного місцевим судом покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, визначивши йому остаточне покарання на підставі ч.3 ст.78, ч.ч.1, 4 ст.71 КК України, за сукупності вироків, шляхом часткового приєднання до даного покарання невідбутої частини покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024, та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
При цьому, апеляційна скарга захисника з приводу призначення ОСОБА_8 менш суворого покарання, а ніж визначив йому суд першої інстанції, до задоволення не підлягає, оскільки у даному випадку наявні підстави для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, а ніж призначив йому місцевий суд, про що зазначено вище.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 413, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити.
Вирок Сихівського районного суду м.Львова від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання скасувати.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, до покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.3 ст.78, ч.1 ст.71 КК України, ОСОБА_8 до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2024, та призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяця.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії вироку.
Головуючий:
Судді: