Справа № 462/238/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/1015/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
14 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
14.01.20245 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 127546,56 грн та витрати зі сплати судового збору.
Позов позивач обґрунтовував тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори №2001535480101 від 27.01.2020 року та № 1001594861401 від 19.05.2020 року, згідно яких відповідач отримала кредит у розмірі 38468 грн та 66487 грн відповідно. Відповідачкою порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2024 року в сумі становить 127546,56 грн, з яких 56 131,54 грн (33467,04 грн - заборгованість за кредитом, 22664,5 грн - заборгованість за процентами, 0 грн - заборгованість за комісією) - за кредитним договором №200153480101 від 27.01.2020 року; 71 415,02 грн (31272,36 грн - заборгованість за кредитом, 7,93 грн - заборгованість за процентами; 40134,73 грн - заборгованість за комісією) - за кредитним договором № 1001594861401 від 19.05.2020 року.
Оскаржуваним рішення позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 27.01.2020 року №2001535480101 у розмірі 16234 /шістнадцять тисяч двісті тридцять чотири/ гривні 01 копійка; за кредитним договором від 18.05.2020 року №1001594861401 у розмірі 31274 /тридцять одна тисяча двісті сімдесят чотири/ гривні 64 копійки, а всього 47508 /сорок сім тисяч п'ятсот вісім/ гривень 65 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати у розмірі 902 /дев'ятсот дві/ гривні 30 копійок.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог оскаржило АТ «Перший Український Міжнародний Банк».
Вважає рішення суду в оскаржуваній частині незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав зараховувати сплачені ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки з рахунку відповідача проценти списувалися Банком в порядку черговості погашення заборгованості. При цьому, ОСОБА_1 не заперечувала щодо списання зазначених коштів в рахунок сплати процентів та продовжувала користуватися кредитними коштами після кожного збільшення кредитного ліміту. Позичальниця не зверталася до суду з окремим позовом про визнання недійсним кредитного договору (або його окремих частин) зі застосуванням наслідків недійсності або нікчемності правочину. У межах розгляду даної справи, предметом якої є стягнення кредитної заборгованості, суд не мав процесуальної можливості здійснювати перерахунок вже сплачених коштів на користь банку. Сплата коштів в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту не є предметом розгляду даної справи. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, здійснивши самостійний перерахунок вже сплачених коштів. На час підписання позичальником заяв на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та в подальшому відповідач не зверталася до Банку з метою отримання роз'яснень щодо незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами договору. Сторонами було погоджено всі істотні умови кредитних договорів та відповідач була ознайомлена з ними, що підтверджується її підписом на кредитних договорах (заявах про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб), згідно яких Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі з процентною ставкою за користування кредитними коштами. Відповідач скористалася наданими Банком коштами, частково сплачувала кредитну заборгованості, що додатково підтверджує прийняття нею усіх умов кредитних договорів.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Згідно ст. 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положень ст. 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 27.01.2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №2001535480101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якого банк надав відповідачу кредит з кредитним лімітом у розмірі 30000,00 грн зі строком кредитування - 12 місяців та реальною річною процентною ставкою - 47,88% річних (а.с.9).
27.01.2020 року відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту, в якому наявна інформація про споживчий кредит, зокрема, його розмір, строк кредитування, тип та розмір процентної ставки.
18.05.2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №1001594861401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 66487 грн зі строком кредитування - 36 місяців /платіжні періоди з 19.05.2020 року по 19.05.2023 року/, розмір процентної ставки - 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2652,83 грн щомісячно (а.с.8).
18.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, у якому наявна інформація про споживчий кредит, зокрема, його розмір, строк кредитування, тип та розмір процентної ставки, розмір щомісячної комісії.
Матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав. При цьому, ОСОБА_1 договірні зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення у неї заборгованості за цими договорами.
Так, згідно наданого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2001535480101 від 27.01.2020 року розмір такої станом на 31.10.2024 року становить 56131,54 грн, з яких 33467,04 грн - заборгованість за кредитом, 22664,5 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - заборгованість за комісією.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1001594861401 від 18.05.2020 року така станом на 31.10.2024 року становить 71415,02 грн, з яких 31272,36 грн - заборгованість за кредитом, 7,93 грн - заборгованість за процентами, 40134,73 грн - заборгованість за комісією.
Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами №2001535480101 від 27.01.2020 року та №1001594861401 від 18.05.2020 року станом на 31.10.2024 року становить 127546,56 грн.
Задовольняючи частково позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №2001535480101 від 27.01.2020 року укладено на строк 12 місяців, а відтак після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Враховуючи, що після закінчення строку кредитного договору №2001535480101 від 27.01.2020 року (12 місяців) позивач продовжив нарахування проценти, а відповідач частково проводила оплату та у період з 01.02.2021 року по 30.01.2022 року сплатила 18195,83 грн, які позивачем зараховано на оплату процентів, нарахованих після закінчення строку договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 16234,01 грн, з яких 16234,01 грн - заборгованість за кредитом, яка судом розрахована наступним чином: 33467,04 грн (сума основного боргу) - 17233,03 грн (сплачена відповідачем сума у період з 01.02.2021 року по 30.01.2022 року у розмірі 18195,83 грн, яку зараховано на погашення процентів, за мінусом 962,80 грн); 0,00 грн - заборгованість за процентами (18195,83 грн (сплачених відповідачем у період з 01.02.2021 року по 30.01.2022 року) - 962,80 грн (заборгованість за процентами станом на 30.12.2020); 0 грн - заборгованість за комісією. Крім того, суд вважав, що з відповідача на користь позивача за кредитним договором №1001594861401 від 18.05.2020 року стягненню підлягає заборгованість у розмірі 31274,64 грн, з яких 31272,36 грн - заборгованість за кредитом; 2,28 грн - заборгованість за процентами, нарахована за період з 19.05.2020 року по 20.05.2023 року, виходячи з того, що строк кредитування за даним договором становить 36 місяців, а проценти у розмірі 7,93 грн нараховані позивачем поза межами строку кредитування за період з 2023 року по 2024 року. При цьому, суд враховував відсутність передбачених законом підстав для нарахування позивачем комісії у розмірі 40134,73 грнза кредитним договором №1001594861401 від 18.05.2020 року та вважав умову договору щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19, від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 та у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, згідно якої умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь тому, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам, вимогам закону та правовій позиції Верховного Суду, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Оскільки строк дії договору №2001535480101 від 27.01.2020 року закінчився 28 січня 2021 року, а строк дії договору №2001535480101 від 27.01.2020 року - 28 січня 2023 року, про що безпосередньо зазначено в договорах, тому нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договорів позики є безпідставним, тому сплачені позичальником кошти в рахунок погашення нарахованих Банком відсотків після закінчення строку дії договорів підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19 та у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22).
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вимогам закону оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову Банку про стягнення з відповідачки 40134,73 грн заборгованості за комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) колегія суддів вважає безпідставними, оскількизазначена заборгованість виникла у зв'язку з встановленням щомісячної плати за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися позичальнику безоплатно.
Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 14 листопада 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра