Справа № 441/441/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/964/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
встановила:
на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 09 січня 2025 року внесене до ЄРДР за №12025141440000009 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів з 03 листопада 2025 року по 02 січня 2026 року.
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд необ'єктивно дослідив обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, не належно дав оцінку особі обвинуваченого та заявленим прокурором ризикам.
На думку апелянта, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є для обвинуваченого надмірно суворим та несправедливим.
Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять належних доказів, які б підтверджували причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Наголошує, що обвинувачений ОСОБА_6 зареєстрований і постійно проживає разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 .
Акцентує на відсутності обґрунтованих підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від слідства чи суду, впливати на свідків або потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім цього, звертає увагу на те, що обвинуваченому ОСОБА_6 інших повідомлень про підозру вручено не було.
Зазначені обставини, на переконання сторони захисту, суд першої інстанції не врахував, а наведені в ухвалі ризики ґрунтуються лише на припущеннях і тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, що не може бути самостійною підставою для тримання під вартою.
Вважає, що забезпечення мети запобіжного заходу можливе шляхом застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту із використанням електронних засобів контролю та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Просить скасувати ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 строком на 60 діб із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення ухвали суду без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора, з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотанні, які також слугували підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились, а отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, з врахуванням тяжкості інкримінованого за ч.4 ст. 187 КК України кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Покликання захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, на переконання колегії суддів, не є визначальною обставиною, яка давала б можливість змінити запобіжний захід, а відтак, недостатнім є застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, в тому числі цілодобового домашнього арешту.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною актуальність наведених прокурором ризиків та приходить до висновку, про безпідставність доводів апелянта з цього приводу і вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення обвинуваченому розміру застави, з огляду на вчинення ним особливо тяжкого злочину із погрозою застосування насильства, забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4