Дата документу 05.11.2025 Справа № 331/7320/24
Єдиний унікальний №331/7320/24 Головуючий у 1 інстанції Фісун Н.В.
Провадження № 22-ц/807/1942/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
№ 22-ц/807/1942/25-2
05 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко Олени Володимирівни на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року та апеляційними скаргами представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко Олени Володимирівни та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 , через представника адвоката Бузанова Д.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 належить транспортний засіб CITROEN С 4, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , він код : НОМЕР_3 , у кузові сірого кольору. 25 травня 2023 року вранці (близько 06 годин) за адресою проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) у дворі за вказаною адресою на належний йому автомобіль впала гілка з дерева, що призвело до пошкодження автомобіля, який був запаркований на площадці біля другого під'їзду вищевказаного житлового будинку.
Згідно висновку № 30/06/23 транспортно-товарознавчого дослідження від 05.07.2023 року величина вартості матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 - власнику автомобіля CITROEN С 4, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 91 295 гривень 48 копійок. Згідно додатку № 1 до висновку № 30/06/23 транспортно- товарознавчого дослідження від 05.07.2023 року вартість ремонту складає 115 142 гривні 26 копійок.
Просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 206 437 гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень 00 копійок; судові витрати у вигляді: судового збору у розмірі 3 064,37 гривні 37копійок; витрат на проведення товарно-транспортного дослідження у розмірі 3 500, 00 гривень 00 копійок; витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 91 295,48 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень 00 копійок.
Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов'язані із розглядом справи у вигляді: судового збору у розмірі 810,40 та витрат на проведення товарно-транспортного дослідження у розмірі 3 500, 00 гривень 00 копійок.
Додатковим рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2025 року заяву про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко О.В. 19.09.2025 року та 26.09.2025 року подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та відмовити в задоволення позову.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки відповідач не є балансоутримувачем території будинку АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду представника ОСОБА_1 - Бузанов Д.В. 27.09.2025 року подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішеня суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат у повному обсязі та стягнути з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 500,00 (тридцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в бездіяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району є всі чотири елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, наявність завданих збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та наслідками (збитками), вина, а тому є всі підстави для застосування до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 належить транспортний засіб CITROEN С 4, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , він код : НОМЕР_3 , у кузові сірого кольору./а.с.81/.
25 травня 2023 року за адресою проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) у дворі за вказаною адресою на належний позивачу автомобіль впала гілка з дерева, що призвело до пошкодження автомобіля, який був запаркований на площадці біля другого під'їзду вищевказаного житлового будинку. В цей же день позивач звернувся до поліції, в ході проведення перевірки було встановлено падіння гілки на автомобіль, який отримав пошкодження. Згідно доповідної записки про розгляд звернення від 10.06.23 відділом поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області рекомендовано позивачу з метою відшкодування завданого матеріального збитку звернутись до суду згідно ст. 16 Цивільного кодексу України. /а.с.13/.
23.06.2023 року позивач повідомив ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» про необхідність прибуття представника керуючої компанії для огляду експертом пошкодженого транспортного засобу, який відбудеться 30.06.2023 о 14 год 00 хв. За адресою: м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8 ЦРК «Бріліант Авто»./а.с.42/.
05.07.2023 року на адресу позивача надійшов лист № 668013 про те, що ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та розташованих на його прибудинковій території зелених насаджень. Роботи з кронування, видалення або обстеження дерев на прибудинкових територіях керованих ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» будинків не входить до переліку складових тарифу на послугу з управління будинком, виконавцем якої є товариство. Такі роботи виконуються за рахунок бюджетних коштів. Головними розпорядниками та замовниками робіт по утриманню внутрішньоквартальних територій визначено районні адміністрації Запорізької міської ради. Тож для участі в роботі комісії по огляду автомобілю, пошкодженого гілкою, що впала, у ТОВ «МДЛ Запоріжжя» відсутні законні підстави./а.с.42зв./.
Згідно висновку № 30/06/23 транспортно-товарознавчого дослідження від 05.07.2023 року величина вартості матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 - власнику автомобіля CITROEN С 4, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , він код : НОМЕР_3 , у кузові сірого кольору при пошкодженні вищевказаного транспортного засобу внаслідок падіння дерева, згідно проведеного дослідження на дату оцінки 30.06.2023 року складає 91 295 гривень 48 копійок. Згідно додатку № 1 до висновку № 30/06/23 транспортно- товарознавчого дослідження від 05.07.2023 року вартість ремонту складає 115 142 гривні 26 копійок./а.с.27-36/.
Згідно квитанції АТ КБ ПриватБанк від 30.06.2023 року ОСОБА_1 оплатив послуги ФОП ОСОБА_3 за проведене останнім транспортно-товарознавче дослідження автомобіля у розмірі 3 500 грн./а.с.35/.
З метою отримання інформації про балансоутримувача або у кого в оперативному управлінні знаходяться дерева, що обслуговує прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 позивачем були надіслані відповідні запити на адресу: Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, Запорізької міської ради, ТОВ «Місто для людей Запоріжжя».
Листом № Л-194-О-326 від 30.06.2023 Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району повідомила, що на їх балансі дерево не перебуває. Підприємством, що обслуговує прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 є керуюча компанія ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та забезпечує належне обслуговування багатоквартирного будинку та його прибудинкової території./а.с.46/.
06.06.2023 року позивач звернувся до ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» із заявою, в якій просив надати схему (паспорт) прибудинкової території закріпленої за житловим будинком по АДРЕСА_1 ./а.с.14/.
Листом № 661670 від 06.06.23 ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» надало схему прибудинкової території, закріпленої за житловим будинком по АДРЕСА_1 , який знаходиться у господарчому віданні комунального підприємства «Наше місто»./а.с.17/.
Листом № Л-155-О-257 від 06.06.2023 Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району повідомила, що районна адміністрація 31.05.2023 року направила лист до керуючої компанії ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», що обслуговує прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 про необхідність обстеження дерев на прибудинковій території. За результатами розгляду якого керуючою компанією проведено обстеження та встановлено, що на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 необхідно кронувати 3 дерева (горіхи) та видалити 2 дерева (тополі). Крім того, для з'ясування обставин порушеної у зверненні події районною адміністрацією зроблений запит до Запорізького обласного центру з гідрометеорології для отримання даних спостережень відділу гідрології Запорізького ЦГМ. В отриманій відповіді зазначено, що в місті Запоріжжі протягом 23-25.05.2023, спостерігались несприятливі погодні умови у вигляді грози, дощу та вітру./а.с.12зв./.
08.06.2023 року позивач звернувся до Запорізької міської ради, повідомив про ситуацію щодо пошкодження належного йому транспортного засобу, з метою сприяння встановленню балансоутримувача будинку та прибудинкової території на якій знаходиться дерево, з якого впала гілка. При необхідності доручити відповідальним за це працівникам обстежити місце події та скласти відповідний акт, в якому зазначити організацію чи підприємство відповідальне за цю територію./а.с.19/.
Листом № Л-194-О-326 від 30.06.2023 Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району повідомила, що на їх балансі дерево не перебуває. Підприємством, що обслуговує прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 є керуюча компанія ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та забезпечує належне обслуговування багатоквартирного будинку та його прибудинкової території./а.с.46/.
Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради листом № Л-1185 від 21.06.2023 на звернення позивача за № Л-4156-0 повідомив, що будь-які зелені насадження (дерева), розташовані на території м. Запоріжжя, в тому числі і розташованих по АДРЕСА_1 не передавались на облік та/або баланс Департамент… Також зазначив, що відповідно до пунктів 4.10, 4.11 Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 76 від 07.12.2022 до основних повноважень районної адміністрації Запорізької міської ради віднесено:- організація благоустрою району, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; спільно з відповідними виконавчими органами, комунальними підприємствами, комунальними установами та комунальними закладами, які реалізують повноваження та функції з благоустрою, здійснення контролю за станом благоустрою, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм та створення місць відпочинку громадян; - здійснення контролю та догляду за утриманням та капітальним ремонтом об'єктів та споруд благоустрою, малих архітектурних форм, доріг, тротуарів та пішохідних доріжок та надання пропозицій з цих питань./а.с.20/.
23.06.2023 року та 03.07.2023 позивач звернувся до Запорізького обласного центру з гідрометеорології за довідкою про погодні умови у м. Запоріжжі, Олександрівський район, вул. Академіка Амосова які склалися 25.05.2023 року з 00 год 00 хв до 07 год 00 хв, та 24.05.2023 з 00 год 00 хв до 24 год 00 хв., а саме, яка була середня та максимальна швидкість вітру, температура, опади./а.с.21, 21зв/.
Запорізький обласний центр з гідрометеорології листом № 151/999-04 від 29.06.2023 року на № б/н від 23.06.23, та листом № 161/999-04 від 05.07.2023 на № б/н від 03.07.2023 року надав інформацію про погодні умови, згідно яких вбачається відсутність погодних умов, які б можна було віднести до несприятливих погодних умов у вигляді грози, дощу та вітру, як повідомляла Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району листом № Л-155-О-257 від 06.06.2023./а.с.22,22зв./.
04.08.2023 року позивач звернувся до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району та просив: зазначити до чиїх обов'язків відносяться роботи по обстеженню, кронуванню та видаленню дерев на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ; надати копії актів обстеження зелених насаджень (дерев) на вказаній території за 2022 рік та за період з 1 січня по 25 травня 2023 року; надати копію рішення міської ради (або адміністрації) чи районної адміністрації згідно якому будинок АДРЕСА_1 перейшов до управління керуючої компанії ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та копію відповідного договору./а.с.43/.
Листом № Л-291-О-479 від 18.08.2023 року Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району повідомила про те, що не є балансоутримувачем будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . В районній адміністрації дерева, що розташовані на прибудинкових територіях не обліковуються. Згідно з чинним законодавством керуюча компанія забезпечує належне обслуговування багатоквартирного будинку та його прибудинкової території. Будинок та прибудинкова територія за зазначеною адресою обслуговується керуючою компанією ТОВ «Місто для людей Запоріжжя». Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 76 «Про внесення змін до положень виконавчих органів Запорізької міської ради», до повноважень районної адміністрації не віднесено прийняття рішень про передачу будинків в управління до керуючих компаній. Робота, пов'язана із обстеженням, кронуванням та видаленням дерев на прибудинкових територіях у місті Запоріжжі здійснюється комплексно виконавчими органами та службами міста, в межах компетенції кожного суб'єкта окремо./а.с.43зв.-44/.
Позивачу Районна адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району надала копію акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 23.02.2022 № 57, оформленого відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.07.2016 року № 375 «Про оформлення документів та видалення зелених насаджень» (зі змінами). Згідно акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 57 від 23.02.2023 комісією, яку призначено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.07.2016 року № 375 «Про оформлення документів та видалення зелених насаджень» (зі змінами) у складі: Голови комісії: Іванова Ю.В. - начальника відділу екологічної безпеки управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, членів комісії: Коржа Г.А. - головного спеціаліста відділу екологічної безпеки управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, ОСОБА_4 - майстрині СВД КРБП «Зеленбуд», ОСОБА_5 - начальника відділу ЖКГ районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, ОСОБА_6 - головного спеціаліста державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів управління державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів Запорізької області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізької та Херсонської області). Представника заявника: Саламатіна І.Ю. - головного спеціаліста відділу ЖКГ районної адміністрації міської ради по Олександрівському району. Комісією оглянуто зелені насадження за адресою: територія району (вулична- шляхова мережа та прибудинкові території). Обстеження зелених насаджень пов'язано з видаленням у зв'язку з їх аварійним станом. В акті міститься таблиця з переліком дерев на прибудинковій території з адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням стану «незадовільний», та необхідності видаленню 62 одиниць дерев. Згідно висновку комісії належить виконати роботи з видалення аварійних дерев, які набули такого стану внаслідок дії природних чинників та знаходяться на території Олександрівського району (вулично-шляхова мережа та прибудинкові території). Зазначено про необхідність передачі зелених насаджень, що залишаються на місці на час будівництва на збереження (без зазначення суб'єкта)./а.с.44зв.-45зв./.
04.08.2023 року позивач звернувся до Генерального директора ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», просив вказати балансоутримувача прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 та зазначити до чиїх обов'язків відносяться роботи по обстеженню, кронуванню та видалення дерев на вказаній прибудинковій території, надати копії актів обстеження зелених насаджень (дерев) на вказаній території за 2022 рік та за період з 1 січня по 25 травня 2023 року, копію статуту ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», та копію рішення міської ради (або адміністрації) чи районної адміністрації згідно якому будинок АДРЕСА_1 перейшов до управління керуючої компанії ТОВ «Місто для людей Запоріжжя»./а.с.46зв./
09.08.2023 року ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» листом № 682766 від 09.08.2023 року надало інформацію про те, що згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 10.04.2026 № 105, відповідальними за збереження зелених на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності і належний догляд за ними, є балансоутримувачі цих об'єктів. ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та розташованих на його прибудинковій території зелених насаджень. Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 року № 33 головними розпорядниками та замовниками робіт по утриманню внутрішньоквартальних територій визначено районні адміністрації Запорізької міської ради. Зазначило про те, що ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» виконує роботи на прибудинкових територіях керованих ТОВ «МДЛ Запоріжжя» багатоквартирних житлових будинках виконуються в межах переліку робіт, передбачених тарифом на послугу з управління будинком, у відповідності до конкурсної документації, яка затверджена рішенням виконкому Запорізької міськради від 19.07.2017 № 389. Згідно з Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1045 (зі змінами), рішення про видалення зелених насаджень приймається компетентним органом (виконавчий орган сільської, селищної, міської ради) на підставі заяви, поданої юридичною чи фізичною особою. Разом із тим, ТОВ «МДЛ Запоріжжя» не є створювачем актів обстеження зелених насаджень на прибудинкових територіях керованих будинків. ТОВ «МДЛ Запоріжжя» починаючи з 01.11.2017 року обслуговує багатоквартирні будинки, зокрема, в Олександрівському районі на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», згідно із Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»./а.с.47-55/.
До відзиву на позовну заяву представником районної адміністрації було долучено бухгалтерську довідку відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександріському району від 01.04.2025 № 18/05-33/01.04, згідно якої, прибудинкова територія за адресою: м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 65 та усі дерева, розташовані на ній, не знаходяться на балансі та/або в оперативному управлінні районної адміністрації /а.с.110зв./.
Копію листа Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, який надсилався відповідачем на адресу КК « ТОВ» Місто для людей Запоріжжя» щодо обстеження по вулиці Академіка Амосова, буд. 65 зелених насаджень та видалення аварійних./а.с.111зв/.
Також до відзиву було долучено відповідь «ТОВ» Місто для людей Запоріжжя» на лист районної адміністрації від 31.05.2023 року щодо зелених насаджень по АДРЕСА_1 . При обстеженні дерев виявлено дерева на потребу у проведенні робіт з кронування. 31.05.2023 року направлено листа до Виконавчого комітету ЗМР для оформлення Акту на видалення зелених насаджень/а.с.112/.
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» яким призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 2 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя»./а.с.114/.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2016 № 61 «Про організацію проведення робіт з видалення зелених насаджень в м. Запоріжжі», виконавчий комітет Запорізької міської ради визначений компетентним органом щодо прийняття рішень про видалення зелених насаджень. /а.с.118/.
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.07.2016 № 375 «Про оформлення документів на видалення зелених насаджень» (зі змінами) утворено постійно діючу комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості у м. Запоріжжі /а.с.115/.
Представником позивача, адвокатом Бузановим Д.В. з відповіддю на відзив, долучено Рішення Запорізької міської ради від 21.04.2011 року № 188/45 про Передачу майна комунальної власності в оперативне управління районної адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району відповідно, до якого вирішено вилучити з оперативного управління відділу комунального господарства Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради та передати в оперативне управління районній адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району майно комунальної власності згідно з додатками./а.с.125-131/.
Щодо оскарження представником Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко О.В. рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються.
З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії").
ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»(далі Закон № 2807-IV) визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Згідно зі статтею 25 Закону № 2807-IVутримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 2807-IVпосадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 28 Закону № 2807-IVвизначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Згідно із ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, покладено на відповідача (такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2018 року у справі №753/7281/15-ц (№61-1832св17).
У Постанові Верховного суду України у складі другої палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року по справі № 211/1489/13-ц зазначено, що аналіз норми пункту 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дає підстави дійти висновку про те, що громадяни вправі звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстацінї, що аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Факт падіння гілки дерева 25 травня 2023 року на належний позивачу автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, підтверджуються наданими позивачем вищенаведеними доказами і не спростовується відповідачем.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивача з відповідача.
Колегія суддів не бере до уваги доводи представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про те, що Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району є неналежним відповідачем,оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить вичерпне спростування таких доводів скаржника та не потребує додаткового роз'яснення.
Доводи апеляційної скарги щодо знаходження житлового будинку АДРЕСА_1 у господарчому віданні комунального підприємства «Наше місто», суперечать листу ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» від 09.08.2023 року № 682766 про те, що ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та розташованих на його прибудинковій території зелених насаджень.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів причинення позивачу моральної шкоди спростовуються наступним.
ЦК України не встановлює мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди та її розміру у кожному конкретному випадку вирішується судом на підставі наданих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як вбачається з п.1) ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.
У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.
Особливо примітним і, безперечно, слушним, зважаючи на важливість закріплення однакового розуміння принципів дії механізму захисту особистих немайнових прав потерпілих осіб, є прагнення ЄСПЛ додержуватися послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв'язку з вчиненням однотипних порушень.
У своїй сталій багаточисленній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що моральні збитки характеризуються тим, що точно обчислити їх розмір неможливо. Якщо наявність такої шкоди встановлена і суд уважає, що необхідно надати грошову компенсацію, він зробить оцінку на справедливій основі, зважаючи на стандарти, які випливають, у тому числі з його попередньої практики.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок падіння дерева на автомобіль позивача, останньому завдано моральну шкоду. Крім того, у добровільному порядку відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування позивачеві заподіяної шкоду, відповідач ухилявся від добровільного відновлення порушених прав позивача, що також призвело до моральних, душевних та психічних хвилювань позивача.
Колегія суддів також погоджуєтьсяя з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача, оскільки такий розмір відповідає завданню моральної шкоди та принципам розумності і справедливості.
Інші доводи апеляційної скарги представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко О.В. щодо оскарження рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до самостійного тлумачення норм законодавства, переоцінки доказів та незгоди в рішенням суду першої інстанції по суті.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Таким чином, можна дійти висновку, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа розглянута з повним з'ясуванням фактичних обставин справи.
Щодо оскарження представником Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко О.В. та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 додаткового рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2025 рокуколегія суддів зазначає наступне.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності, такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії: договору про надання правової допомоги від 06.02.2025 № 176, акти виконаних робіт від 03.08.2023, 20.10.2023, 7.12.2023, 06.02.2025, 26.02.2025,02.04.2025, 17.04.2025, 05.06.2025, 12.08.2025 на суму 32500,00 та долучені квитанції оплати за послуги з правової допомоги на вказану суму.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові від 20 липня 2021 року справа № 922/2604/20 Верховний Суд зазначив, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, судом першої інстанції вірно враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, за якими суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
З огляду на зазначене, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Судом першої інстанції вірно враховано, що позовні вимоги позивача визнано ґрунтовними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, при визначенні розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд керувався принципами справедливості, пропорційності і відповідності конкретним обставинам справи, які встановлені судом, а не змістом заперечень, викладених в письмових поясненнях відповідача.
Беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Доводи апеляційних скарг представника позивача та відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Докази та обставини, ні які посилаються скаржники в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржниками норм процесуального та матеріального законів.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалені з додержанням вимог закону і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко Олени Володимирівни та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року та додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: