Справа № 308/18124/21
17.11.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кондратенко Дениса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 серпня 2022 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 - 496,20 грн. судового збору.
Відповідно до постанови суду, - 23 грудня 2021 року о 03 год. 45 хв. в м. Ужгороді, по вул. Дендеші, 79, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Yaris», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Ужгород, вул. С. Мартина, 42, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Кондратенко Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до оцінки доказів, безпідставно не прийняв своєчасно рішення по заявленому клопотанню, не врахував подану суду захисником медичну документацію щодо хвороби та медичних призначень ОСОБА_1 , що потягло за собою безпідставне притягнення його до відповідальності. Зазначає, що при складанні протоколу ОСОБА_1 не роз'яснено його права, передбачені ст.ст.55, 56, 59 Конституції України. Звертає увагу, що постанова поліцейського серії БАА 597883, винесена щодо ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху за ч.5 ст.121 КУпАП без достатніх правових підстав та доказів. Зазначає, що відповідно до відеозаписів з бодікамер поліцейських чітко вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 не рухався, а стояв припаркований біля узбіччя по вул. Дендеші в м. Ужгороді, тому формулювання фабули даної постанови щодо керування підзахисним транспортним засобом з не пристебнутим паском безпеки є надуманим та таким, що не відповідає дійсності. Вважає, що у працівників поліції не було підстав виносити постанову щодо водія, який не керував транспортним засобом, а також здійснювати процедуру освідчення та складати протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначає, що знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Зауважує, що ОСОБА_1 хворіє низкою тяжких захворювань, які в т.ч. впливають на координацію рухів та на інші важливі функції організму, які були розцінені поліцейськими, як можливі ознаки наркотичного сп'яніння. Зазначає, що порушена сама процедура освідчення, оскільки працівник поліції не може свавільно, без будь-яких підстав звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані наркотичного сп'яніння і таким чином надмірно втручатися в її особисте життя, вимагаючи поїхати до найближчого лікувального закладу. Лише за наявності об'єктивних ознак, передбачених Інструкцією, поліцейський спочатку має запропонувати особі пройти медичний огляд на стан сп'яніння (в тому числі наркотичного) за допомогою технічних засобів, і лише потім визначатися щодо необхідності огляду лікарем. Зазначає, що Лікар ОСОБА_2 , який здійснював огляд ОСОБА_1 не пройшов відповідних курсів тематичного удосконалення, а тому не вправі проводити медичний огляд щодо виявлення стану сп'яніння, тобто огляд ОСОБА_1 проводився не уповноваженою особою, що тягне за собою недійсність акту та висновку медичного огляду на стан сп'яніння. Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у призначенні судово-токсилогічної експертизи, що позбавило його можливості встановити об'єктивну істину у справі та довести, що позитивний результат аналізу міг бути пов'язаний саме з прийманням призначених ліків.
Просить суд призначити судово-токсилогічну експертизу, проведення якої доручити експертам Закарпатського обласного бюро судово-медичних експертиз, для проведення якої зобов'язати КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей», після отримання копії постанови, надіслати до Закарпатського обласного бюро судово-медичних експертиз зразки біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 , які були відібрані під час медичного огляду та на вирішення експертизи поставити наступні питання: чи придатні для дослідження зразки біологічного середовища (сечі) відібрані у ОСОБА_1 згідно акту медичного огляду №749 від 23.12.2021; чи є в наданих на дослідження зразках біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 наркотичні речовини, якщо так, то які саме і в якій кількості, та чи може така концентрація викликати стан наркотичного сп'яніння; чи обумовлена наявність (в разі встановлення) в наданих на дослідження зразках біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 наркотичних речовин саме їх вживанням чи прийманням медичних препаратів «Нувіджил».
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності учасників судового процесу, неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі учасників судового розгляду враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.
Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 141149 від 23.12.2021, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Так, з вказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 141149 від 23.12.2021 вбачається, що 23 грудня 2021 року о 03 год. 45 хв. в м. Ужгороді, по вул. Дендеші, 79, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Yaris» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Ужгород, вул. С. Мартина, 42, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Від підпису у протоколі та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 141149 від 23.12.2021 у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій № 749, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (виявлено метамфетамін); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №597883 від 23.12.2021 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП; рапортом інспектора взводу від 23.12.2021 року; дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських з місця події, що містяться на DVD-диску, що додано до протоколу.
Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Дійсно, відеозаписом події, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Toyota Yaris», державний номерний знак НОМЕР_1 та моменту його зупинки працівниками поліції, проте це пояснюється тим, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а їхали за ним та останній сам зупинився біля узбіччя дороги, після чого до нього підійшли працівники поліції, та показали ОСОБА_1 відео на якому рухався автомобіль ОСОБА_1 .
Факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Yaris», державний номерний знак НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено сукупністю належних та допустимих доказів, які долучені до матеріалів справи.
Об'єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що порушена сама процедура освідчення, оскільки працівник поліції не може свавільно, без будь-яких підстав звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані наркотичного сп'яніння і таким чином надмірно втручатися в її особисте життя, вимагаючи поїхати до найближчого лікувального закладу. Лише за наявності об'єктивних ознак, передбачених Інструкцією, поліцейський спочатку має запропонувати особі пройти медичний огляд на стан сп'яніння ( в тому числі наркотичного) за допомогою технічних засобів, і лише потім визначатися щодо необхідності огляду лікарем, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
При оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до національного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Так, у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції, яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Зі змісту матеріалів справи та долучених до них відеозаписів вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння. У відповідності до приписів закону ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому спеціалізованому медичному закладі, на що останній погодився та в добровільному порядку пройшов такий огляд.
Згідно з Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» № 749 від 23.12.2021, медичний огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 проходив 23.12.2021 року о 05 год. 00 хв., відповідно до якого останній перебував в стані наркотичного сп'яніння (виявлено метанфетаніни). Огляд правопорушника було проведено лікарем ОСОБА_2 (а.с. 3).
Таким чином, в результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено даних, які б свідчили про неправомірність огляду, який було проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, та який є чітким та зрозумілим, не містить суперечностей і не потребує додаткового роз'яснення.
Отже, на думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимог законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння №1452/735 та після виявлення у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, останнього було направлено на огляд до відповідного медичного закладу.
Доводи апелянта, про те, що лікар ОСОБА_2 , який здійснював огляд ОСОБА_1 не пройшов відповідних курсів тематичного удосконалення, а тому не вправі проводити медичний огляд щодо виявлення стану сп'яніння, тобто огляд ОСОБА_1 проводився не уповноваженою особою, що тягне за собою недійсність акту та висновку медичного огляду на стан сп'яніння - є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, згідно наявного у матеріалах справи листа-відповіді КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» від 25.01.2022 №7/А, який наданий на адвокатський запит, слідує, зокрема про те, що огляд на стан сп'яніння гр. ОСОБА_1 проведено лікарем-наркологом ОСОБА_2 , який атестований атестаційною комісією департаменту охорони здоров'я, має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «наркологія» та має достатню кваліфікацію здійснювати такі огляди.
Апеляційний суд зауважує, що процедура направлення та огляду водіїв на стан сп'яніння регламентуються в тому числі і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, в пункті З якого передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку.
Враховуючи те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, якою затверджений вказаний Порядок, має вищу юридичну силу, аніж наказ МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, яким затверджено Інструкцію, такий не містить вимог щодо тематичного удосконалення лікаря, оскільки лікар є достатньо підготовленим спеціалістом для проведення таких оглядів.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для сумніву у кваліфікації та відповідності лікаря-нарколога ОСОБА_2 вимогам Інструкції та Порядку для проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря ОСОБА_2 , який проводив огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та склав висновок про перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного висновку, а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що лікар КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Тому в апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у достовірності лікарського висновку, зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Поряд із цим, висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №749 від 23.12.2021 року з підстав його неповноти або неправильності стороною захисту не оскаржено, як і не оскаржено дії працівників медичного закладу, не містять їх і матеріали справи.
Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані наркотичного сп'яніння, оскільки у нього були виявлені певні ознаки такого сп'яніння. В подальшому наявність у ОСОБА_1 стану наркотичного сп'яніння підтверджено при огляді в медичному закладі.
Посилання апелянта на те, що позитивний результат аналізу міг бути пов'язаний саме з прийманням медичних препаратів, зокрема «Нувіджил», апеляційний суд оцінює критично, оскільки суд апеляційної інстанційпозбавлений можливості перевірити зазначене, вирішення цього питання потребує наявності спеціальних знань.Лікар медичного закладу володіє відповідними знаннями, які носять спеціальний характер та досвідом, які дозволяють за допомогою передбачених методів провести медичне дослідження та отримати достатню інформацію, яка дозволяє прийти до висновку стосовно стану сп'яніння водія транспортного засобу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що заключний діагноз про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, був встановлений лікарем-наркологом після оцінки всіх клінічних та лабораторних даних, при цьому позитивна проба на сп'яніння будь-якого походження, яку було виявлено із використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, є підтвердженням знаходження особи у стані сп'яніння, а протокол про адміністративне правопорушення - підставою для притягнення її до відповідальності згідно з чинним законодавством, у тому числі водіїв за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.
Всі інші доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов
обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.
Щодо заявленого клопотання в апеляційній скарзі про призначення судово-токсилогічної експертизи, то апеляційний суд зазначає, що таке постановою судді Закарпатського апеляційного суду від 28.09.2022 було задоволено. Згідно відповіді директора КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» В. Кручаниці вих. № 67/С від 14.10.2022 проведення судово-токсилогічної експертизи представляється неможливим, оскільки на момент отримання зазначеної постанови Закарпатського апеляційного суду (11.10.2022), терміни зберігання біологічного середовища (сеча), відібраного під час огляду на стан сп'яніння гр. ОСОБА_1 , закінчилися.
Отже, істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п.2.9 «а» ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Кондратенко Дениса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага