Провадження № 2/679/763/2025
Справа № 679/1064/25
18 листопада 2025 року
місто Нетішин Хмельницької області
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Свеа Фінанс», в інтересах якого діє представник Білосорочка Сергія Анатолійовича, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
18.11.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022, за яким відповідач має заборгованість у загальному розмірі 20285 грн, що складається з наступного: 1) 5000 грн - заборгованість за кредитом; 2) 15285 грн - заборгованість за відсотками, - і право вимоги за яким було відступлено ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») на підставі договору факторингу № 28072023 від 28.07.2023.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 у розмірі 20285 грн.
Крім того, 09.06.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4443381, за яким відповідач має заборгованість у загальному розмірі 25857,60 грн, що складається з наступного: 1) 6000 грн - заборгованість за кредитом; 2) 19857,60 грн - заборгованість за відсотками, - і право вимоги за яким було відступлено ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») на підставі договору факторингу № 01.02-92/23 від 27.12.2023.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики № 4443381 у розмірі 25857,60 грн.
З огляду на викладені обставини ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 46142,60 грн та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
01.08.2025 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 163).
19.08.2025 від представника позивача Паладич А.О. надійшла заява, в якій вона просила залишити за позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 169-170, 173-174).
06.10.2025 представником відповідача - адвокатом Козійчуком Олександром Івановичем було подано відзив на позов, в якому він зазначає, що відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, а наданий в обґрунтування позовних вимог розрахунок заборгованості за договорами арифметично неправильним, оскільки він не відповідає умовам вказаних договорів.
Так, за змістом додаткової угоди від 04.01.2023 до договору кредиту № 19210-11/2022 від 18.12.2022 сторони домовились, що загальна сума заборгованості становить 9050 грн станом на 04.01.2023, проте наданий в якості докази розрахунок заборгованості, здійснений позивачем (а не кредитором), не відповідає цьому, зокрема зі змісту титульної сторінки розрахунку вбачається, що відсоткова ставка за кредитом встановлена позивачем на рівні 2,5% на день, тоді як за умовами договору та додаткових угод відсоткова ставка узгоджена на рівні 1,5%.
Більше того, відповідно до витягу з реєстру боржників, переданого позивачу на виконання вимог договору факторингу № 28072023 вказано, що договір кредиту № 19210-11/2022 закінчився 13.01.2023, однак у розрахунку заборгованості здійснюється нарахування відсотків за користування кредитом в межах вказаних строків по 12.04.2023.
При цьому всупереч умовам договору кредиту позивач нараховував відсотки за прострочення заборгованості. Так, зі змісту розрахунку заборгованості позивач здійснює нарахування відсотків за прострочення кредиту у період часу з 12.12.2022 по 24.12.2022, а також у період часу з 13.01.2023 по 14.04.2023.
У той же час стягнення штрафів, пені та відсотків за прострочення зобов?язання умовами кредитного договору не передбачено, а в період дії воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України.
Також, стверджуючи про часткову оплату за договором кредиту, позивач на підтвердження таких обставин не надав жодного доказу, а саме відомостей про зарахування на рахунок ТОВ «ФК «Інвеструм» грошових коштів від ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відтак ОСОБА_1 борг за договором кредиту № 19210-11/2022 від 28.12.2022 визнає частково в розмірі 6875 грн.
Щодо договору кредиту № 44443381 від 09.06.2023, загальна вартість кредиту, тобто розмір основної заборгованості та усіх супутніх витрат становить 8025 грн, що підтверджується змістом паспорта споживчого кредиту та додатком № 1 до відповідного договору. Водночас за умовами договору та паспорту споживчого кредиту передбачено сплату відсотків за прострочення грошового зобов?язання у розмірі 2,7% на день та пені в розмірі 2,7% за кожен день прострочення.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, здійсненого кредитором ТОВ «ФК «1Банк», станом на закінчення строку позики, тобто 09.07.2023 розмір заборгованості становив 6000 грн основної заборгованості та 2025 грн відсотків, що відповідає умовами укладеного договору, зокрема графіку погашення заборгованості.
Однак у подальшому, а саме 10.07.2023 позикодавець із незрозумілих причин нарахував 4482,60 грн відсотків поза межами строку позики та щоденно, починаючи з 11.07.2023 по 07.10.2023 нараховував по 150 грн відсотків за прострочення грошового зобов?язання, тобто у період дії воєнного стану в Україні.
Відтак ОСОБА_1 визнає лише частково борг за договором кредиту № 44443381 від 09.06.2023 лише в розмірі 8025 грн.
Крім іншого, представник відповідача вказує, що, незважаючи на визнання грошових зобов?язань перед ТОВ «ФК «Івеструм» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 переконаний, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки у списку витягу з додатку до договору факторингу, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «ФК «Івенструм» № 28072023 від 28.07.2023, у списку прізвище ОСОБА_1 не зазначається.
У той же час витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 01.02-92/23 від 27.12.2023, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а саме його перша та останні сторінки посвідчені обома сторонами договору, однак у відповідному списку прізвище ОСОБА_1 також не зазначається.
При цьому витяги із реєстрів боржників посвідчено лише підписом та печаткою позивача, а отже їх не можна вважати достатніми доказами, оскільки такі не відповідають формі витягу, що посвідчений обома сторонами угоди. Вказані виклики викликають сумніви у їх достовірності, а також у правильності розміру заборгованості, право вимоги за якою передавалися позивачу.
Більше того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач вправі надавати послуги з факторингу або надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с. 179-182).
17.11.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.11.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм» в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022, відповідно до якого відповідач отримав у безготівковій формі шляхом перерахування на реквізити платіжної банківської картки позичальника № НОМЕР_1 фінансовий кредит у розмірі 5000 грн строком на 25 днів (до 12.12.2022) зі сплатою відсотків у розмірі 547,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,50% на добу. Також сторони узгодили, що у разі якщо клієнт не сплатив кредит у встановлений договором строк, нарахування відсотків здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому відповідач погодився, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору (а.с. 19-20, 20-25, 43, 44-53).
25.12.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм» було укладено додатку угоду до вказаного договору, згідно з якою сторони погодили відстрочити виконання зобов?язання за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 на 10 днів, тобто до 03.01.2023. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 9050 грн (а.с. 30-31).
04.01.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм» було укладено ще одну додатку угоду до вказаного договору, згідно з якою сторони погодили відстрочити виконання зобов?язання за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 на 10 днів, тобто до 13.01.2023. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 9050 грн (а.с. 28-29).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 20285 грн, що складається з наступного: 1) 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 15285 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 32-42).
28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу № 28072023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги до позичальників, в тому числі до боржника за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 в розмірі 20285 грн, - що зокрема підтверджується витягом з Реєстру боржників № 1 до відповідного договору факторингу (а.с. 54-60, 61, 62-64, 65, 135-136).
Крім того, 09.06.2023 між та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір позики № 4443381, відповідно до умов договору відповідач шляхом перерахування на його банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 отримав у позику грошові кошти в розмірі 6000 грн строком на 30 днів (до 09.07.2023) зі сплатою відсотків за користування цими коштами на наступних умовах: базова процентна ставка за перший день користування позикою - 33,46%; базова процентна ставка з другого дня користування позикою - 2,50%; знижена процентна ставка - 0,01%; орієнтовна реальна річна процентна ставка -3340,13%; орієнтовна загальна вартість позики - 8025 грн (а.с 66-71, 72-74, 75-96, 103-104).
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 договору).
Якщо сума позики, зазначена у пп. 2.1 п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору, за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема щодо незастосування в період воєнного стану).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 4443381 від 09.06.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 25857,60 грн, що складалася з наступного: 1) 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 19857,60 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 97-102).
27.12.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу № 01.02-92/23, за яким ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило за плату, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») прийняло права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 4443381 в розмірі 25857,60 грн, - що зокрема підтверджується витягом з Реєстру боржників до відповідного договору факторингу (а.с. 105-121, 122, 123-125, 126, 135-136).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договорів матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договорів, однак таким правом не скористався.
При цьому ОСОБА_1 не спростував факт перерахування йому грошових коштів за відповідними договорами шляхом подання відповідних доказів про невідкриття на його ім'я банківського рахунку, що зазначається у договорах та довідках про перерахування коштів, а також доказів ненадходження на нього позики та кредитних коштів.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Хмельницького апеляційного суду від 22.09.2025 у справі № 686/34267/24, з яким суд першої інстанції погоджується.
Більше того, у наданому представником відповідача відзиві останній не заперечував фактів укладення відповідних договорів та отримання позики та кредитних коштів, а лише висловлював незгоду із розміром нарахованих за цими договорами відсотків та ставив під сумнів факт переходу права вимоги за цими договорами до позивача.
Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум позики та кредиту, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Разом із цим сторони кредитного договору вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За умовами договору позики № 4443381 від 09.06.2023 сторони встановити строк позики - 30 днів, у той час як ТОВ «Свеа Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 відсотки за користування позикою як за період строку позики, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, за договором позики № 4443381 від 09.06.2023 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі: 1) за перший день користування позикою - 2007,60 грн (6000 грн х 33,46% х 1); 2) за наступні дні користування позикою - 4350 грн (6000 грн х 2,50% х 29 днів), а всього у розмірі 6357,60 грн.
За умовами договору про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 сторони встановити строк кредиту - 25 днів, у той час як ТОВ «Свеа Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 відсотки за користування позикою як за період строку кредиту, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі: 5000 грн х 2,50% х 25 = 3125 грн.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 4443381 від 09.06.2023 у розмірі 12357,60 грн (з яких 6000 грн сума позики та 6357,60 грн відсотки за користування позикою) та за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 у розмірі 8125 грн (з яких 5000 грн сума кредиту та 3125 грн відсотки за користування кредитом), а всього у розмірі 20482,60 грн.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів переходу права вимоги за вказаними договорами факторингу до позивача, позаяк такий перехід підтверджується належними і достатніми доказами, що додаються до позову, зокрема копіями договорів факторингу, витягів із Реєстрів боржників та платіжних інструкцій про перерахування коштів за цими договорами, які містять необхідні відомості для встановлення того, що у спірних правовідносинах відбулася заміна кредитора.
Суд також вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивач вправі надавати послуги з факторингу або надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Так, згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, - суд зазначає наступне.
Водночас відповідно до ст. 22 Закону України «Про споживче кредитування» небанківська фінансова установа, що має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, не включена до реєстру колекторських компаній, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості лише у власних інтересах.
Суд зауважує, що ТОВ «Свеа Фінанс», яке є правонаступником кредитодавців за відповідними договорами позики та кредиту, за даними Державного реєстру фінансових установ, що містяться у відкритому доступі за посиланням https://opendatabot.ua/c/37616221, має ліцензію на надання фінансових послуг.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 08.07.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1, 158).
Враховуючи те, що задоволенню підлягають 44,39% позовних вимог (20482,60 грн х 100% / 46142,60 грн), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1075,30 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40 грн х 44,39% / 100%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19210-11/2022 від 18.11.2022 та договором позики № 4443381 від 09.06.2023 у загальному розмірі 20482,60 грн (двадцяти тисяч чотирьохсот вісімдесяти двох гривень шістдесяти копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1075,30 грн (однієї тисячі сімдесяти п?яти гривень тридцяти копійок).
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ідентифікаційний код 37616221; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6).
Представники позивача: Білосорочка Сергій Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Представник відповідача: адвокат Козійчук Олександр Іванович (РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ).
Суддя І.Г. Безкровний