Справа №672/914/25
Провадження №2/672/677/25
17 листопада 2025 року м.Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Рибачук О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200494850 від 04.04.2016 в розмірі 27518,38 грн та судових витрат у справі. Оскільки на даний час позивач набув права вимоги за вказаним кредитним договором, а всупереч підписаній угоді відповідач не виконав умови договору, не сплатив відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснив повне погашення коштів, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечив, в поданій до суду позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі, відзив на позов не подав.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позов, тому суд, враховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Встановлено, що 04.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200494850, за умовами якого відповідач отримав кредит шляхом перерахування повної суми кредиту в розмірі 8507,61 грн на умовах повернення, платності, строковості та зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними.
Строк кредитування складає 1095 днів, а саме з 04.04.2016 по 04.04.2019. Процентна ставка за кредитом - 0,0001% річних, яка нараховується на залишок заборгованості за кредитом.
04.04.2016 між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «М-Лайф», від імені якого діяв повірений ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», укладено договір страхування життя.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в подальшому, 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» укладено договір факторингу №1905, за умовами якого останній зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників). В подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» відступило право вимоги до третіх осіб (боржників) на користь ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу від 20.05.2016 №1. Зазначена обставина встановлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16.
20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №200494850, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги, що в свою чергу підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, які укладені позичальником ПАТ «Банк Михайлівський» та копією відповідного договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21029,16 грн, з яких: 7467,28 грн - заборгованість за кредитом та 13561,88 грн - заборгованість за відсотками.
Крім того, як вбачається з розрахунку суми заборгованості та змісту позовної заяви позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200494850 в розмірі 27518,38 грн, яка складається з: 7467,28 грн - заборгованості за кредитом; 13561,88 грн - заборгованості за відсотками; 4598,33 грн - суми інфляційних втрат та 1890,89 грн - суми 3 % річних.
На підтвердження суми заборгованості позивачем надано виписки про рух коштів по рахунках відповідача на 579 арк.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Позивачем на підтвердження наявності у відповідачки заборгованості та її розміру подано до суду: заяву №200494850 від 04.04.2016, анкету №2620761, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту, договір добровільного страхування життя № NSK 200494850 та комплексний договір добровільного страхування від нещасних випадків та фінансового ризику від 04.04.2016, однак доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, а також обґрунтований розрахунок заборгованості позивачем суду не надано.
Слід також звернути увагу, що із наданих позивачем виписок за картковими рахунками відповідача неможливо встановити, що вищевказані кошти по кредитному договору №200494850 були зараховані йому на рахунок, вказаний у заяві №200494850 від 04.04.2016 (№ рахунка клієнта 29094531214601). У наданих виписках відомості про зарахування коштів на зазначений у заяві рахунок ОСОБА_1 відсутні.
Із наданого позивачем до позову розрахунку неможливо встановити з чого складається основна сума заборгованості за договором та відповідно з яких сум проводиться нарахування інфляційних та 3% річних. Таким чином, в зазначеному розрахунку необґрунтовано основну суму заборгованості (27518,38 грн), яку позивач заявив до стягнення з відповідача.
Таким чином, суду не надано належних доказів перерахування кредитних коштів ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунок відповідача, що могло б підтвердити факт виникнення заборгованості останньої за кредитним договором.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторони.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач дійсно отримав у ПАТ «Банк Михайлівський» кредит, розмір відсотків, а також наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №200494850 від 04.04.2016 в сумі 27518,38 грн, у зв'язку з чим слід відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Крім того відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості, оскільки в силу вимог частин 2, 3 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач у справі не клопотав про застосування судом строку позовної давності, а відтак вимога про поновлення строку позовної давності є безпідставною.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача 2422,40 грн судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ -42649746, місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 17.11.2025
Суддя Олена РИБАЧУК