Справа № 478/1070/25 Провадження № 2/478/501/2025
17 листопада 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження, в с-щі Казанка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У вересні 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», через свого представника - Сімутіної А.А., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 2131765 від 21.09.2024 року в розмірі 16 665,01 грн, з яких: 5050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14,65 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 100,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1 500,36 грн - комісія за надання позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.09.2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2131765, згідно якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок, а позичальник зобов'язалася повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК« 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним договором на суму 16 665,01 грн, з яких: 5050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14,65 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 100,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1 500,36 грн - комісія за надання позики.
Посилаючись на вищевикладене, а також на невиконання відповідачем зобов'язань перед позичальником з повернення позики та несплаті відсотків за користування позикою, а також, з огляду на перехід права вимоги до відповідачки, представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вищевказаним договором позикиу загальному розмірі 16 665,01 грн, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено розгляд справи по суті, витребувано у позивача детальний розрахунок відсотків, пені та комісії, підстав нарахування та застосованої ставки.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Клопотань щодо відкладення судового засідання до суду не надходило. Згідно зазначеного в позовній заяві, представник позивача вважав можливим провести судовий розгляд справи без його участі.
З огляду на те, що відповідачка повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила, а позивач не заперечує щодо проведення судового засідання без участі свого представника, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін та їх представників.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи. судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики № 2131765 згідно умов якого, позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики (п. 1 Договору).
З п.п. 2.1-2.4 Договору вбачається, що сума узгоджена сума позики склала 5 050,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0.01 % (фіксована), комісія за надання позики 29,71% (1500,35 грн), денна процентна ставка 1.00%, проценти за понадстрокове користування кредитом 5,00%, пеня 5,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617,16%, орієнтовна загальна вартість позики 6565,00 грн. Дата надання позики 21.09.2024 року, дата повернення 20.10.2024 року.
Згідно з п. 4 Договору комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики (в перший день користування позикою), що визначена в п. 2 Договору.
У п.18 договору сторони передбачили, що якщо сума позики, зазначена в п.2 договору, не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк позикодавець має право, нараховувати пеню, в розмірі, визначеному у п. 2 Договору за кожен день такого користування.
Також, п. 21 Договору визначено технологію укладення Договору у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням ІТС та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З додатку № 1 до вказаного Договору вбачається Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яким визначено, що станом на 20.10.2024 року позичальник повинен сплатити позикодавцю суму кредиту за Договором в загальному розмірі 6 565,00 грн, а саме: 5 050,35 грн та проценти за користування кредитом в розмірі 14,65 грн, а також комісію за надання кредиту в розмірі 1 500,35 грн.
Договір та Додаток 1 до нього підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідача № 606457.
14 червня 2021 року між позивачем та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір факторингу № 14/06/21 за умовами якого, позивач отримав право грошової вимоги до третіх осіб - боржників строк виконання яких настав.
З наданої суду копії додаткової угоди від 13.06.2022 року № 7 позивач та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» автоматичну пролонгацію договору факторингу.
З наданої суду додаткової угоди № 48 від 21.02.2025 року сторони узгодили відступлення прав вимоги до Боржників на користь позивача згідно реєстру Боржників № 43 від 21.02.2025 року.
За актом прийому-передачі Реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 року позивач прийняв реєстр боржників та право вимог заборгованості до боржників, сплативши згідно платіжної інструкції № 669 від 28.02.2024 року 2 399 897,90 грн.
З копії витягу з реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 року вбачається, що позивач отримав право вимоги на заборгованість відповідачки за договором позики № 2131765 в розмірі 16 665,01 грн, в тому числі: 5 050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14,65 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 100,00 - сума заборгованості за пенею та 1 500,36 грн - сума заборгованості за комісією за надання позики.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором, заборгованість відповідача за договором позики № 2131765 складає 16 665,01 грн, в тому числі: 5 050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14,65 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 100,00 - сума заборгованості за пенею та 1 500,36 грн - сума заборгованості за комісією за надання позики.
Таким чином, судом встановлено, що за договором факторингу та додатковою угодою до нього, позивач отримав право вимоги до боржників ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі за договором позики № 2131765 на загальну суму 16 665,01 грн.
Норми матеріального права, якими керується суд.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З огляду на статтю 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
У п. 81 постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчених.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Проаналізовані судом докази дають підстави для висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надається позика (кредит), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів. При цьому, як зі змісту самих кредитних договорів так і зі змісту наведених вище правових норм, убачається дотримання певного алгоритму дій, супутніх підписанню договорів (документів) в електронному, що мало б відбутись лише за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачем.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини першої статті 1049 та статті 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу, за змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.
Висновок за результатами розгляду справи.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, з метою отримання позики уклала договір позики в електронній формі, де узгодила розмір позики на суму5 050,00 грн, яку повинна була отримати на власний банківський рахунок. Натомість, до матеріалів справи не було надано будь-якого належного доказу щодо отримання відповідачкою вказаної позики та в узгодженому розмірі.
Крім цього, суд в порядку підготовки справи до розгляду вважав необхідним витребувати у позивача детальний розрахунок відсотків, пені та комісії, підстав нарахування та застосованої ставки.Між тим, у визначені судом строки відповідного доказу надано не було.
В сукупності, за наведених обставин, суд здійснивши розгляд справи за наявними матеріалами справи позбавлений можливості встановити обставини, на яких наголошує позивач, а саме, про виконання позикодавцем умов договору позики від 21.09.2024 року № 2131765 в частині надання відповідачці позики в розмірі 5 050,00 грн, дати її надання та відповідності її розміру умовам Договору, факту невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за наведеним договором позики, а також обґрунтованість та правомірність нарахування відсотків, комісії та пені.
Окрім цього, як вбачається з дослідженого судом договору позики від 21.09.2024 року № 2131765, зокрема п. 19 Договору, відповідачці було нараховано пеню в розмірі 10 100,00 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором позики.
В той же час, зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України із затвердженням відповідними Законами України та діє безперервно до теперішнього часу.
Відповідно до наведеного, позивач також просить стягнути з відповідачки пеню, нараховану відповідачці з 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану, всупереч наявній забороні, передбаченій п. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, суд вважає правильним відмовити позивачу у визнанні наведеної ним обставини, а саме, щодо наявності заборгованості у відповідачки за вказаним вище Договором та відповідно відмовити у задоволенні позовної заяви в цій частині.
При цьому факт відступлення права вимоги від первинного кредитора до позивача наведених висновків суду не спростовує та не може відповідати стандарту належності, достовірності та вірогідності доказів в частині реальної заборгованості, відповідності заявленого розміру боргу реальному розміру позики та умовам Договору, правильності її розрахунку та визначення.
Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідності їх відмови, судові витрати понесені позивачем слід покласти на його рахунок.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя