Справа № 478/825/25 Провадження № 2/478/560/2025
04 листопада 2025 року. смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Іщенко Х.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крюкової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Фермерського господарства «Масляного» до ОСОБА_1 , про відшкодування збитків, -
Фермерське господарство «Масляного», в особі керівника господарства Масляного Костянтина Олександровича, звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаною позовною заявою до ОСОБА_1 , про відшкодування збитків.
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначив, що у провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152270000418 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.08.2024 року, близько 18:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючі на території виробничої бази ФГ «Масляного», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрав сільськогосподарську техніку, а саме, - плуг марки ПЛН 5- Б5, бувшого у користуванні, з метою подальшого його продажу на металобрухт.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2025 року в справі № 478/564/25 відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій особі - ФГ «Масляного» завдано матеріальну шкоду на суму 39 250,00 грн. Дана сума збитків встановлена на підставі оцінки проведеної експертом, який виходив з середніх ринкових цін без огляду фактичного стану плуга в натурі, так як вкрадений плуг був знищений і перероблений на металолом.
В результаті незаконних дій ОСОБА_1 підприємство залишилось без сільськогосподарського інвентарю. Викрадений плуг господарством був модифікований для потреб технологій безполицевого обробітку грунту. Таким чином господарство використовувало не стандартний плуг марки ПЛН 5- 35, а плуг який перероблений для потреб їхнього господарства, для чого були витрачені додаткові кошти, час та значна кількість запчастин закуплених та вироблених робітниками господарства і встановленими на плуг. Купити аналогічній плуг в торгівлі неможливо. Для цього потрібно робити індивідуальний заказ. Вказаний (викрадений) плуг проходив постійне оновлення, технічне обслуговування з вкладенням значних коштів в модифікацію і перед крадіжкою мав стан нового агрегату. Відповідно для відновлення в господарстві плуга аналогічної модифікації, згідно підрахункам господарства необхідно витратити не менше 170000,00 грн.
Крім зазначеного, через відсутність у господарства плуга в період основної підготовки грунту господарство не отримало дохід, який могло б реально одержати за звичайних обставин через обробіток землі господарства так і внаслідок надання послуг з обробітку грунту іншим суб'єктам господарювання (упущена вигода), яка за підрахунками господарства становить 756000,00 грн.
Посилаючись на зазначені вище обставини представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ФГ «Масляного» завданих збитків внаслідок крадіжки майна (плуга) у розмірі 170000,00 грн. а також суму упущеної вигоди, у розмірі 756000,00 грн.
17.10.2025 року ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Представник позивача надав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подати відзив на позов не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, оцінивши надані докази, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2025 року в справі № 478/564/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості від 13.05.2025 року призначене узгоджене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вирок набрав законної сили 23.06.2025 року.
Вироком суду встановлено, що реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме плугу марки ПЛН 5-35, бувшого у користуванні, ОСОБА_1 , 03.08.2024 року, близько 18 год 10 хв, скориставшись відсутністю інших працівників фермерського господарства на території виробничої бази та переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, умисно, шляхом вільного доступу, використовуючи сільськогосподарську техніку, а саме - трактор марки ЮМЗ, що належить ФГ «Масляного», та який знаходився також на території виробничої бази, за допомогою ковша трактора підчепив плуг марки ПЛН 5-35, бувший у користуванні, вартістю 39 250,00 грн, та з викраденим майном виїхав з території виробничої бази вказаного фермерського господарства.
В подальшому, 03.08.2024 року ОСОБА_1 викраденим плугом марки ПЛН5-35, бувшим у користуванні, розпорядився на власний розсуд, шляхом його продажу за ціною 1500 грн в якості металобрухту.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій юридичній особі - ФГ «Масляного», завдано матеріальну шкоду на суму 39 250,00 грн.
Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлений.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до наявних в матеріалах справи вбачається наступне.
Згідно договору купівлі продажу, б/н, від 12.10.2003 року продавець - ТОВ «Круско» в особі директора товариства Орлова В.М. продав, а покупець - ФГ «Масляного» в особі голови ФГ
Масляного К.О. придбав ПЛУГ навісний марки ПЛН 5-35 Н. Вартість придбаного товару згідно договору купівлі продажу 170000,00 (сто сімдесят тисяч) грн.
Згідно Накладної квитанції № 175 від 12.10.2003 року «відпущено» ФГ «Масляного», «прийнято» від ТОВ «Круско» ПЛУГ навісний марки ПЛН 5-35 Н, заводський номер 6812 вартістю 170000,00 (сто сімдесят тисяч) грн.
Згідно квитанції до прибуткового кассового ордера № 245 від 12.10.2003 року ФГ «Масляного» здійснено оплату за придбаний господарством Плуг марки ПЛН 5-35 Н, в сумі 170000,00 (сто сімдесят тисяч) грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до приписів статей 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами зазначеними у частинах 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до приписів статті 76 ЦПК України доказами є будь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Цідані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першої статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статі 22 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті особою щодо їх одержання.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 03.08.2024 року здійснив таємне викрадення чужого майна, а саме плугу марки ПЛН 5-35, бувшого у користуванні, який належав ФГ «Масляного».
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості від 13.05.2025 року призначене узгоджене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Цей вирок не оскаржувався та набрав законної сили.
Позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку заявленої у позові вартості викраденого майна (калькуляції витрат, пов'язаних з модернізацією, модифікацією плуга, його оновлення та технічного обслуговування).
Заявлена вартість вказаного сільськогосподарського обладнання (плуга) визначена позивачем самостійно та носить абстрактний характер « … плуг був модифікований для потреб технологій безполицевого обробітку грунту … господарство використовувало не стандартний плуг марки ПЛН 5- 35, а плуг який перероблений для потреб господарства, для чого були витрачені додаткові кошти, час та значна кількість запчастин закуплених та вироблених робітниками господарства і встановленими на плуг. Купити аналогічній плуг в торгівлі неможливо. Для цього потрібно робити індивідуальний заказ. Плуг, проходив постійне оновлення, технічне обслуговування з вкладенням значних коштів в модифікацію і мав стан нового агрегату. Відповідно для відновлення в господарстві плуга аналогічної модифікації, згідно нащими підрахункам, необхідно витратить не менше 170000 (сто сімдесят тисяч) грн. …».
Проте позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення модернізації, модифікації вказаного сільськогосподарського обладнання (плуга) та його технічного обслуговування (акти техогляду тощо), вартості матеріалів, запасних частин та вартості робіт.
З матеріалів дослідженого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у справі № 478/564/25 вбачається, що згідно висновку експерта № СЕ-19/115-24/22913-ТВ від 13.12.2024 року, проведеного експертами Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України , ринкова вартість, з урахуванням усіх податків, плугу марки ПЛН 5 - 35, який був у використанні, станом на 03.08.2024 року могла становити 39250,00 грн.
Постановою слідчого СВ ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ст. л-та поліції О.Харчука визнано в якості речового доказу у кримінальному проваджені оптичний диск з відеозаписом з камери відео спостереження (приймального пункту металобрухту) на якому зафіксовано викрадений у ФГ «Масляного» плуг марки ПЛН 5 - 35, перед здачею його на металобрухт, який разом з протоколом перегляду відеозапису від 12.12.2024 року який містить графічні зображення (фото таблицю) викраденого плуга, були в тому числі об'єктом дослідження експертів при складанні експертного висновку.
Виходячі із встановлених фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог частково , в частині стягнення вартості викраденого майна, плугу марки ПЛН 5 - 35, оціненого станом на 03.08.20024 року (на дату викрадення), встановленої та доведеної в рамках кримінального провадження, що підтверджено вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2025 року у сумі 39250,00 грн. з відповідача на користь позивача.
Щодо упущеної вимоги суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першоюстатті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У частині другійстатті 22 ЦК Українивизначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.
Тобто, упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
1) протиправної поведінки особи (боржника);
2) збитків, заподіяних такою особою;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками;
4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 22/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статті 22 ЦК Україниу вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
При цьому суд зазначає, що упущена вигода, будучи складовою поняття «збитки», на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Судом встановлено, що відповідно до нової редакції Статуту фермерського господарства «Масляного» метою та предметом діяльності ФГ є зокрема: надання послуг і консультацій фізичним і юридичним особам в обробітку землі, вирощуванні сільськогосподарських культур, ремонті і технічному обслуговуванні автомобілів, сільськогосподарської техніки (п. 3.1.11 Статуту).
Розрахунок позивача щодо упущеної вигоди як зазначає сам позивач зроблено приблизно за власними підрахунками господарства, а саме: строк який починається в період проведення збиральних робіт - липень місяць і продовжується до кінця жовтня сільськогосподарського року. Господарством позивача надавались послуги іншим господарствам. Згідно розрахунків позивача при продуктивності обробітку 1.5 гектарів за годину за робочий день в 7 годин плуг міг би виконати обробіток 10.5 гектарів. Беручи до уваги , що оптимальні строки виконання основного обробітку грунту складають 90 днів на сільськогосподарський рік то при врахуванні коеффіцієнта 0.5 - корисного використання робочого часу в сільському господарстві - переїздів, техоглядів, ремонтів, несприятливих погодних умов, плугом можливо було обробити за сезон 472,5 гектарів, при середній ціні на послуги з обробки грунту в 800 грн. за гектар господарство щорічно має збитки в сумі 378000 грн., а з врахуванням того що, відновити втрату плуга господарство не зможе і в сезоні 2025 сільськогосподарського року то збитки від його втрати складають 756000 грн.
Відповідно дост. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідност. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Головною метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку (п. 3.1 Статуту), в тому числі внаслідок надання послуг в обробітку землі фізичним та юридичним особам (п. 3.1.11 Статуту).
Проте, позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку заявленої у позові упущеної вигоди від надання господарством послуг фізичним чи юридичним особам в обробітку землі. Окрім наведеного позивачем не доведено реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Надання послуг в обробітку землі фізичним та юридичним особам у спосіб, визначений статутом, є одним із засобом отримання господарством прибутку. Прибуток господарства, отриманий внаслідок здійснення діяльності від надання послуг в обробітку землі, в разі його отримання, має відображення у бухгалтерських документах та у податковій звітності господарства. Проте жодних належних та допустимих доказів того, що господарство надавало послуги в обробітку землі фізичним та юридичним особам (час, обсяг, отриманий дохід), тобто здійснення заявленої у позові діяльності (до викрадення плуга) суду не надано. Фактично позивачем заявлено про можливу, передбачену статутом діяльність господарства, яка б могла бути отримана господарством в разі здійснення вказаної діяльності від надання послуг в обробітку землі (після викрадення плуга) та носить абстрактний характер.
Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
За вказаних обстави суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Фермерського господарства «Масляного» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Масляного» матеріальну шкоду в розмірі 39250 (тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. завдану внаслідок скоєння кримінального правопорушення.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 04.11.2025 року.
Суддя: Х.В. Іщенко