Справа № 478/1071/25 Провадження № 2/478/502/2025
17 листопада 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:
головуючого судді - Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Казанка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі представника Сімутіної А.А., звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.02.2022 року № 002/14678242_СК_SB в розмірі 23 924,13 грн, в тому числі: 16 000,00 грн - загальну заборгованість по тілу кредиту; 7 924,13 грн - загальну заборгованість по відсоткам; понесені судові витрати.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 22 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/14678242_СК_SB, підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору.
За умовами договору відповідачу було відкрито поточний рахунок у гривні, оформлено платіжну картку з метою отримання банківських та інших фінансових послуг.
26 серпня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/20-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Такскомбанк» суму фінансування, а АТ «Такскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними договорами, Договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 23 924,13 грн, в тому числі: 16 000,00 грн - загальну заборгованість по тілу кредиту; 7 924,13 грн - загальну заборгованість по відсоткам.
Зазначаючи про наявну заборгованість відповідача за кредитним договором від 22.02.2022 року № 002/14678242_СК_SB позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 23 924,13 грн, яка складається із: 16 000,00 грн - загальної заборгованості по тілу кредиту; 7 924,13 грн - загальної заборгованості по відсоткам та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою було витребувано у позивача розрахунок заборгованості відповідача за відсотками, період їх нарахування та ставку.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, натомість в прохальній частині позовної заяви просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за його місцем реєстрації, яку було вручено матері відповідача.
Причини неявки до суду відповідач не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ст.ст.280-282ЦПКУкраїни на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Так, 22 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/14678242_СК_SB, підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору, що вбачається із Заяви-договору на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, поданої відповідачем на адресу банківської установи.
За умовами вказаної заяви-договору, вона, разом із публічною пропозицією «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредитного ліміту та Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банківської установи, складають Договір про комплексне банківське обслуговування в мобільному додатку “izibank».
У поданій заяві-договорі відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні та оформити платіжну картку Master Card World з метою отримання банківських та інших фінансових послуг.
Заяву було підписано цифровим підписом відповідача.
Оскільки матеріали справи не містять витягу з публічної пропозиції «Таскомбанк» діючих на дату укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також встановлених Тарифів Банку, Таблиці обчислення загальної вартості кредитного ліміту та Паспорту споживчого кредиту, суд позбавлений можливості встановити умови укладеного Договору, строк його дії, розмір отриманої відповідачем кредитної лінії, встановлений розмір відсотків, порядок та термін їх нарахування.
За відсутності виписки з поточного рахунку відповідача та/або детального розрахунку наявної заборгованості відповідача за вказаним вище Договором, суд позбавлений можливості встановити факт користування відповідачем кредитом, порушення умов Договору, наявності заборгованості за кредитом та відсотками, як і перевірити правомірність та встановити реальний розмір нарахованих відсотків.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2018 року (тобто до моменту укладення Договору) відповідачем було надано письмову згоду та запевнення до Договору, яку підписано відповідачем за допомогою накладення електронного підпису 22.02.2022 року в мобільному додатку “izibank», останній підтверджує ознайомлення та обізнаність із умовами Договору, відкриття та обслуговування рахунків, отримання споживчого кредиту тощо.
26червня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № НІ/11/20-Ф, у відповідності до умов якого, АТ «Таскомбанк» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги.
З акту прийому - передачі Реєстру Прав Вимоги за Договором факторингу НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року вбачається, що позивач прийняв Реєстр Прав Вимоги кількістю 4859 кредитних договорів на загальну суму 80 264 506,10 грн.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 002/14678242_СК_SB від 22.02.2022 року на суму 23 924,13 грн, яка складається із: 16 000,00 грн - загальної заборгованості по тілу кредиту; 7 924,13 грн - загальної заборгованості по відсоткам.
З огляду на розрахунок заборгованості за кредитним договором № 002/14678242_СК_SB від 22.02.2022 року, станом на 31.07.2025 року заборгованість відповідача складає 23 924,13 грн, яка складається із: 16 000,00 грн - загальної заборгованості по тілу кредиту; 7 924,13 грн - загальної заборгованості по відсоткам. Період виникнення заборгованості вказано 3 26.06.2024 року, тобто з моменту відступлення права вимоги позивачу за договором факторингу.
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що договором є домовленість сторін за якою встановлюються, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки. Виконанням договору слід вважати виконати сторонами договору взятих на себе прав та обов'язків. Відповідно невиконання чи неналежним виконанням договору слід вважати не вчинення усього обсягу взятих на себе зобов'язань. В свою чергу, простроченням виконання зобов'язання вважається випадок, коли сторона договору не не приступила до виконання зобов'язання або не виконала його у строк, встановлений договором або законом.
За обставинами пред'явленого позову, позивач наголошує на невиконанні відповідачем зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.
Між тим, суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З огляду на статтю 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
У пункті 81 постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
За результатами дослідження наданих позивачем письмових доказів, судом не було встановлено обставин, які свідчать про невиконання чи неналежне невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять витягу з публічної пропозиції «Таскомбанк» діючих на дату укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, встановлених Тарифів Банку, Таблиці обчислення загальної вартості кредитного ліміту та Паспорту споживчого кредиту, суд позбавлений можливості встановити умови укладеного Договору, строк його дії, розмір отриманої відповідачем кредитної лінії, встановлений розмір відсотків, порядок та термін їх нарахування, а також виписки з поточного рахунку відповідача та/або детального розрахунку наявної заборгованості відповідача за вказаним вище Договором.
Таким чином, судом не встановлено факту користування відповідачем кредитом, порушення умов Договору, наявності заборгованості за кредитом та відсотками, правомірність та реальний розмір нарахованих відсотків.
При цьому факт відступлення права вимоги від первинного кредитора до позивача наведених висновків суду не спростовує та не може відповідати стандарту належності, достовірності та вірогідності доказів в частині реальної заборгованості, відповідності заявленого розміру боргу реальному розміру кредиту та умовам Договору, правильності її розрахунку та визначення.
Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідності їх відмови, судові витрати понесені позивачем слід покласти на його рахунок.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя