Справа № 504/2714/25
Номер провадження 3/504/1560/25
18.11.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Сафарова А.Ф., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи в протоколі не зазначено, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 362492 від 15.06.2025 вбачається, що 15.06.2025 об 11:18 год. в с-щі Нові Біляри, траса М-28, 21 км, БП20, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Scoda SuperВ, н/з НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком КНП «ООМПЦЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, номер висновку 001379 від 15.06.2025. Особу ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушенням заборони керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, передбачене п. 2.9.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Жовта А.С. пояснила, що у матеріалах справи відсутнє належне та допустиме підтвердження факту порушення ПДР з боку ОСОБА_1 як підстави для зупинки транспортного засобу згідно зі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та свідчить про незаконність самої зупинки, а відтак і усіх подальших дій поліцейських, зокрема складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, у зв'язку з чим його не можливо вважати належним та допустимим доказом по справі. Як вбачається із долученого до матерів справи диску, відео є фрагментальною нарізкою, з яких неможливо встановити ні факту керування водієм автомобілем з ознаками сп'яніння, ні час такого керування, ні дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури проведення огляду послідовності їх дій, відібрання у водія пояснень та складання долучених документів. За доводами захисника, судом не можуть бути прийняті як доказ обставин події яка мала місце 15.06.2025, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оскільки такий доказ є неналежним та недопустимим, у зв'язку з чим просила провадження у справі просила закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.
За змістом ст.245 КУпАП, суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надано наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 362492 від 15.06.2025;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001379 від 15.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в алкогольному сп'янінні;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до який останній підтвердив вживання алкогольного напою напередодні увечері у кількості 300 гр. самогону, свою вину визнав;
- відеозапис, що міститься на компакт-диску в матеріалах справи, за результатом дослідження якого знайшли своє підтвердження обставини правопорушення, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема зафіксовано перебування ОСОБА_1 за місцем розташування стаціонарного блокпосту. В ході спілкування із водієм працівниками поліції було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовився. На пропозицію пройти огляд у медичному закладі погодився, зафіксовано проходження медичного огляду за результатом якого було підтверджено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Стороною захисту заявлено клопотання про виклик в судове засідання та допит у якості свідка працівника поліції, яким складено матеріали справи. На виклик суду інспектор СРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Гладченко О.І. не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності підстав правомірності для зупинки транспортного засобу, суд вважає їх такими, що не впливають на вчинення особою адміністративного правопорушення та доведеності вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі проїзду транспортних засобів через блокпости.
Зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 , який факт керування транспортного засобу не спростовував, на стаціонарному блокпості не може свідчити про неправомірність та безпідставність такої зупинки працівниками поліції, оскільки такі дії викликані законною перевіркою документів, обґрунтованою воєнним станом на території України, а надані пояснення та заперечення з цього приводу суд розцінює як обрану стороною захисту позицію з метою уникнення винною особою покарання за вчинення адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Посилання на те, що відеозапис не є безперервним, суд оцінює критично, оскільки КУпАП не містить застережень щодо мінімального чи то максимального обсягу відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. У той час, як долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відеозаписом зафіксовано перебування водія за місцем розташування стаціонарного блокпосту, повідомлення про наявність ознак сп'яніння, пропозицію пройти огляд та відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, а також проходження відповідного огляду у медичному закладі, до якого ОСОБА_1 був доставлений у супроводі поліцейських.
Отже, долучений до матеріалів справи відеозапис дозволяє об'єктивно встановити обставини справи та не викликає у суду сумнівів щодо обставин події.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Надані суду докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді.
За результатом повного, об'єктивного та всебічного розгляду матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наданими та дослідженими в ході судового розгляду матеріалами справи, які узгоджуються між собою.
Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан. Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність особи - судом не встановлені.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 25, 27, 33-35, 40-1, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з приписами ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
З реквізитами для сплати штрафу та судового збору можна ознайомитись за посиланнями на офіційний веб портал «Судова влада України» https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/ .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Ф. Сафарова