Справа №468/1806/25 Пров. №2/478/509/2025
17 листопада 2025 року смт.Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області,
в складі:
головуючого - судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі судових засідань №4 Казанківського районного суду Миколаївської області, в с-щі Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі свого представника - Горної В.І., звернулося до Баштанського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову вказано, що 06.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 06.02.2025-100000532, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, строком на 140 днів.
За умовами договору, сторони визначили, що: дата повернення кредиту - 25.06.2025 року; фіксована незмінна процентна ставка - 1,0 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана із наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1200,00 грн; неустойка - 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 18 600,00 грн, що складається з: 6 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 8 400,00 грн - заборгованості по процентам; 1 200,00 грн - по комісії; 3 000,00 грн - заборгованості за неустойкою, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2025 року справу передано на розгляд Казанківському районному суду Миколаївської області в порядку підсудності.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у позивача детальний розрахунок нарахованої заборгованості за кредитом, в тому числі: в розрізі нарахованих відсотків, дати їх нарахування, суму та ставку, яка застосовувалась при їх нарахуванні; неустойки, підстави та період її нарахування та її складові; додаткової комісії, підстави та період її нарахування.
На момент розгляду справи ухвала суду не виконана позивачем, витребувані матеріали та розрахунки не надано.
У судове засідання сторони не з'явилися. Зі змісту позову вбачається, що представник позивача просила розглянути справу, без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав. Про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На думку суду, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 06 лютого 2025 року (далі по тексту - Оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», який не є ні договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розмінні ст. 633 ЦК України. Дата набрання чинності пропозицією (офертою) - 06 лютого 2025 року; дата та час укладення - 06 лютого 2025 року о 10:18 год.
Відповідно до п. 1.13 розділу 1 Оферти підписанням споживачем даної пропозиції передбачає надання його згоди на зазначені у ній умови надання споживчого кредиту.
У розділі 2 Оферти зазначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана Оферта укладається кредитодавцем та позичальником у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір складається з наступних документів, які містять основні його умови: 1) даної пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця; 2) заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; 3) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
У цій же Оферті (розділ 3 Предмет договору) визначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг). Дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, його тип, строк на який він надається, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною цієї оферти та кредитного договору.
У розділі 4 даної Оферти зазначено, що кредит надається шляхом перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача. Проценти нараховуються з дня надання коштів позичальнику включно до дати їх фактичного повернення.
Зі змісту п. 7.6 Оферти визначено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною цієї оферти та кредитного договору.
Згідно з п. 9.1 Оферти у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6 кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) підписаної одноразовим ідентифікатором отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Договір діє протягом одного року. Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладання договору відмовитися від договору у порядку, передбаченому законодавством (розділ 10 Оферти).
Позичальник в. п. 13.12 розділу 13 Оферти підтвердив, що йому надані та він отримав Інформацію зазначену у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту, графік платежів з переліком складових загальної заборгованості кредит, реальної річної процентної ставки за договором, та примірник договору.
Згідно з Заявкою позичальника ОСОБА_1 від 06 лютого 2025 року о 10:18 год, яка є невід'ємною частиною кредитного договору (оферти) з якою він ознайомився 06 лютого 2025 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/informciya-o-kompanii, згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов договору № 06.02.2025-100000532 від 06 лютого 2025 року позичальнику надається кредит у сумі 6 000 грн 00 коп., строком на 140 днів з дати його надання, з датою повернення кредиту - 25 червня 2025 року. фіксована незмінна процентна ставка - 1,0 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана із наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1200,00 грн; денна процентна ставка - 0,87%.
Згідно з п. 12 визначено Графік платежів за яким позичальник сплачує 10 платежів, повертаючи частинами розмір отриманого кредиту, нараховані проценти та сплачуючи комісію.
Також у п. 14 Заявки визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 7910,11%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача складає 13 336,39 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом складають 7 336,39 грн.
У п.п. 15,16 Заявки визначено, що неустойка складає 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. розмір процентів за ст. 625 ЦК України становить 365%, які нараховуються від простроченої позичальником суми.
Спосіб ідентифікації та верифікації споживача - отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ (п. 18 Заявки).
У п. 20 цієї ж Заявки позичальник підтвердив, що йому надано та він отримав інформацію зазначену у ч.ч.1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», примірник договору та паспорт споживчого кредиту.
Також у Заявці позичальника зазначено реквізити належного їй платіжного засобу для перерахування коштів за даним договором - 4314-14ХХ-ХХХХ-1463.
Умови надання кредиту викладені у Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) аналогічні умовам наведеним вище в Оферті та Заявці.
Кредитний договір (Пропозиція, Зявка та Відповідь) підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором: Е976.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.07.2025 року № 46-3107 підтверджено успішність операції з перерахування грошових коштів в розмірі 6 000,00 грн 06.02.2025 року о 10:18:21 на номер картки НОМЕР_1 .
З довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором 06.02.2025-100000532 від 06.02.2025 року заборгованість відповідача складає 18 600,00 грн, що складається з: 6 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 8 400,00 грн - заборгованості по процентам; 1 200,00 грн - заборгованості по комісії; 3 000,00 грн - заборгованості за неустойкою.
Доказів які б доводили повне виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором відповідачем суду не надано.
Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідачки порушені вимоги чинного законодавства, що регулюють кредитні правовідносини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно - телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-УІІІ від 03.09.2015 року зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, суд вважає доведеним, що між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису.
З довідки - розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались до 25 червня 2025 року, в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 6 000 грн 00 коп., та правові підстави для нарахування відсотків у розмірі 6 136 грн 39 коп., що відповідає умов кредитного договору, встановленим процентам у Графіку платежів та строку кредитування та жодним чином не спростовано відповідачем, у зв'язку із чим суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З огляду на статтю 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Між тим, суд звертає увагу, що у зв'язку із невиконанням ухвали від 18.09.2025 року та ненадання суду позивачем розрахунку заборгованості, зокрема в частині нарахованих процентів та неустойки, то відповідно, обґрунтованість нарахування відсотків саме в розмірі 8 400,00 грн заявлених позивачем не вбачається, а правомірність визначення неустойки не підтверджена.
За наведених обставин, суд з огляду на умови кредитного договору приходить до висновку, що розмір відсотків складає 6 136,39 грн, що відповідає умов кредитного договору, встановленим процентам у Графіку платежів та строку кредитування, а інша частина процентів в розмірі 2263,61 грн позивачем нарахована як відповідальність за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України, в порядку, що визначено п. 9.1 Пропозиції про укладення кредитного договору та п. 16 Заявки.
За встановлених обставин, суд враховує, що зі змісту пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України із затвердженням відповідними Законами України та діє безперервно до теперішнього часу.
Наведений вище кредитний договір було укладено у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану в Україні, що прямо забороняло проводити нарахування відповідачу неустойки та застосування відповідальності за прострочення виконання зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України.
Виходячи з цього, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 000,00 грн та нарахованих процентів поза строком кредитування в розмірі 2263,61 грн відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливе часткове задоволення позовних вимог та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором (офертою) від 06.02.2025 року № 06.02.2025-100000532 у розмірі 13 336,39 грн, що складається з: 6 000 грн 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 6 136 грн 39 коп - заборгованості по процентам; 1 200,00 грн - заборгованості по комісії.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підтверджені витрати сторін у даній справі складаються із суми судового збору сплаченого позивачем за звернення до суду в розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання щодо розміру судового збору, який покладається на відповідача у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.
Ціна пред'явленого позову складає 18 600,00 грн, а розмір задоволених позовних вимог складає 13 336,39 грн, тобто 71,70% від ціни позову. Таким чином, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки становить 1736,86 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором (офертою) від 06.02.2025 року № 06.02.2025-100000532 у розмірі 13 336,39 грн, в тому числі: 6 000 грн 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 6 136 грн 39 коп - заборгованості по процентам; 1 200,00 грн - заборгованості по комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) 1736,86 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.11.2025 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О. Томашевський