Справа № 471/1139/25
Провадження №1-кс/471/360/25
"18" листопада 2025 р. с-ще Братське
Слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-ще Братське клопотання про скасування арешту майна,
30.10.2025 року до суду звернувся ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна, мотивуючи своє клопотання наступним: 16.10.2025 року співробітниками поліції проведено санкціонований обшук на території домоволодіння яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено два мобільні телефони. Вилучені мобільні телефони не містять слідів чи доказів, що мають значення для кримінального провадження, та не є речовими доказами. Один з мобільних телефонів є особистим пристроєм заявника, а другий належить матері заявника ОСОБА_5 , тому він вимушений звернутись до суду з клопотанням про скасування майна.
04.11.2025 року ОСОБА_4 надав до суду заяву в якій просив суд залишити клопотання про скасування арешту без розгляду.
Прокурор під час судового засідання просив суд відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки в рамках кримінального провадження арешт на вказане майно не накладався, окрім цього, майно було повернути слідчим власнику.
Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, вислухавши позицію учасників процесу, слідчий суддя встановив наступне.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що зокрема потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора (п.1 ч.3 ст.132 КПК України).
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Враховуючи те, що арешт на вказане майно не накладався, а також те, що мобільні телефони були повернуті власнику під відповідальне зберігання, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасуванню арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1