Справа № 947/20484/22
Провадження № 1-кп/947/318/25
17.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022160000000507 від 22.07.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2013 року народження, ФОП, тимчасово не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 08.10.2021 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 362 КК України до штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 68000 гривень, який сплачено,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України,
ОСОБА_5 , будучи державним реєстратором комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), наділеним державою відповідними повноваженнями державного реєстратора, зобов'язаний діяти добросовісно, обґрунтовано, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки йому було надано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та в спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Одеською регіональною філією державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_5 , як державному реєстратору КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », надано ідентифікатор доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до замовлення про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів від 19.11.2018 № 06/18.
29.03.2019 року невстановлений член організованої та керованої ОСОБОЮ-1 групи, діючи згідно розробленого плану, за адресою АДРЕСА_3 , надав державному реєстратору КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 для здійснення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення загальною площею 1119,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », заяву до якої долучив завідомо підроблені документи, а саме: договір купівлі-продажу від 12.11.2003 року між « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі начальника управління ОСОБА_6 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 особі директора ОСОБА_7 , згідно якого « ІНФОРМАЦІЯ_5 » нібито продало ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_4 , на земельній ділянці загальною площею 1551,6 кв.м.; технічний паспорт від 10.09.2003 на будівлю по АДРЕСА_4 , виписаний на « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; акт приймання-передачі будівлі по АДРЕСА_4 від 17.11.2003 між « ІНФОРМАЦІЯ_5 особі начальника управління ОСОБА_6 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в особі директора ОСОБА_7 .
Далі, 02.04.2019 року державний реєстратор КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 , маючи право доступу до інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі підроблених документів, діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 10, 18, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», пункту 40 «Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, зокрема без перевірки наявності необхідних для цього документів, їх відповідності заявленим правам та вимогам законодавства, перебуваючи в офісі № 502 адміністративної будівлі КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 , усвідомлюючи, що несанкціонована зміна інформації, що оброблюється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до порушення права власності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, у порушення ст. 41 Конституції України, ст. 346 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив дії, пов'язані з несанкціонованою зміною інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме, прийняв о 12.20 годині рішення № 46257235 та несанкціоновано вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості (запис) про право власності права власності за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ЄДРПОУ НОМЕР_2 на нежитлові приміщення загальною площею 1119,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1800560151101.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 362 КК України за кваліфікуючими ознаками: несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинена особою, яка має право доступу до неї.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, не визнав. Не заперечуючи факт прийняття заяви про реєстрацію права власності, здійснення реєстраційних дій 02.04.2019 року, обвинувачений ОСОБА_5 , не погоджуючись з кваліфікацією його дій пояснив суду, що ним були прийняті оригінали документів, ним було перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та, встановивши, що реєстраційні дії проводити можливо, прийняв рішення №33403200 про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_4 . Особу заявника він перевірив оглянувши його паспорт. Після перевірки документів він відкрив (створив) новий розділ в Державному реєстрі прав на заявника, оскільки здійснював реєстраційну дію: державна реєстрація права власності, виконав інші дії відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Документи не вивликали у нього сумнівів, про те, що вони підроблені він дізнався на допиті у слідчого. Вважає, що діяв законно, оскільки не змінював інформацію, а створив нову.
Представник потерпілого ОСОБА_8 пояснив суду, що він не має претензій до ОСОБА_5 . Нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_4 були на балансі ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яке не могло самостійно укладати договори. З матеріалів кримінального провадження стало відомо, що 29.03.2019 року група осіб шахрайським шляхом заволоділа зазначеним майном на підставі підроблених документів. В 2021 році рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 право власності скасовано та повернуто підприємству. Також зазначив, що вищезазначений об'єкт нерухомості не був зареєстрований за підприємством, а тільки перебував на балансі.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що ним, як начальником ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в 2003 році договір з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про продаж нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_4 , на земельній ділянці загальною площею 1551,6 кв.м., не укладався та акт приймання - передачі вказаної будівлі не складався.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він ніколи не отримував будь-які довіреності на представлення інтересів ОСОБА_10 (від імені якого з використанням підроблених документів внесено зміни до протоколу загальних зборів та статуту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») та особисто він (свідок) не здійснював будь-які дії з перереєстрації об'єкта нерухомості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
В ході з'ясування обставин кримінального правопорушення, судом досліджені наступні письмові докази та процесуальні документи:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000507 від 22.07.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України;
- постанову про виділення матеріалів в окреме провадження від 22.07.2022 року;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12022160000000182 від 05.02.2021 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 362 КК України;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12022160000000387 від 09.06.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України;
- копію постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 10.06.2022;
- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021160000000942 від 10.06.2021 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;
- копію постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 15.06.2021 року;
- копію постанови про виділення матеріалів в окреме провадження від 30.07.2021 та додатку до нього;
- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12022160000000182 від 05.02.2021 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України;
- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12022160000000182 від 05.02.2021 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України;
- копію ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_7 про надання дозволу на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_6 , в якій проживає ОСОБА_11 ;
- копію протоколу обшуку від 24.03.2021 року;
- копію протоколу огляду речей від 24.03.2021 року;
- копію ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_7 про накладення арешту на вилучене в ході обшуку 24.03.2021 майно;
- копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11.01.2022 року та листа приватного нотаріуса ОСОБА_12 від 11.01.2022 № 4/01-16 на виконання ухвали про витребування доказів;
- копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів та описів від 22.12.2021 року та листа ІНФОРМАЦІЯ_8 від 17.11.2021 № 12481-21;
- копію реєстраційної справи № 1800560151101 об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлові будівлі;
- копії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2021 про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які зберігаються у приватного нотаріуса ОСОБА_13 та листа приватного нотаріуса ОСОБА_13 від 12.01.2022 № 4/01-16 на виконання ухвали про витребування доказів;
- копію заяви в.о. начальника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про долучення документів від 22.02.2022 з додатками;
- копію протоколу від 22.02.2022 року огляду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 та 1 DVD-R диск;
- копія листа КП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Одеської міської ради від 25.05.2021 № 2371-05/167;
- копію висновку експерта № СЕ-19/116-21/10382-ФП від 23.06.2021 року, відповідно до якого встановлено, що на фотознімках особи чоловічої статі, які вклеєні на сторінках 1 та 3 паспорту громадянина України серії « НОМЕР_3 » на ім'я ОСОБА_10 зображена одна й та сама особа; На фотознімках особи чоловічої статі, які вклеєні на сторінках 1 та 3 паспорту громадянина України серії « НОМЕР_3 » на ім'я ОСОБА_10 та на фотознімку особи чоловічої статі, яка міститься на роздрукованій особистій карточці ІНФОРМАЦІЯ_10 на ім'я ОСОБА_14 зображена одна й та сама людина;
- копію висновку експерта № СЕ-19/116-21/10383-ДД від 24.06.2021 року, відповідно до якого встановлено, що бланк паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 , виготовлено за допомогою поліграфічного обладнання з використанням форм плоского друку; бланк паспорта громадянина України серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 , за своїми характеристиками відповідає встановленому зразку аналогічного бланку паспорта громадянина України, що перебуває офіційному обігу на території України; відповісти на питання щодо переклеювання фотознімку на першій сторінці в паспорті громадянина України серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 - не виявляється можливим, у зв'язку із неможливістю відокремлення фотознімку з бланку документа без пошкодження самого бланку. Будь-яких інших ознак змін в первинному змісті ( підчистка, дописка, виправлення, травлення, змиви) паспорту громадянина України серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 , не виявлено; відповісти на питання щодо переклеювання фотознімку на першій сторінці в паспорті громадянина України серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 - не виявляється можливим, у зв'язку з відсутністю ознак заміни фотознімку, що не виключає можливості його відокремлення без слідів заміни. Відповісти на питання щодо переклеювання фотознімку на третій сторінці паспорту громадянина України серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 - не виявляється можливим, у зв'язку із неможливістю відокремлення фотознімку бланку документа без пошкодження самого бланку. Будь-яких інших ознак змін в первинному змісті (підчистка, дописка, виправлення, травлення, змиви) паспорту громадянина України серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 , не виявлено;
- копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення в.о. начальника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про доручення документів від 23.11.2021 з додатками;
- копію постанови про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого від 23.11.2021;
- копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 ;
- копію постанови про призначення оціночно-будівельної експертизи за експертною спеціальністю 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд» від 12.01.2022 року та копію висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи № 22-51 від 28.02.2022 року, відповідно до якого на питання щодо ринкової вартості нежитлового приміщення загальною площею 1 119,1 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яке на момент проведення зареєстроване за ГО " ІНФОРМАЦІЯ_11 ", станом на 29.03.2019 р. становить (з округленням) 45 337 994 грн з ПДВ;
- копію листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 від 10.02.2022 № 33/-1-16 та копія документів;
- копію листа ІНФОРМАЦІЯ_12 від 14.12.2021 № 10-08-05719;
- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ГО « ІНФОРМАЦІЯ_11 »;
- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_7 від 13.07.2022 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- протокол обшуку від 16.07.2022 року, з відеозаписом на 1 microSD, відтвореним у судовому засіданні, відповідно до якого було вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi», модель М2003J15SG, імей 1: НОМЕР_4 , імей 2: НОМЕР_5 , сім № НОМЕР_6 , пін код 8519, який упакований в сейф пакет НПУ INZ 2017637; ноутбук «Apple» California, модель А2337 ЕМС 3598АСС10, пароль1917, який упакований в сейф пакет НПУ SUD 2016627;
- лист Одеської регіональної філії ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 26.07.2022 № 1372/37-09 з додатками;
- лист ІНФОРМАЦІЯ_13 від 27.07.2022 щодо надання інформації стосовно державного реєстратора ОСОБА_5 з додатками;
- висновок експерта від 18.08.2022 № СЕ-19/116-22/11604-КТ та 1 (один) DVD-R диск;
- протокол огляду речових доказів від 05.09.2022 року;
- постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.07.2022 року.
Дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 362 КК України є належними, допустимими, але у своїй сукупності є не достатніми для підтвердження факту вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
Даючи юридичну оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 362 КК України не підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, дії обвинуваченого в цій частині підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 362 КК України з наступних підстав.
За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сторонами, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.
Враховуюче вищезазначене, суд розглядає дане кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення згідно обвинувального акту, затвердженого 08.09.2022 року та враховує, що зміни обвинувального акту відповідно до вимог КПК України в судовому засіданні прокурором не подано.
Так, згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, а саме у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинена особою, яка має право доступу до неї, вчинена повторно, та яка заподіяла значну шкоду.
У статті 362 КК України йдеться про несанкціоновані зміни, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.
Безпосередній об'єкт злочину - нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем чи комп'ютерних мереж, комп'ютерної інформації.
Предмет злочину - інформація, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах.
Ознакою предмета цього злочину є те, що ця інформація оброблюється в електронно- обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах. Оброблювання інформації - це виконання певних дій за допомогою електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем чи комп'ютерних мереж, які включають різні види маніпуляцій з такою інформацією згідно з відповідними ком 'ютерними програмами, інструкціями, завданнями, технічними можливостями ЕОМ тощо. Предметом цього злочину є також інформація, яка зберігається на носіях цієї інформації.
Об'єктивна сторона злочину за ст. 362 КК України полягає у несанкціонованих зміні, знищенні або блокуванні комп'ютерної інформації.
Обов'язковими ознаками зміни, знищення або блокування комп'ютерної інформації є те, що ці дії є несанкціонованими, тобто на вчинення таких дій особа, яка має доступ до цієї інформації, не має ні дійсного, ні передбачуваного права.
Зміна інформації полягає у будь-якій модифікації інформації, що призводить до її перекручування, хоча при цьому інформація в цілому зберігається. До зміни інформації слід віднести і її доповнення іншими, фальсифікованими даними. Причому йдеться про модифікацію змісту інформації.
Суб'єктивна сторона - умисна форма вини. Мотив і мета значення для кваліфікації не мають.
Суб'єкт злочину - спеціальний; ним може бути осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку і має право (на підставі трудових правовідносин чи договору, або інших юридичних підстав) доступу до комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації.
У частині 3 ст. 362 КК України встановлена кримінальна відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, які вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду.
При цьому, суд зазначає, що склад цього кримінального правопорушення за ст. 362 КК України є формальним, отже не включає у себе суспільно небезпечні наслідки як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони, а тому вважається закінченим з моменту вчинення зазначеного у законі діяння.
Головною умовою криміналізації таких діянь є їх суспільна небезпечність, що обумовлює визнання на державному рівні необхідності кримінально-правової боротьби з такими видами поведінки та закріплення їх у законі про кримінальну відповідальність як кримінальних правопорушень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення, передбаченого в ст. 362 КК України, за ознаками об'єктивної сторони вичерпується альтернативними видами суспільно небезпечних діянь, відображених у відповідній кримінально-правовій нормі.
За приписами ст. 91 КПК України у їх взаємозв'язку із ст. 362 КК України суспільно небезпечні наслідки не належать до предмету доказування в кримінальному провадженні, порушеному за наявності обґрунтованого припущення про наявність в діянні певної особи ознак складу кримінального правопорушення.
Про наслідки в законі йдеться лише як про альтернативну ознаку (одну із тих, що значно підвищує ступінь суспільної небезпечності) особливо кваліфікованого кримінального правопорушення, відповідальність, за яке передбачена в ч. 3 ст. 362 КК. В законі про значну шкоду як про особливо кваліфікуючу ознаку цього злочину йдеться виключно в тому разі, коли вона виявляється у майновому вимірі.
Водночас, щодо кримінальних правопорушень, які за конструкцією свого складу є формальними, закон про кримінальну відповідальність встановлює, що сам факт їх вчинення свідчить про заподіяння істотної шкоди об'єктам кримінально-правової охорони.
Вказане прямо виходить із приписів ч. 2 ст. 11 КК України, за якими не є кримінальним правопорушенням те, що не становить суспільної небезпеки, тобто коли діяння не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Отже, характерною властивістю кримінального правопорушення з формальним складом є те, що заподіяння істотної шкоди закон пов'язує з негативним руйнівним впливом на охоронювані суспільні відносини самого діяння, передбаченого в Особливій частині КК.
Криміналізація цього діяння пов'язана і обумовлена його суспільною небезпечністю, що визначається важливістю об'єкта кримінально-правової охорони (в аспекті визначених ст. 1 КК України завдань цього Кодексу), який і віддзеркалює ступінь небезпечності конкретного злочину.
Безпосереднім об'єктом кримінальних правопорушень, передбачених у ст. 362 КК України, є суспільні відносини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, належний порядок поводження із інформацією, яка оброблюється в комп'ютерах, автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на відповідних носіях.
Разом із тим, додатковим об'єктом завжди є відносини, задля охорони, впорядкування, адміністрування, реалізації, забезпечення створені автоматизовані системи/комп'ютерні мережі, серед яких і ті, що убезпечують основи національної безпеки, забезпечують протидію і боротьбу із корупційними і іншими видами кримінальних, адміністративних правопорушень правоохоронними органами, здійснення правосуддя, здійснення державної політики у різних сферах, зокрема, у сферах національної безпеки і оборони, забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, безпеки критичної інфраструктури, кібербезпеки України та інших її напрямів.
В обґрунтування перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 362 КК України на ч. 1 ст. 362 КК України, суд виходить з того, що із наданих стороною обвинувачення, вищенаведених і досліджених судом належних та допустимих доказів, які не викликають у суду сумнівів, беззаперечно доведено факт що вина ОСОБА_5 у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинена особою, яка має право доступу до неї доведена в повному обсязі дослідженими доказами в судовому засіданні, тому суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 362 КК України, як несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинена особою, яка має право доступу до неї.
Дана кваліфікація дій обвинуваченого знайшла своє підтвердження дослідженими письмовими доказами сторони обвинувачення, якими доведено, що ОСОБА_5 , будучи державним реєстратором КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » був наділений відповідними повноваженнями державного реєстратора, мавідентифікатор доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто мав право доступу до інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснив дії, пов'язані з несанкціонованою зміною інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме, на підставі отриманих документів несанкціоновано вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості (запис) про право власності за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ЄДРПОУ НОМЕР_2 на нежитлові приміщення загальною площею 1119,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1800560151101.
Доводи сторони захисту про невинуватість та відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, що на думку сторони захисту є підставою, передбаченою ч. 3 ст. 373 КПК України для його виправдання є необґрунтованими та відхиляється судом, оскільки не підтверджуються та спростовані дослідженими судом доказами.
Водночас, суд вважає слушними доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_5 кваліфікуючих ознак - «повторно та яка заподіяла значну шкоду» з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
При цьому положення ч. 1 ст. 92 КПК України передбачають, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
Виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК України під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров'ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.
Так, майнова шкода, як наслідок злочину, що має вартісну форму та полягає у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи, у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат.
У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слід розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.
Тобто, положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України спрямовано насамперед на визначення правильної кваліфікації злочинів, за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або його кваліфікуючою ознакою, а також на забезпечення повноти досудового розслідування та забезпечення достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування, враховуючи, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до наданих стороною захисту та досліджених судом обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021160000000182 від 05.02.2021 року судом встановлено, що матеріальна шкода, яка інкримінується ОСОБА_5 , одночасно інкримінується в іншому вищезазначеному кримінальному провадженні іншим особам у складі організованої групи, яка спричинена в результаті вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, в рамках якого проведена судової оціночно-будівельної експертиза від 28.02.2022 № 22-51, висновком якої встановлена ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 1 119,1 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яке на момент проведення зареєстроване за ГО " ІНФОРМАЦІЯ_11 ", станом на 29.03.2019 року становить (з округленням) 45 337 994 грн з ПДВ.
Зазначений висновок експерта та досліджені судом докази, в тому числі рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.10.2021 року, в їх сукупності не доводять заподіяння матеріальної шкоди діями ОСОБА_5 , яким здійснена державна реєстрація прав, що не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (що прямо передбачено ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», й узгоджується з позицією, викладеною в Постанові КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/1098/10), а, отже, недоведеною є кваліфікуюча ознака щодо спричиненого розміру шкоди.
Крім того, відповідно до вимог ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 591/4366/18 (провадження № 51-1122кмо20) єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.
Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що на момент вчинення протиправних дій ОСОБА_5 , а саме 02.04.2019 року, відносно ОСОБА_5 не було постановлено обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочини в іншому кримінальному провадженні, а тому не можуть кваліфікуватись як повторність.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу.
Таким чином, суд вважає за необхідне виключити кваліфікаційні ознаки за ч. 3 ст. 362 КК України відносно ОСОБА_5 такі, як повторність і заподіяння значної шкоди, і кваліфікувати дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 362 КК України, що буде відповідати фактичним обставинам встановленим судом та дослідженим доказам, які знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Доводи обвинуваченого в судовому засіданні щодо відсутності його провини у вчиненому розцінюється судом як позиція захисту від обвинувачення та бажанням уникнути покарання за скоєне кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, що має сім'ю та має на утриманні неповнолітню дитину 2013 року народження, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позитивно характеризується.
Беручи до уваги вищенаведене, при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить з положень ст. ст. 5, 50, 65 КК України, в тому числі щодо дії закону про кримінальну відповідальність в часі в частині пом'якшення становища особи, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання в межах санкції ч. 1 ст. 362 КК України у вигляді штрафу.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Також, під час судового розгляду даного кримінального правопорушення судом встановлено, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України за подіями 02.09.2019 року року згідно вимог ст. 49 КК України закінчились.
Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.
Враховуючі ті обставини, що обвинувачений просив суд виправдати його, враховуючи встановлену судом кваліфікацію дій ОСОБА_5 ч. 1 ст. 362 КК України, ті обставини, що з дня вчинення злочину, а саме 02.04.2019 року і станом на теперішній час минуло 5 років, враховуючи строки давності визначені в ст. 49 КК України до нетяжких злочинів, суд, відповідно до вимог ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 362 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосований.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 362 КК України, із застосуванням вимог ст. 5 КК України у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень в дохід держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосований.
На підставі ст. ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 362 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Речові докази - вважати повернутими за належністю власнику.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1