Справа № 947/42448/25
Провадження № 1-кс/947/17396/25
13.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001337, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001337, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт, із забороною користування та розпорядження на речові докази, вилучені 11.11.2025 в ході проведення огляду у приміщенні кав'ярні «CAVA», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Анатолія Бачинського, 78.
Прокурор надала заяву про розгляд клопотання без її участі, вимоги якого просила задовольнити. Також захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 надала заяву про розгляду клопотання без її участі.
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162480001337, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 , будучи обізнаним про порядок призову та підстави звільнення від призову на військову службу у воєнний час громадян, маючи зв'язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, всупереч положень вищевказаного законодавства діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 , маючи умисел на одержання для себе неправомірної вигоди, 05 листопада 2025 року, під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в приміщенні медичного центру «Promed Center», що за адресою: м. Одеса, вул. Анатолія Бачинського (колишня назва Нєдєліна), 78, повідомив ОСОБА_7 про те, що має можливість вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, щодо видачі документів, які стануть підставою для встановлення догляду за матір'ю ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання відстрочки від призову на війську службу під час мобілізації, у зв'язку з постійним доглядом за матір'ю, висловивши при цьому вимогу одразу надати йому за вчинення означених дій неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США, а залишок у розмірі 3000 доларів США - після отримання документів, які підтверджують відстрочку від призову на війську службу. Окрім того, в ході спілкування ОСОБА_6 оголосив перелік документів, які необхідно йому надати, зокрема: копії паспортів громадян України, копії ідентифікаційних кодів ОСОБА_7 та матері, а також свідоцтва про народження ОСОБА_7
10.11.2025 року близько 15:30 год, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, за попередньою домовленістю, зустрівся з ОСОБА_7 у приміщенні кав'ярні «Кава», що за адресою: м. Одеса, вул. Анатолія Бачинського (колишня назва Нєдєліна), 78, де отримав від останнього обумовлені копії документів, повторно висловивши при цьому вимогу одразу надати йому за вчинення означених дій неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США та обговоривши умови отримання ОСОБА_7 відстрочки від призову на війську службу під час мобілізації, у зв'язку з необхідністю постійного догляду за матір'ю.
У подальшому, ОСОБА_6 , реалізовуючи умисел направлений на отримання неправомірної вигоди для себе, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність своїх дій 11.11.2025 року близько 14:47 год, перебуваючи в приміщенні кав'ярні «Кава», що за адресою: м. Одеса, вул. Анатолія Бачинського (колишня назва Нєдєліна), 78, зустрівся з ОСОБА_7 де отримав від останнього раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів на загальну суму 4 000 (чотири тисячі) доларів США (що згідно з курсом Національного банку України станом на 11.11.2025 складало 167 823, 6 грн), за здійснення впливу на невстановлених під час досудового розслідування осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та видачі останніми документів, які встановлюють факт потреби у постійному догляді за матір'ю ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також документів, які підтверджують відстрочку від призову на війську службу, після чого ОСОБА_6 був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення у порядку ст. 208 КПК України, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 4000 доларів США вилучені.
11.11.2025, у період з 14:52 по 16:07, старшим слідчим СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 проведено огляд у приміщенні кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення на підставі договору оренди № 6-12/24 від 01.12.2024 належить ФОП ОСОБА_9 , орендодавцем є ОСОБА_10 .
У ході якого виявлено та вилучено у ОСОБА_6 :
Грошові кошти в загальній сумі 4000 доларів США, номіналом 100 доларів США кожна, в загальній кількості 40 купюр, з одним серійним номером КВ 14859854 M, які упаковано до сейф-пакету PSP 1074179;
Мобільний телефон марки «Samsung», іmei1: НОМЕР_1 ; іmei2: НОМЕР_2 із сім-картою з номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , який упаковано до сейф-пакету NPU5076024.
Грошові кошти в сумі 58000 гривень, по 1000 гривень кожна купюра, які упаковано до сейф-пакету CRI1188463.
11.11.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме, в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Постановою старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 11.11.2025 вилучені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відомості про яке 06.11.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001337 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.
Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного слідчим, затриманий ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням кримінальних правопорушень) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого мобільного телефону, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події імітаційні грошові кошти сумі 4000 доларів США, номіналом 100 доларів США кожна, в загальній кількості 40 купюр, з одним серійним номером КВ 14859854 M, оскільки як було встановлено в ході судового засідання, є саме тими коштами які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.
Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.
В сою чергу грошові кошти у сумі в сумі 58000 гривень, по 1000 гривень кожна купюра можуть бути набуті корупційним шляхом, тому їх походження підлягає перевірці, а від так на даній стадії кримінального провадження їх арешт є доцільним та обґрунтованим.
З огляду на правову кваліфікацію вчинений діянь підозрюваним, вилучені грошові кошти відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом. За таких обставин, слідчим суддею встановлено відповідність зазначених грошових коштів критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинених злочинів та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити власника належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема, до завершення експертного дослідження або завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на речі, вилучені 11.11.2025 в ході проведення огляду у приміщенні кав'ярні «CAVA», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Анатолія Бачинського, 78, а саме на: грошові кошти в загальній сумі 4000 доларів США, номіналом 100 доларів США кожна, в загальній кількості 40 купюр, з одним серійним номером КВ 14859854М які упаковано до сейф-пакету PSP 1074179; Мобільний телефон марки «Samsung», іmei1: НОМЕР_1 ; іmei2: НОМЕР_2 із ісм-картою з номером НОМЕР_3 , який упаковано до сейф-пакету NPU5076024. Грошові кошти в сумі 58000 гривень, по 1000 гривень кожна купюра, які упаковано до сейф-пакету CRI1188463, які були вилучені у ОСОБА_6 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1