Справа № 467/1361/25
Провадження № 2/467/479/25
18.11.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря судового засідання Скорнякової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
У вересні 2025 року ОСОБА_4 звернулася до Арбузинського районного суду Миколаївської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 10 жовтня 1992 року поперебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільних шлюбних відносин сторони мають спільну дитину: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.07.2023 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні.
З 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 навчається в Південному професійному коледжі за денною формою навчання, та знаходиться на неповному державному забезпеченні. Передбачений термін закінчення навчання -30 червня 2026 року. Відповідач на даний час у добровільному порядку не приймає участі у матеріальному утриманні доньки, проживають окремо. Посилаючись на те, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення навчання, але не більш, ніж до досягнення нею 23 років.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року провадження у справі відкрито та ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року залучено у якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилась, 29.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, 13.11.2025 року від її представника адвоката Лодиги М.Т. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, рекомендованим повідомленням направлено заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав повністю та не заперечував щодо їх задоволення.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено з копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 15.10.2007 року.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.07.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.
Зокрема, за змістом ст. 7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно з ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За змістом ст. 201 Кодексу до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Частиною першою статті 182 СК України регламентовано, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина, які продовжують навчатися суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
У судовому засіданні судом були з'ясовані наступні обставини, які в силу приписів статті 182 Сімейного кодексу України мають враховуватися при визначенні розміру аліментів.
Згідно з довідкою Закладу професійної освіти «Південноукраїнський професійний коледж» від 15.09.2025 року за вих. №315 ОСОБА_3 зарахована на навчання на підставі наказу про зарахування №1 «З-УДЗ» від 01.09.2023 року та на даний час навчається за денною формою навчання, та знаходиться на неповному державному забезпеченні. Термін навчання до 30 червня 2026 року.
Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 є повнолітньою і навчається на денній формі навчання. Хоча вона і отримує певні види утримання від держави, однак вони не в повній мірі забезпечують її потреби, відтак суд визнає, що ОСОБА_3 має потребу у матеріальній допомозі від батьків.
При цьому відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , працездатний, отримує дохід, тобто має можливість надавати повнолітній доньці, що навчається, матеріальну допомогу. Тож з відповідача на користь позивачки дійсно необхідно стягнути аліменти на утримання доньки.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає щомісячному стягненню, зважаючи на батьківський обов'язок відповідача по утриманню дитини, яка продовжує навчання та її потребу в отриманні матеріальної допомоги, враховуючи інтереси останньої, можливість відповідача надавати таку допомогу, стан здоров'я дитини та відповідача, матеріальне становище відповідача, а також визнання відповідачем позову у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, і інші обставини справи, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд дійшов до висновку, що для задоволення позовних вимог наявні правові підстави, передбачені законом, а тому позовна заява підлягає задоволенню.
В зв'язку з цим суд вважає можливим призначити аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до закінчення позивачем навчання чи до досягнення ним 23 років в залежності від того яка подія настане раніше.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає сплата судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн. 20 коп.
З метою забезпечення інтересів повнолітньої дитини, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180, 181, 182, 183, 191, 199, 200 СК України, ст.ст.7, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 вересня 2025 року і до закінчення дитиною навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Догарєва