Справа № 946/8466/25 Провадження № 3/946/2478/25
18 листопада 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491845, що складений 23.10.2025 року, ОСОБА_1 23.10.2025 року о 17 год. 45 хв. по вул. Болградській біля буд. №137 в с.Броска Ізмаїльського району Одеської області керував електромопедом «Crosser», д.н.з. б/н з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Притягуваний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, посилаючись на те, що він керував не електромопедом, як зазначено у протоколі, а велосипедом.
Вислухавши особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи та відеозапис, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735 вбачається, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491845 від 23.10.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.10.2025 року, відеозаписом, іншими матеріалами справи.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 23.10.2025 року о 17 год. 45 хв. по вул. Болградській біля буд. №137 в с.Броска Ізмаїльського району Одеської області керував електромопедом «Crosser», д.н.з. б/н з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився.
Відповідно до п.1.10. ПДР учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.
Отже, коли електромопед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є також низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Пунктом 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В вищенаведених постановах Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів».
Враховуючи викладене, слід зробити висновок про те, що електромопед є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України.
Заперечуючи проти протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вказав, що він керував не електромопедом, як зазначено у протоколі, а велосипедом.
Суд не приймає до уваги дані заперечення ОСОБА_1 , оскільки вони спростовані відеозаписом та матеріалами справи. Зокрема, з відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував електромопедом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
За порушення п. 2.5 ПДР передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує обставини, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст. 283 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Повний текст постанови про накладення адміністративного стягнення виготовлений, а його копія вислана особі, щодо якої її винесено, протягом трьох днів.
Суддя: Т.П.Пащенко