про накладення арешту на майно
18 листопада 2025 рокуСправа № 495/8770/25
Номер провадження 1-кс/495/2347/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025162240001540 від 13.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,
встановив:
17.11.2025 у провадження слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025162240001540 від 13.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 12 листопада 2025 року до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що невстановленою групою осіб за попередньою змовою було вчинено підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва здійснюється Білгород-Дністровською окружною прокуратурою.
В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 про те що ним було виявлено пропажу техніки та зміну замків в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Показаннями ОСОБА_5 встановлено, що він являвся власником квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В зв'язку зі своїм захворюванням, а саме інфаркту мозку переїхав в будинок своїх батьків в будинок АДРЕСА_2 , де проживав. В подальшому 12.11.2025 він приїхав провідати свою квартири аж доки не побачив, що замки поміняні, меблі всі винесені. Свої документи надавав тільки знайомій ОСОБА_6 , до нотаріусів не ходив, грошові кошти не від кого не отримував. Про те що у його квартири вже інший власник дізнався вже від поліції.
Відповідно до довіреності від 18.10.2024 надав дозвіл ОСОБА_6 розпоряджатись (продавати) все його майно у приватного нотаріусу ОСОБА_7 , довіреність зареєстрована в реєстрі № 2671.
Крім того 23.07.2025 ОСОБА_5 надав довіреність ОСОБА_8 вести його справи щодо оформлення його спадкових справ у компетентного приватного нотаріуса, у керуючого справами - секретаря виконавчого комітету Мологівської сільської ради ОСОБА_9 , зареєстровано за № 47.
Крім того було встановлено, що КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» було складено технічний паспорт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на замовлення ОСОБА_5 .
В ході проведення допиту свідка ОСОБА_10 стало відомо, про те, що вона 16.09.2025 уклала договір купівлі-продажу квартири у приватного нотаріуса ОСОБА_11 договір зареєстрований в реєстрі № 1743 на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, розгляд даного клопотання проводити без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами статей 131, 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п.1 ч. 2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
В силу ст. 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати зокрема правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
В межах розгляду клопотання встановлено, що постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом.
З огляду на викладене, вказаний об'єкт відповідає критеріям речового доказу, існує обґрунтована необхідність у його збереженні, а тому слідчим, прокурором доведені підстави для його арешту із забороною його відчужувати.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити частково.
Заборонити відчуження квартира розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині клопотання відмовити.
На підставі частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня постановлення.
Повний текст складено 18.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1