Справа № 495/6884/25
Номер провадження 3/495/2264/2025
14 листопада 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, місце мешкання (реєстрації): АДРЕСА_1 ,
05.09.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2025 року о 16.00 год. ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого мешкання в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сімейну сварку відносно своєї дружини ОСОБА_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , чим завдав їм шкоди психологічному та фізичному здоров'ю, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.173-2 ч.1 КУпАП.
02.09.2025 року відносно ОСОБА_1 за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення був складений адміністративний протокол серії ВАД №757501.
Згідно матеріалів справи (пояснень) ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень по суті правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Приймаючи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, суд розцінює причину неявки ОСОБА_1 як неповажну, у зв'язку з чим, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 7 та статтями 245, 280 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Санкція частини 1 статті 173-2 КУПАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Не зважаючи на позицію ОСОБА_1 про відмову у наданні пояснень по суті адміністративного правопорушення, його вина у вказаному правопорушенні підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та які узгоджені між собою, зокрема: даними протоколу серії ВАД №757501 від 02.09.2025 року, в якому викладений зміст адміністративного правопорушення; довідкою армор, заявою та особистими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 02.09.2025 року.
Таким чином, враховуючи викладене та аналізуючи докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, оскільки останній вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
З урахуванням особи правопорушника, його сімейного та матеріального становища, характер протиправного діяння, адміністративне стягнення необхідно накласти у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.
Керуючись ст.ст.27, 40-1, 173-2 ч.1, 221, 283, 284, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп..
Згідно ст.308 КУпАП України, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП України.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя Юлія ШЕВЧУК