справа № 492/1174/25
провадження № 1-кп/492/206/25
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162270000293, внесеному 03 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним ОСОБА_5 .
02 травня 2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не представилося можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Subaru Legacy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_6 , рухався по польовій дорозі сполученням сіл Прямобалка та Теплиця Болградського району Одеської області, у напрямку села Теплиця Болградського району Одеської області. При цьому здійснював перевезення як пасажира ОСОБА_6 .
Під час зазначеного руху ОСОБА_5 , маючи реальну і об'єктивну можливість не створення небезпеки іншим учасникам руху, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
п. 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год».
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи вищезазначеним автомобілем марки «Subaru Legacy» поза межами населеного пункту по польовій дорозі сполученням сіл Прямобалка та Теплиця Болградського району Одеської області, діючи з необережністю у виді кримінальної протиправної самовпевненості, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючись невиправданими мотивами щодо повного контролю за безпечністю руху керованого ним транспортного засобу, уважним не був, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував стан і конфігурацію проїзної частини, рівень своїх практичних навичок керування транспортним засобом, стан свого самопочуття та дорожньої обстановки з тим, щоб мати змогу безпечно керувати ввіреним йому транспортним засобом.
Так, при наближенні до села Теплиця Болградського району Одеської області, приблизно за 1 км до населеного пункту, водій ОСОБА_5 , не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини та допустив перекидання автомобіля.
В результаті дорожньо-транспортної події, а саме перекидання автомобіля на дах, від удару та ударно-здавлюючої дії частин салону автомобіля, пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді: закритої внутрішньочерепної травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, закритого перелому кісток носу, перелому тіла грудини, садна і синці обличчя, правого плеча, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.
Потерпілий ОСОБА_6 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином, але у судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшла письмова заява, в якій просив здійснити судовий розгляд обвинувального акту за його відсутності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. З урахуванням думки учасників судового розгляду, які вважали за можливе здійснити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за відсутності потерпілого, суд дійшов висновку про здійснення судового розгляду на підставі обвинувального акту без його участі.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв'язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, письмовими доказами наданими стороною обвинувачення, а також дослідженням матеріалів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено та з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному, касаційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 дав суду показання про те, що на початку травня 2025 року приблизно об 11 год. 00 хв. до нього приїхав потерпілий ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , потерпілий привіз дві пляшки горілки та одну пляшку пива, вказаний алкоголь випили разом, після чого за кермом спочатку їхав ОСОБА_7 , потім потерпілий ОСОБА_6 , після чого потерпілий запропонував обвинуваченому сісти за кермо, обвинувачений погодився та здійснював рух по польовій дорозі між селом Прямобалка та Теплиця Болградського району Одеської області. Оскільки обвинувачений не впорався з керуванням, сталась ДТП і автомобіль перевернувся. Після ДТП потерпілий скаржився на біль у грудях та шиї, оскільки обвинувачений загубив телефон, швидку допомогу викликав ОСОБА_7 .
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина підтверджується письмовими доказами, що були досліджені під час судового розгляду, які долучені до кримінального провадження, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 травня 2025 року зі схемою та фототаблицею;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість № 30 від 02 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння;
- результатом токсикологічного дослідження № 428 від 07 травня 2025 року, відповідно до якого у зразках крові відібраних у ОСОБА_5 виявлено вміст алкоголю в кількості 3,47 ‰;
- висновком судово-медичної експертизи № 35 від 14 червня 2025 року, відповідно до якого згідно даним медичної документації, у підекспертного ОСОБА_6 , маються наступні тілесні ушкодження: закрита внутрішньочерепна травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, закритий перелом кісток носу, перелом тіла грудини, садна і синці обличчя, правого плеча. Характерологічні особливості вищеописаних ушкоджень вказують на те, що вони заподіяні дією (діями) тупих твердих предметів, в тому числі могли утворитися в умовах транспортної автомобільної травми всередині салону. Всі ушкодження у гр. ОСОБА_6 , утворилися по одному механізму, практично одночасно, або у дуже вкрай короткий проміжок часу, таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, грудей та кінцівки, який не був небезпечним для життя, тягне за собою розлад здоров'я тривалістю більш 21 дня, і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ 1995р.) відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ тяжкості;
- висновком експерта № СЕ-19/116-25/11561-ІТ та ілюстрованими таблицями доданими до нього від 06 червня 2025 року за результатами судової інженерно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», відповідно до якого рульове керування, ходова частина та гальмова система автомобіля Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_1 ) на момент виникнення події цієї пригоди, знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію автомобіля контролювати, змінення напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі;
- висновком експерта № СЕ-19/116-25/11518-ІТ з ілюстрованими таблицями доданими до нього від 06 червня 2025 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», відповідно до якого сліди та пошкодження на автомобілі Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_1 ), які розташовані в різних частинах кузову автомобіля (детальний опис пошкоджень зазначений у дослідницький частині), були утворені внаслідок контакту із опорною поверхнею та придорожніми елементами (дерево, кущі, тощо) при перекиданні автомобіля. Слідів контакту автомобіля Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_1 ) з іншими транспортними засобами рот огляді не виявлено;
- висновком експерта № СЕ-19/116-25/15079-ІТ від 25 червня 2025 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди», відповідно до якого: для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.6 ґ) та 12.1 Правил дорожнього руху; для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти настання події цієї пригоди, дотримуючись вимог п.п. 12.6 ґ) та 12.1 Правил дорожнього руху; для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_5 убачаються невідповідності вимогам п.п. 12.6 ґ) та 12.1 Правил дорожнього руху, і його дії, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди.
Сукупність наведених і вивчених судом доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд визнає належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Давши оцінку доказам, які були вивчені в процесі судового розгляду, суд вважає доведеною винність обвинуваченого і вищеописані дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину і їх наслідки. Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин в повнолітньому віці; не одружений; пенсіонер; відповідно до характеристики, наданої Арцизьким міським головою, ОСОБА_5 характеризується за місцем проживання негативно, громадський порядок не порушує, зловживає алкогольними напоями та поводить себе агресивно; на психіатричному диспансерному обліку, наркологічному обліку КНП «Арцизька центральна опорна лікарня» Арцизької міської ради не перебуває; не є депутатом; раніше не судимий.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить щире каяття.
Суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки відповідно до сталої судової практики під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення необхідно вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним та певною мірою ініціативним. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті кримінального правопорушення.
Така обставина, яка пом'якшує покарання - як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не була визнана в обвинувальному акті органом досудового розслідування та не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. В ході судового розгляду стороною захисту не було повідомлено жодних даних, які б свідчили про наявність у обвинуваченого ознак активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке ставиться йому у вину, а добросовісна поведінка винного під час досудового слідства та судового розгляду не може вважатись активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , під час судового засідання не встановлено.
Враховується також і досудова доповідь органу пробації, згідно якої орган пробації вказує на те, що ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, та середній рівень небезпеки для суспільства останнього.
Судом враховано, що потерпілий до обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні не має претензій матеріального та морального характеру.
Разом з тим, суд також бере до уваги, що обвинувачений не надавав матеріальну допомогу потерпілому на лікування, про що повідомив під час судового розгляду.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що ОСОБА_5 за вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, слід призначити мінімальне покарання передбачене санкцією вказаної статті, тобто покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
Крім того, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальних межах, з огляду те, що останній допустив порушення правил дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та призначення такого покарання є обов'язковим та передбачене у санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено. Застосування ст. 75 КК України у цьому кримінальному провадженні є неможливим, з огляду на наявну імперативну заборону, що зазначена у цій нормі.
Призначене судом покарання є мінімальним покаранням, що визначене законом. При цьому, таке покарання є адекватним заходом, щодо вчиненого кримінального правопорушення, яке виконає в т.ч. превентивну функцію з попередження аналогічних кримінальних правопорушень.
Отже, з огляду на суспільну небезпеку дій обвинуваченого та конкретні обставини кримінального правопорушення, зміст і обсяг допущених ОСОБА_5 грубих порушень правил безпеки дорожнього руху, які спричинили заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд уважає покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та не вбачає підстав для його пом'якшення відповідно до ст. 69 КК України, оскільки встановлена в цьому кримінальному провадженні обставина, яка пом'якшує покарання, та дані про особу винного не є противагою ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Таке покарання є справедливим, пропорційним та співмірним вчиненому.
Вирішуючи питання, про застосування запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Враховуючи, дані про особу обвинуваченого та те, що при розгляді кримінального провадження обвинувачений виконував обов'язки передбачені нормами кримінально-процесуального законодавства, проте враховуючи ризики, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, зважаючи на необхідність виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи позицію обвинуваченого, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_5 найбільш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів, відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Суд вирішує питання про речові докази у справі згідно ч. 9 ст. 100 КПК України.
У зв'язку з доведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину і проведенням по кримінальному провадженню експертного дослідження по встановленню його вини, суд, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, дійшов до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів, які проводили судові експертизи у наявному кримінальному провадженні на загальну суму 18273,70 грн.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369-371, 373-375 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на строк не більше двох місяці, а саме до 18.01.2026 року, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою на визначений час;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 18 273 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят три) гривні 70 копійок.
Речові докази: автомобіль марки «Subaru» моделі «Legacy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути законному володільцю.
Арешт, накладений ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 09.05.2025 р. по справі № 497/1054/25, - скасувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області ОСОБА_1