465/6859/25
3/465/3062/25
іменем України
18.11.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02.08.2025 року о 20:15 у м.Львів, вул. Бойківська 5 водій ОСОБА_1 керував Т3 Skoda Octavia ДНЗ ВС4468TH з явними ознаками алкогольного сп?яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів, почервоніння шкірних покривів обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законодавством порядку, відмовився чим порушив п.2.5.ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово, зокрема на 28.08.2025, 22.09.2025, 03.10.2025, 29.10.2025 та 18.11.2025.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку з відрядженням та клопотаннями його адвоката.
29.10.2025 розгляд справи було відкладено за клопотанням адвоката на 18.11.2025 у зв'язку перебуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у відрядженні. При цьому, про дату та час наступного судового засідання особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника було повідомлено завчасно.
Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
18.11.2025 ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідно до положень ст. 268 КУпАП. При цьому про дату та час наступного судового засідання особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника було повідомлено завчасно, а тому у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з відрядженням суд відмовляє, оскільки по даній справі допитано свідка та оглянуто письмові докази, а тому це не буде порушенням його права на захист і розцінює дане клопотання як зловживання захистом своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду даної справи, оскільки строки притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП спливають.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за можливе провести розгляд справи, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Так, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення, від 03.04.2008р., у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи, що подальше перенесення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст. ст. 38, 277 КУпАП, а тому розгляд справи завершено за відсутності захисника, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 подав до суду заперечення про те, що не згідний із постановою складеною працівниками патрульної поліції у зв'язку з невідповідністю реальних обставин у справі, а також через порушення працівниками поліції посадових інструкцій при складанні даного протоколу. Зазначає, що справа підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що на відеоматеріалах, зупинка транспортного засобу не відбувалася. Підстав для зупинки транспортного засобу не було так, як автотранспорт не рухався. Правила дорожного руху не порушував. Стояв поряд авто із товаришем - побратимом та чекав на водія який їх розвозив по пунктам призначення. Стосовно факту, відмови від проведення аналізу на предмет сп'яніння, вжиття алкоголю є неправдивими. Вказує, що не відмовлявся від проведення аналізу, а навпаки просив час щоб водій який було залучено до пересування його авто прибув на місце та продовжив маршрут. На відеоматеріалах видно, що він як власник авто веде себе адекватно, спілкується спокійно, дає свідчення. Однак, не чекаючи водія по програмі «Тверезий водій», якого ним було залучено і не встановивши його особу було поспішно складено протокол. У протоколі суть порушення сформульована незрозуміло, адже не вказано, від якого саме огляду відмовився водій (на стан алкогольного чи наркотичного сп?яніння) та не зазначено, який порядок проходження такого огляду було запропоновано водієві. Формулювання «у встановленому законом порядку» не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я. Матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Апелянт не порушував п. 2.5 ПДР, оскільки не повинен проходити огляд на стан сп?яніння на вимогу поліцейського.
Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_2 повідомив, що є працівником Національної гвардії України та 02.08.2025 здійснював патрулювання на вул. Бойківській м. Львова, де було помічено двох чоловіків у не тверезому стані, які хитались та тримались за паркан. Працівниками Нацгвардії було здійснено перевірку їх документів та проведено поверхневий огляд. Так, було встановлено, що ці особи це ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Останні пояснили, що мають таксі та допомоги не потребують. В подальшому з автомобіля Шкода вийшов чоловік і передав ключі ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 сів за кермо і проїхався. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 працівниками Нацгвардії було здійснено повідомлення на лінію 102.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. п.2.9а. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При цьому, ч. 4 цієї статті передбачає, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння визначена:
- Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція);
- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі по тексту Порядок).
Згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу І Інструкції).
Згідно з пунктами 6, 7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. ( п. 9 розділу ІІ Інструкції).
Згідно з п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі по тексту Порядок) огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п. 4 Порядку).
У абзаці 2 пункті 5 Порядку зазначено, що підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
При цьому, п. 8 цього Порядку передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 02.08.2025 серії ЕПР1 № 410424 відомо, що 02.08.2025 року о 20:15 у м.Львів, вул. Бойківська 5 водій ОСОБА_1 керував Т3 Skoda Octavia ДНЗ ВС4468TH з явними ознаками алкогольного сп?яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів, почервоніння шкірних покривів обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законодавством порядку, відмовився чим порушив п.2.5.ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від дачі пояснень та підпису відмовився.
Даний протокол відповідає положенням ст. 256 КУпАП.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 та його представник, не надали.
Пункт 1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачає, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Зі змісту файлу відеозапису відомо, щопрацівники поліції прибули на виклик на вул. Бойківську, де було виявлено ОСОБА_1 , який на момент приїзду працівників поліції стояв біля працівників Національної гвардії. Останніми було повідомлено, що ОСОБА_1 кермував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння. Поліцейським було озвучено ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, почервоніння шкірних покривів обличчя. На пропозицію пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 не погодився. Паралельно намагався комусь зателефонувати.
Суд звертає увагу, що протягом всього періоду часу огляду місця події і оформлення протоколів, ОСОБА_1 спершу не заперечував факту перебування за кермом, потім зазначив, що не керував. Разом з тим не називав даних іншої особи, яка керувала б транспортним засобом.
Також у матеріалах, які надійшли до суду, міститься рапорт інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 1 УПП у Львівськіій області ДПП Асаф'єв А. від 02.08.2025, пояснення ОСОБА_2 від 02.08.2025, направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 02.08.2025, виписане на ОСОБА_1 , акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено результати огляду - відмова від проходження.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена.
Доводи ОСОБА_1 , щодо відсутності складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовуються наявними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Судом не встановлено з боку поліцейських порушень вимог КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При виборі виду стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому суд дійшов висновку, що необхідно накласти на нього стягнення в межах санкції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене ним адміністративне правопорушення, з позбавленням права керування транспортними засобами, яке є необхідне і достатнє для попередження нових правопорушень.
Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
Згідно з ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривні.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
постановив:
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У випадку несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Коліщук З. М.