465/1142/14-ц
6/465/266/25
18.11.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюра С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів у справі №465/1142/14-ц, за рішенням від 25.07.2014 та у справі №465/5238/17 за рішенням від 19.12.2017,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів у справі №465/1142/14-ц, за рішенням від 25.07.2014 та у справі №465/5238/17 за рішенням від 19.12.2017.
Ознайомившись з поданою заявою суд дійшов до наступного висновку.
Згідно підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Заява про видачу дубліката виконавчого листа не відповідає вимогам ч.3 ст.175 та підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України.
Так, заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. В заяві необхідно зазначити підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
Звернувшись із заявою про видачу про дублікатів виконавчих листів, заявниця подає одну заяву для видачі дублікатів виконавчих листів у двох різних справах, а саме, у справі №465/1142/14-ц та у справі №465/5238/17, у заяві не зазначила, у зв'язку з чим необхідно отримати дублікат; не надано суду жодного належного та допустимого доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа (у разі якщо його втрачено). Крім того, заявницею не надано доказів того, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист не виконано, не доведено, що стягнення з боржника за виконавчим листом, дублікат якого заявниця просить видати на даний час не проводиться.
Звертаючись до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів заявниця просить суд звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
Відповідно до ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2)особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а)військовослужбовці; б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, який унеможливлює чи створює істотні перешкоди у сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі, про наявність якого сторона має надати належні і допустимі докази.
Аналогічні роз'яснення містить п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі .
Водночас, заявницею не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Так, заявниця на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надає копію запиту щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (в електронному вигляді) за період зкий запитується: 1 місяць 2024 року 10 місяць 2025 року.
Однак, наданий заявницею запит не відображає розміру річного доходу заявниці - фізичної особи за попередній календарний рік.
Окрім того, вищезазначений запит не є достатнім доказом на підтвердження тяжкого майнового стану заявниці за весь попередній календарний рік, яким підтверджується факт неможливості сплати останьою судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявниці, яка може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору.
Заявницею не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявниці.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення заявниці від сплати судового збору за подання до суду заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, клопотання заявниці про звільнення від сплати судового збору, залишити без задоволення.
Згідно з п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90,84 грн.
За таких підстав, оскільки заявницею не сплачено судовий збір за заяву про видачу дублікату виконавчих листів, а також у зв'язку з відсутністю відомостей, необхідних для вирішення питання видачі дубліката виконавчих листів, подано одну заяву у двох різних справах, вказана заява підлягає поверненню заявниці.
На підставі викладеного, керуючись п. 17.4 Розділу ХІІІ ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів у справі №465/1142/14-ц, за рішенням від 25.07.2014 та у справі №465/5238/17 за рішенням від 19.12.2017- повернути заявниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Заявник не позбавлений повторно звернутися з відповідною заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа у встановленому порядку.
Суддя Дзеньдзюра С.М.