Справа № 458/776/25
1-кп/458/111/2025
18.11.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3
представник потерпілої ОСОБА_4
обвинувачена ОСОБА_5
захисники обвинуваченої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2025 за № 12025140000000838 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, яка розлучена, має на утриманні дев'ять неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, не працює, раніше не судима,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
встановив:
22.06.2025 близько 21:20 год. водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перевозила пасажирів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , рухаючись ним в межах населеного пункту, а саме в АДРЕСА_2, в напрямку до с. Шандровець Самбірського району Львівської області, порушила чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п.п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10 в частині визначення термінів («дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «узбіччя»), Розділу 2 п.п. 2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), 2.3 д) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), 2.9.а) (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції); Розділу 12 п.12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год) та Розділу 13 п. 13.1 (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу), які виразилися в тому, що вона, керуючи вищевказаним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись з перевищенням допустимої в межах населеного пункту швидкістю руху, була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, своїми односторонніми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, при проїзді затяжного лівостороннього заокруглення дороги не вибрала безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу відносно правого краю проїзної частини, в результаті чого не справилась з керуванням транспортного засобу та без причин технічного характеру допустила виїзд автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за межі проїзної частини праворуч на праве по напрямку її руху узбіччя, де здійснила наїзд на нерухому перешкоду у вигляді бетонної основи заїзду з подальшим перекиданням керованого нею автомобіля.
У результаті порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5 , пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження: рани, садна та подряпини на голові, крововиливи на внутрішній поверхні м'яких покровів черепа, крововиливи в м'які оболонки правої півкулі головного мозку; перелом тіла лівої ключиці, перелом грудної клітки, переломи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10-го правих та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8-го лівих ребер по одній-трьох анатомічних лініях тіла, розрив серцевої сорочки та правого шлуночка серця, крововиливи під плевру та в тканину легень, перелом грудного відділу хребта; ушкодження печінки; крововиливи в порожнини тіла (в лівій грудній порожнині приблизно 700,0 мл, в правій - 900,0 мл, а в черевній порожнині - 300,0 мл рідкої крові та згортків); відкритий перелом кісток лівого гомілково-ступневого суглобу; крововиливи, садна та подряпини на тулубі та кінцівках, а також загальний струс тіла у вигляді крововиливів в зв'язки та ворота легень, крововиливу в серповидну зв'язку печінки, крововиливів в печінково-шлункову та печінково-дванадцятипалу зв'язки, крововиливу в корінь брижі тонкого кишечника, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, та від даної важкої поєднаної тупої травми тіла з розривом серцевої сорочки та правого шлуночка серця, яка супроводжувалась гострою внутрішньою кровотечою і призвела до знекровлення організму, потерпіла ОСОБА_10 померла на місці пригоди.
Такими діями ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Надала показання про те, що мала намір провідати свою матір, куди їхала автомобілем. В селі проводжали загиблого воїна і вона в пам'ять про нього випила сприртне - горілку з рази по з0 грам. Після цього, вирішила їхати до матері, в якої піднявся артеріальний тиск. До неї в машину на переднє сидіння пасажира сіла ОСОБА_8 , яка була її кумою, та ОСОБА_9 , яка сиділа на задньому сидінні. Вона не хотіла щоб вони з нею їхали, вони добровільно сіли в авто. По дорозі вона, керуючи автомобілем зі швидкістю близько 70-80 км в населеному пункті на затяжному повороті колесом наїхала на обочину і здійснила наїзд на бетонну основу. Після цього нічого не пам'ятає. ОСОБА_8 загинула на місці пригоди. Щиро розкаялась у вчиненому і до кінця життя буде каятись, готова нести покарання. Добровільно відшкодовує завдану шкоду потерпілій, виплатила 2500 доларів США, взяла на себе зобов'язання утримувати шестеро дітей загиблої ОСОБА_8 до їх повноліття з виплатою грошових коштів. На досудовому слідстві давала показання, сприяла розслідуванню кримінального провадження, не перешкоджала в цьому, не порушувала запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Просила суд врахувати, що в неї на утриманні є дев'ять неповнолітніх дітей, з яких шість малолітніх. Батько дітей є зниклим безвісти з 02.12.2022 через воєнні дії і вона сама утримує та виховує дітей. Просила не позбавляти її волі, призначити їй пробаційний нагляд, що дасть змогу утримувати не лише своїх дітей, а й неповнолітніх дітей загиблої ОСОБА_8 , виплачувати грошові кошти.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 дала показання про те, що в ДТП загинула її рідна сестра. Очевидцем пригоди вона не була. У покійної сестри залишилось шестеро неповнолітніх дітей, які обвинувачена в добровільному порядку зобов'язалась утримувати до їх повноліття з виплатою грошових коштів, про що було укладено відповідну угоду. Жодних претензій до обвинуваченої вона не має, просила не позбавляти її волі.
Представник потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію потерпілої.
Захисники обвинуваченої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не оспорювали обставини вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Водночас, вважають, що в цьому кримінальному провадженні наявні обставини, які є підставою для застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України при призначенні покарання. Так, кримінальне правопорушення за формою вини є таким, що вчинене з необережності, обвинувачена ОСОБА_5 визнала вину, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодовує кошти потерпілій, яка претензій до обвинуваченої не має, у зв'язку з чим нею подано до суду відповідну заяву. Обвинувачена є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, має на утриманні дев'ять неповнолітніх дітей, який виховує та утримує сама, оскільки їх батько вважається безвісті зниклим внаслідок виконання військового обов'язку з захисту України від російської агресії, одна дитина хвора з дитинства. Окрім цього обвинувачена взяла на себе зобов'язання матеріально утримувати шістьох дітей загиблої ОСОБА_8 до їх повноліття. Призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду надасть можливість обвинуваченій виконати взятий на себе обов'язок щодо утриманні дітей загиблої.
Суд з'ясував, що обвинувачена у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, не оспорювала і правильно розуміє зміст цих обставин.
Прокурор також не оспорював фактичні обставини, при яких вчинено кримінальне правопорушення. Сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження в суду немає.
Відтак, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечили проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Здійснивши допит у судовому засіданні обвинуваченої, потерпілої, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, досудову доповідь, матеріали щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, речових доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої доведена повністю.
Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Аналіз вказаної норми свідчить про повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину».
Наведене дає підстави зробити висновок про те, що застосування ст. 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 в справі №744/884/17 зазначав, що обставини, що пом'якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
Також, як зазначено в роз'ясненнях, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст. 69 КК, суд зобов'язаний зазначити у мотивувальній частині вироку не тільки те, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а й врахувати мету й мотиви, якими керувалася особа при вчиненні злочину, її роль та поведінку, як під час, так і після вчинення злочинних дій тощо.
У цьому кримінальному провадженні суд враховує суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення та ступінь його тяжкості, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності, і внаслідок протиправних дій обвинуваченої настала смерть потерпілої ОСОБА_8 .
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке знайшло прояв у тому, що обвинувачена беззастережно визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому негативно оцінює свою злочинну поведінку та засуджує такі свої дії, усвідомлює протиправний характер своїх дій та прийняла рішення більше не вчиняти злочинів, жалкує про наслідки, що настали у вигляді смерті потерпілої, готова понести покарання; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виявлялось в тому, що обвинувачена дала зізнавальні показання, не перешкоджала проведенню слідчих дій та брала у них активну участь; добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_11 в розмірі 2500 доларів США з подальшим відшкодуванням грошових коштів в розмірі 47 500 доларів США до 25.10.2026 згідно з угодою щодо розміру та порядку відшкодування шкоди, яка укладена 26.09.2025 між потерпілою ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Суд з'ясував, що обвинувачена ОСОБА_5 має на утриманні дев'ять неповнолітніх дітей, батько яких військовослужбовець ОСОБА_12 з 02.12.2022 є зниклий безвісти за особливих обставин на території бойових дій (під час воєнних дій).
Окрім цього, згідно з угодою щодо розміру та порядку відшкодування шкоди, яка укладена 26.09.2025 між потерпілою ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_5 , обвинувачена зобов'язалась взяти на утримання шестеро неповнолітніх дітей загиблої ОСОБА_8 з обов'язковим проведенням щомісячних платежів в сумі по 3000 грн на кожну дитину до їх повноліття.
З урахуванням цього, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає такою, що пом'якшує покарання обставину наявність членів сім'ї - дев'яти неповнолітніх дітей, які перебувають на її утриманні та потребують її батьківського піклування та підтримки та шести неповнолітніх дітей покійної ОСОБА_8 .
Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України суд не встановив.
Дослідивши характеризуючі дані та надавши належну оцінку особі обвинуваченої суд встановив, що ОСОБА_5 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах КНП «Турківська ЦМЛ» не перебуває, є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, загальне захворювання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, розлучена, має на утриманні дев'ять неповнолітніх дітей, з яких шестеро є малолітніми, одна дитина хворіє на ваду зору з дитинства, Указом Президента України від 07.05.2021 присвоєно почесне звання «Мати-героїня», не працює, так як здійснює догляд за дітьми, є єдиним годувальником в сім'ї так як батько дітей військовослужбовець ОСОБА_12 вважається зниклим безвісти 02.12.2022 під час ведення оборонних дій в с. Яковлівка Донецької області.
Суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_5 від 26.09.2025, згідно з якою обвинуваченій надано соціально-психологічну характеристику, встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб. З урахуванням інформації, що характеризує обвинувачену, її спосіб життя, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе і не становить високої небезпеки для суспільства.
Відтак, до обставин які пом'якшують покарання ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування заподіяної потерпілій шкоди, шляхом добровільної виплати 2500 доларів США з з подальшим відшкодуванням грошових коштів в розмірі 47 500 доларів США до 25.10.2026 на підставі укладеної угоди з потерпілою від 26.09.2025, перебування в обвинуваченої на утриманні дев'яти неповнолітніх дітей, з яких шестеро є малолітніми, наймолодша дитина 2018 року народження, які потребують її батьківського піклування та підтримки, з урахуванням того, що їх батько військовослужбовець ОСОБА_12 вважається зниклим безвісти 02.12.2022 за особливих обставин на території бойових дій (під час воєнних дій) в с. Яковлівка Донецької області, та шестеро неповнолітніх дітей покійної ОСОБА_8 .
Суд також бере до уваги поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, зокрема, що обвинувачена не залишила місце вчинення злочину, не порушувала умов обраного їй запобіжного заходу, з'являлась на виклики суду, давала послідовні показання та демонструвала належну процесуальну поведінку під час судового розгляду.
Суд не залишає поза увагою відсутність в потерпілої будь-яких претензій до обвинуваченої матеріального чи морального характерів, що свідчить, що обвинувачена вчинила активні дії, спрямовані на одержання потерпілою певної міри сатисфакції за заподіяну шкоду, потерпіла просила суворо не карати обвинувачену та не позбавляти її волі.
Відтак, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, вказані вище відомості про особу обвинуваченої, повне та беззастережне визнання своєї винуватості, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність на утриманні дев'ять неповнолітніх дітей, те, що є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що наведені вище обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та в своїй сукупності з урахуванням особи обвинуваченої є достатніми для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме до покарання у виді пробаційного нагляду, яке в аспекті реалізації приписів статей 50, 65 КК України буде сприяти меті покарання, виправленню та попередженню нових кримінальних правопорушень.
Призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами сприятиме запобіганню вчиненню обвинуваченою нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Цивільного позову не було пред'явлено.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2025 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 ОСОБА_13 , необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КК України.
Щодо запобіжного заходу.
Строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраного обвинуваченій ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2025, сплив 31.08.2025, після чого прокурор не клопотав про обрання запобіжного заходу обвинуваченій. Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Щодо речових доказів.
Питання речового доказу у справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, повернувши такий власнику.
Щодо процесуальних витрат.
Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/15308-ІТ від 10.07.2025 в розмірі 4457,00 грн, судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/16516-ІТ від 21.07.2025 в розмірі 4457,00 грн, а всього на загальну суму 8914 грн - підлягають до стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. 366-368, 371, 374, 376, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 (п'яти) років пробаційного нагляду з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засуджену ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2025 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 ОСОБА_13 - скасувати.
Речовий доказ: автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_13 .
Стягнути з засудженої ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/15308-ІТ від 10.07.2025 в розмірі 4457,00 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн, судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/16516-ІТ від 21.07.2025 в розмірі 4457,00 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн, а всього на загальну суму 8914 (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 18.11.2025.
Суддя ОСОБА_1