Справа № 464/1576/25
пр.№ 2/464/1177/25
18.11.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги,
встановив:
позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом, поданим представником Бокало Т.А., до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить стягнути солідарно заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та абонентське обслуговування за період з 01.10.2016 до 31.01.2025 у розмірі 15 968,76 грн., пеню у розмірі 39,98 грн., 3% річних у розмірі 18,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 54,26 грн., а також заборгованість за гаряче водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 до 31.01.2025 у розмірі 3 462,87 грн., пеню у розмірі 83,25 грн., 3% річних у розмірі 24,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 134,72 грн., а всього заборгованість у розмірі 19 786,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ЛМКП «Львівтепленерго» в силу Закону України «Про теплопостачання» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яким, для здійснення оплати за надані позивачем послуги, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялись повідомлення на оплату послуг. До 30.11.2021 між сторонами вважався укладеним договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води. З 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням положень ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦПК України, має на меті надання послуг з постачання гарячої води споживачу. З огляду на це, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачам, а останні ними користувались, не відмовляючись від них, усвідомлюючи, що такі послуги слід оплачувати. Проте, належним чином не виконували своїх зобов'язань, у зв'язку із чим за спірний період у них утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 19 786,77 грн., яка підлягає стягненню.
03.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до якого заперечують наявність укладеного договору між ними та ЛМКП «Львівтеплоенерго», оскільки такі ніколи не укладались та не підписувались відповідачами. Крім того, не погоджуються із розрахунками заборгованості, Зазначають, що у квартирі АДРЕСА_1 більше 17 років стоїть бойлер, послугами централізованого постачання гарячої води не користуються. Просять врахувати, що здійснюють оплату послуг частинами.
Відповідно до автоматизованого протоколу розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідній редакції).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення;
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Плата за абонентське обслуговування нараховується у відповідності до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (Постанова ВП ВС від 07.07.2020 № 712/8916/17 (14-448цс19):).
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (ст.26 Закону).
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води.
Відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію від 17.02.2025.
Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» до будинку відповідачів надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується інформацією про ВОТЕ №2985.
Для здійснення оплати за надані послуги відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Позивач, покликаючись на неналежне виконання відповідачами обов'язку із оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, долучає розрахунок заборгованості на загальну суму 19 786,77 грн., з яких: послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та абонентське обслуговування за період з 01.10.2016 до 31.01.2025 у розмірі 15 968,76 грн., пеню у розмірі 39,98 грн., 3% річних у розмірі 18,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 54,26 грн., а також заборгованість за гаряче водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 до 31.01.2025 у розмірі 3 462,87 грн., пеню у розмірі 83,25 грн., 3% річних у розмірі 24,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 134,72 грн.
Надаючи оцінку запереченням сторони відповідачів, суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 зробив висновок, що положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені у частині перші статті 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», за яким надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договір про надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачами не укладався, однак, правовідносини, які виникли між ними, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, чинним у спірний період.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №344/10719/16-ц, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц .
Наведене спростовує посилання відповідача на відсутність оформлених у письмовій формі договірних відносин, як на підставу звільнення від оплати комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачі частково оплачували вартість наданих послуг, що останніми також визнається, чим підтверджується факт отримання ними наданих позивачем послуг.
Крім того, відповідачі на спростування факту надання позивачем їм послуг з постачання теплової енергії та гарячої води не надано жодних належних і допустимих доказів.
Квартира АДРЕСА_3 підключена до системи централізованого постачання гарячої води,її мешканці мають можливість користуватися послугами, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Відповідачі зобов'язання з оплати послуг позивача не виконали та допустили заборгованість у загальному розмірі 19 786,77 грн., що вбачається із розрахунків позивача.
При цьому, при здійсненні нарахувань за надані послуги, ЛМКП «Львівтеплоенерго» керується порядком розподілу послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, що визначений ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 28 грудня 2018 року.
Суд звертає увагу на те, що саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (висновок Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц).
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, зважаючи на незгоду з таким, відповідачами не надано, власного розрахунку не наведено, у зв'язку із чим такий розрахунок береться судом до уваги як належний доказ розміру наявної заборгованості.
Суд зазначає, що не є підставою для звільнення відповідачів від оплати за послуги постачання гарячої води з тих підстав, що у їх квартирі встановлений бойлер, оскільки гаряче водопостачання до квартири відповідачів не припинено. Відповідачі зобов'язані щомісячно подавати покази приладів обліку гарячої води, відповідно до яких і проводиться нарахування. При виявленні розбіжностей показів з фактичними даними ЛМКП «Львівтеплоенерго» має обов'язок здійснити перерахунок (корекція), як це мало місце у січні 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фактичні обставини справи та те, що відповідачі мають зобов'язання перед позивачем по оплаті житлово-комунальних платежів за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, (у тому числі на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, абонентське обслуговування), суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» є підставними та обґрунтованими, а тому такі необхідно задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 19 786,77 грн.
Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з кожного з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 605,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та абонентське обслуговування за період з 01.10.2016 до 31.01.2025 у розмірі 15 968 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, пеню у розмірі 39 (тридцять дев'ять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок, 3% річних у розмірі 18 (вісімнадцять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок, інфляційні втрати у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) гривні 26 (двадцять шість) копійок, а також заборгованість за гаряче водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 до 31.01.2025 у розмірі 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок, пеню у розмірі 83 (вісімдесят три) гривні 25 (двадцять п'ять) копійок, 3% річних у розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок, інфляційні втрати у розмірі 134 (сто тридцять чотири) гривні 72 (сімдесят дві) копійки, а всього заборгованість у розмірі 19 786 (дев'ятнадцять тисяч) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенеого», місцезнаходження: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий;
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуюча Сабара Л.В.