Справа № 464/5697/24
Провадження № 2-др/452/8/25
"11" листопада 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої судді Бікезіної О.В.,
при секретарі судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача адвоката Бойко Вікторії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року позов Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ІРОКС» заборгованість за договором позики від 15 грудня 2020 року в розмірі 903846,58 грн. та судовий збір в розмірі 13671,91 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.170-174).
28 жовтня 2025 року представник позивача адвокат Бойко В.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ПрАТ «ІРОКС» до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надану правничу допомогу в розмірі 80000,00 грн. Заява обґрунтована тими обставинами, що правнича допомога ПрАТ «ІРОКС» у цій справі надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги № 21/24 від 25.11.2024 року. Умовами зазначеного договору передбачений гонорар виконавця за надання правничої допомоги у суді першої інстанції в розмірі 80000,00 грн. В цій справі адвокатом Бойко В.В. було надано ПрАТ «ІРОКС» наступні види правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами справи № 464/5697/24 та вироблення правової позиції для захисту прав та законних інтересів клієнта; ознайомлення з судовою практикою ВС у подібних правовідносинах; підготовка та подання заяви про зміну предмета позову від 13.05.2025 року; участь представника у судових засіданнях: 28.11.2024, 20.01.2025, 26.02.2025, 24.03.2025, 29.04.2025, 18.06.2025, 28.07.2025, 14.101.2025. Платіжними інструкціями №106 від 23.01.2025 та №1483 від 27.10.2025 підтверджується здійснення ПрАТ «ІРОКС» часткової сплати за надання правничої допомоги у розмірі 40000,00 грн. (а.с.179-183).
29 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Федейко А.Ю. подані заперечення на заяву, в якій він просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Заперечення проти заяви обґрунтовані тими обставинами, що в позовній заяві позивач не заявляв про можливе понесення судових витрат на правову допомогу. При цьому заява про збільшення позовних вимог від 03.01.2025 року не є заявою по суті спору, а тому не може враховуватися судом при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правову допомогу. Заявлений розмір витрат є суттєво завищеним та не відповідає складності справи. Підготовка та подання заяв про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову пов'язані виключно з діями самого позивача, який не визначився зі своїми позовними вимогами до подачі позову. Зважаючи на викладене відповідач міг би погодитися на витрати у розмірі 15000,00 грн., втім враховуючи процесуальні порушення з боку позивача, просить суд відмовити у задоволенні заяви повністю (а.с.196-198).
В судове засідання, належним чином повідомлені про час та місце розгляду сторони та їх представники не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
За частинами першою, другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і цивільним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4, 5 ст. 137, статтею 141 ЦПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК.
Разом з тим, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону від 05 липня 2012 року № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону від 05 липня 2012 року № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Втім, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Крім того, в Постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (п. 147) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України» від 13 червня 2014 року, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У справі «Бєлоусов проти України» (заява № 4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», заява №34725/08, пункт 97).
Як встановлено судом при ухваленні 24 жовтня 2025 року рішення у даній справі розподіл судових витрат не був вирішений у повному обсязі.
Разом з тим, представником позивача адвокатом Бойко В.В. у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, під час судових дебатів зроблена заява про можливе подання доказів на підтвердження розміру витрат, внаслідок понесених витрат позивачем, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідні докази були надані суду 28.10.2025 року (а.с.179-193).
Так, з наявних доказів вбачається, що між позивачем ПрАТ «ІРОКС» та адвокатським бюро «Вікторії Бойко» 25 листопада 2024 року був укладений договір про надання правничої допомоги № 21/24 на широкий спектр адвокатських послуг (а.с.185-188). Згідно п. 2.2. зазначеного договору розмір гонорару який клієнт сплачує виконавцю встановлюється сторонами у Додаткових договорах/Замовленнях до цього договору.
Згідно додаткового договору №1 від 25 листопада 2024 року ПрАТ «ІРОКС» надав, а адвокатське бюро прийняло замовлення на надання правничої допомоги клієнту у справі за № 464/5697/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики. Правнича допомога може полягати у представництві прав та законних інтересів клієнта в судових засіданнях у вказаній справі, підготовці та поданні до суду заяв по суті спору, процесуальних заяв та вчинення інших дій в інтересах клієнта (а.с.189). Сторони погодили, що гонорар виконавця за надання правничої допомоги в суді першої інстанції становить 80000,00 грн. та сплачується клієнтом в наступному порядку: 50% - у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання договору, решта 50% - у строк не пізніше 14 календарних днів із дня постановлення судом першої інстанції рішення у цій справі (а.с.189).
З акту про надану правничу допомогу від 27 жовтня 2025 року вбачається, що виконавцем відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №21/24 від 25.11.2024 року надано клієнту правничу допомогу у справі №464/4697/24 в суді першої інстанції на суму 80000,00 грн. (а.с.190).
Платіжними інструкціями № 106 від 23.01.2025 та № 1483 від 27.10.2025 підтверджується здійснення ПрАТ «ІРОКС» часткової сплати за надання правничої допомоги у розмірі 40000,00 грн. (а.с.191-192).
Щодо участі адвоката Бойко В.В. у судових засіданнях встановлено наступне: 28.11.2024 - підготовче засідання відкладено за клопотанням ОСОБА_2 ; 20.01.2025 - проведено підготовче засідання за участю представників сторін; 26.02.2025 - підготовче засідання відкладено за клопотаннями обох представників; 24.03.2025 - підготовче засідання без участі Бойко В.В.; 29.04.2025 - в підготовчому засіданні оголошено перерву за клопотанням ОСОБА_2 для зміни предмету позову; 18.06.2025 - проведено підготовче засідання за участю ОСОБА_2 ; 28.07.2025 - проведено підготовче засідання за участю представників сторін; 14.10.2025 - проведено судовий розгляд за участю представників сторін.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується що адвокат Бойко В.В. прийняла участь у 4 підготовчих засіданнях та 1 судовому засіданні в режимі відео конференції в даній справі.
Крім того матеріалами справи підтверджується подання адвокатом заяви про збільшення позовних вимог (а.с.59-65), заяви про зміну предмету позову (а.с.138-144).
Посилання сторони відповідача на порушення позивачем приписів ст. 134 ЦПК України не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 Верховний Суд зробив правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Отже суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
В даній справі позовна заява була подана позивачем 28 серпня 2024 року, в якій був зазначені понесені ПрАТ «ІРОКС» судові витрати у сумі 14714,80 грн. (сплачений судовий збір).
Договір про надання правничої допомоги № 21/24 укладений між ПрАТ «ІРОКС» та адвокатським бюро «Вікторії Бойко» 25 листопада 2024 року.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ПрАТ «ІРОКС» поніс та які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у розмірі 80000,00 грн. зазначено позивачем в заяві про збільшення позовних вимог від 03.01.2025 року (а.с.59-65).
Представник відповідача адвокат Федейко А.Ю. в запереченнях на заяву не зазначив яким саме чином неподання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат разом з поданням позовної заяви завадило стороні відповідача висловити свої міркування щодо не співмірності таких витрат.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі.
Разом з тим, оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, на предмет їх пропорційності складності справи, суд погоджується з доводами представника відповідача про їх завищений розмір.
При цьому суд зазначає, що розмір вартості послуг адвоката, визначений в договорі, що фактично є гонораром адвоката, та розмір суми, який підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку фіксовану суму, але відшкодуванню підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, були фактичними і неминучими, а їхній розмір повинен бути розумним та обґрунтованим.
Суд оцінює надані представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи (враховуючи що судова практика за цією категорією справ є усталеною, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (подано заяву про збільшення позовних вимог, заяву про зміну предмету позову; прийнято участь у 4 підготовчих засіданнях та 1 судовому засіданні в режимі відео конференції); ціною позову; результатом розгляду справи судом (позовні вимоги задоволено частково - 68%).
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, дотримуючись критерію розумності розміру понесених стороною витрат, заперечення сторони відповідача, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 20000,00 гривень.
Керуючись ст. 133, 137,141, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача адвоката Бойко Вікторії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по справі №464/5697/27 за позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Ірокс», код ЄДРПОУ 23958651, адреса місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Професора Буйка, 17А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя