Провадження №2/447/997/25
Справа №447/1828/25
17.11.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Процесуальні дії у справі.
23.06.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 30.11.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №3884295, відповідно до якого сторони домовилися про те, що позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язався повернути позику у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Сума позики становить 4 000,00 грн., строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідач був ідентифікований позивачем згідно з довідкою про ідентифікацію. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису gwqjz6EgGh, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Таким чином, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець на виконання п. 1 Договору позики виконав свої зобов'язання, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Правила надання грошових коштів перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті первісного кредитора. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету (надалі «Правила»), розміщені за посиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. 21.06.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу №2106 від 21.06.2021, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за договором позики №3884295 від 30.11.2020. 03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за договором позики №3884295 від 30.11.2020. Відповідно до п. 5.2. зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача / фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийомупередачі реєстру заборгованостей, після чого позивач / фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача / Фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідачем заборгованості, у тому числі на рахунки первісних кредиторів, не погашено, таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав.
Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн., оскільки позов поданий засобами системи «Електронний Суд», та витрат на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
У прохальній частині позовної заяви представник позивача клопотав перед судом про проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет», проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
24.06.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 01.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу було надіслано позивачем на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 51-53).
Копію ухвали суду від 01.07.2025, надіслану відповідачу на адресу місця реєстрації його проживання, такий не отримав, оскільки поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 65-66).
У той же час, 03.07.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник відповідача - адвокат Павлюк С.О. подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) (а.с. 60-61).
08.10.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павлюк С.С. подала клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач за вищевказаним позовом - старший лейтенант ОСОБА_1 з 04.05.2022 і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації на особливий період, про що долучила відповідні докази (а.с. 71-74).
Ухвалою суду від 08.10.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлюк С.О. про зупинення провадження у справі постановлено відмовити.
Крім цього, 08.10.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павлюк С.С. засобами системи «Електронний Суд» подала до суду додаткові пояснення у справі (а.с. 75-78). У поясненнях представник відповідача покликається на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором несправедливими. Вказує, що компенсацією є встановлення процентів за кожен день користування позикою у розмірі 1,99 %. Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості відповідача, сума заборгованості за процентами становить 9 552,00 грн., що вдвічі перевищує розмір основної суми боргу. Зазначає, що вимога про нарахування та сплату відсотків (2-3 % у день), які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, посилається на постанову ВС від 12.02.2025 у справі №679/1103/23. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вказує, що позивач спонукав позичальника ОСОБА_1 на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Просить суд під час вирішення справи по суті врахувати, що розмір відсотків, встановлений сторонами договору позики №3884295 від 30.11.2020, є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з чим, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики у розмірі 6 000,00 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 4 000,00 грн. та процентів у розмірі 2 000,00 грн.
09.10.2025 представником позивача подано заперечення на клопотання, подане представником відповідача, про зупинення провадження у справі (а.с. 83-84).
13.10.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник позивача подала відповідь на відзив (а.с. 89-95). Вказала, що доводи представника відповідача не заслуговують на увагу, відповідачем та представником відповідача не долучено доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача, контррозрахунку не наведено, просила задоволити позов у повному обсязі. Відповідно до п. 4.2. договору позики №3884295, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Нарахування заборгованості за процентами здійснене відповідно до умов договору та додатків до них / правил. Позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано.
Відповідач у судове засідання не з'явився, інших клопотань чи заяв до суду не подавав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, від такої до суду не надходило заяв чи клопотань.
Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи наявність у матеріалах справи додаткових пояснень, поданих представником відповідача, заперечень позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі за відсутності учасників справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Відповідно до копії договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3884295 від 30.11.2020, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач ОСОБА_1 уклали вказаний договір на таких умовах (а.с. 10).
Згідно з умовами договору, позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (п. 1 договору).
Сторонами узгоджено основні істотні умови договору: сума позики 4 000,00 грн., строк позики - 30 днів, Процентна ставка (базова) /день - 1,99 %, знижена процентна ставка - 0,01 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70 %, орієнтовна річна процентна ставка - 3,65 %, дата надання позики - 30.11.2020, дата повернення позики - 30.12.2020.
Відповідно до п. 3 Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.
Згідно з п. 4 договору, підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Пунктом 5 стверджується, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
У пункті 6 договору сторонами визначено, що такий укладений в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов'язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, якщо інше не встановлено законом чи Правилами (пункт 7 договору).
У п. 8 договору встановлено, що позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов'язань за цим договором усім своїм майном. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, передбачену положеннями цього Договору, Правил та чинного законодавства.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору (п. 10 Договору).
На підтвердження позовних вимог представником позивача до позову долучено Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у редакції станом на 14.08.2020 (а.с. 10-20).
Розділом 3, 4 та 5 вищевказаних Правил передбачено положення про інформаційно-телекомунікаційну систему товариства та реєстрацію на сайті, умови та порядок надання позики та відмови від неї, порядок укладення (підписання) договору позики та відмови від неї.
Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, видану директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 20), довідкою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір №3884295 від 30.11.2020 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідно до копії довідки, виданої 02.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 30.11.2020 відповідачу перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. на картку №НОМЕР_1 , номер платежу f6a5c08c-6f53-4133-b00c-dfc1a42737f3 (а.с. 21).
З копії листа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вих. №8/05/25-57 від 08.05.2025, щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, право вимоги яких відступлено, відповідачу ОСОБА_1 було здійснено платіж №f6a5c08c-6f53-4133-b00c-dfc1a42737f3 (а.с. 21).
Копією платіжної інструкції / Операція f6a5c08c-6f53-4133-b00c-dfc1a42737f3 від 30.11.2020 стверджується, що 30.11.2020 грошові кошти у сумі 4 000,00 грн. було перераховано на картку № НОМЕР_1 (а.с. 22).
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2106, з додатками до такого відповідно до умов якого за цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги). Для уникнення сумнівів, Сторони домовились, що укладаючи цей Договір Фактор не бере на себе будь-яких договірних зобов?язань Клієнта щодо кредитних договорів, окрім права вимоги та стягнення заборгованості за кредитними договорами (а.с. 23-29).
Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимог №1 від 21.06.2021 за договором факторингу №2106 від 21.06.2021, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики №3884295, укладеного 30.11.2020 о 12:26 год., підписаного одноразовим ідентифікатором «gwqjz6EgGh», номер картки НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, кількість днів прострочення - 173, заборгованість складає 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 30-31).
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК з додатками, відповідно до якого за цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги). Для уникнення сумнівів, Сторони домовились, що укладаючи цей Договір Фактор не бере на себе будь-яких договірних зобов?язань Клієнта щодо кредитних договорів, окрім права вимоги та стягнення заборгованості за кредитними договорами (а.с. 33-41).
Відповідно до копії додатку №1 до вищевказаного договору - витягу з реєстру заборгованості від 03.04.2023 за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики №3884295, укладеного 30.11.2020 о 12:26 год., підписаного одноразовим ідентифікатором «gwqjz6EgGh», номер картки НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, кількість днів прострочення - 173, заборгованість складає 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 41-42).
Розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором позики №3884295 від 30.11.2020 (а.с. 5-7), стверджується, що з 30.11.2020 по 30.03.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» видано позику у сумі 4 000,00 грн., процентна ставка за 1 день складала 1,99 %, відтак відповідачу нараховано до сплати 9 552,00 грн. заборгованості за процентами. Заборгованість відповідача з 20.06.2021 по 05.06.2025 заборгованість відповідача за договором позики не змінювалася. Відповідач заборгованості не погашав ні перед первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні перед факторами - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», ТОВ «Фінпром Маркет».
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованістьза договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Враховуючи наведене, встановлено, що позикодавець виконав зобов'язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.
Оцінка суду.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів, та зобов'язався виконувати їх умови.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, договір позики №3884295 від 30.11.2020 був підписаний з використанням засобів електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, а саме директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Д.В. Стензя (електронний підпис одноразовим ідентифікатором M8htt4tiU0), та відображено певну алфавітно-цифрову послідовність, введену позичальником ОСОБА_1 (gwqjz6EgGh), що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами при укладенні вищевказаних договорів належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 (реквізити договору), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів товариства.
Таким чином, доводи представника відповідача щодо спонукання відповідача укласти договір позики на невигідних для нього умовах не відповідають обставинам справи та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, права вимоги за договором позики (ануїтет) №3884295, укладеним 30.11.2020 відповідачем із первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перейшло до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до ТОВ «Фінпром Маркет».
Відступлення права вимогиє договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Отже, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить такого висновку.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, з ОСОБА_1 за договором позики №3884295 від 30.11.2020 належить стягнути заборгованість на користь позивача у розмірі 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідачем наведені розрахунки не заперечено, власних не проведено, доказів їх неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Посилання на стягнення із споживача надмірних грошових сум відсотків суд не бере до уваги, оскільки такі спростовано дослідженими у справі доказами.
Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано копії: ордеру серії АХ №1149961 (а.с. 49), свідоцтва про право на заняття адвокатською дільнсітю серії ПТ №2099 (а.с. 50), договору №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 з додатками (а.с. 43-46), витяг акту №14-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 19.05.2025 за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 (а.с. 47), копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579934713.1 від 19.05.2025 (а.с. 49).
Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачем не подано заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі - 3 500,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позов було пред'явлено засобами системи «Електронний суд» та такий підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. на користь позивача.
Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 134, 137, 139, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №3884295 від 30.11.2020 у розмірі 13 552 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул. Михайла Стельмаха, 9-а, офіс 204, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08200, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43311346.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя Головатий А.П.