441/2598/24 2/441/177/2025
17.11.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Перетятько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сороки М.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Неофіта Д.Б.,
представника відповідача Трофімова Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської області, справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Неофіта Дмитра Богдановича до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -
адвокат Неофіта Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ФОП ОСОБА_3 , просив розірвати договір купівлі-продажу відеоадаптера MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC, укладений 17 березня 2021 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за відеоадаптер MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC в сумі 35 238 гривень, 10 000 гривень моральної шкоди, а також 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17 березня 2021 року ОСОБА_1 придбав в інтернет-магазині «comtrading», який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , відеоадаптер MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC , в кількості 1 штука, вартістю 35 238 гривень. На підтвердження договору купівлі-продажу йому було видано накладну, у якій зазначено гарантійний строк експлуатації тривалістю три роки. Під час повернення додому, позивачем було виявлено суттєві дефекти, і вказаний адаптер став непридатним для використання. Також перед купівлею вказаного товару не було перевірено чи наявні технічні несправності. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до відповідача і попросив прийняти неякісний товар та повернути сплачені гроші на банківський рахунок, однак відповідач відмовився повернути кошти за товар, відшкодувати завдану моральну шкоду. Через вказаний випадок у ОСОБА_1 змінився постійний ритм життя, він більше часу витрачає на захист своїх прав. Незаконними діями відповідача ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок порушення його прав, тому її він оцінює в 10 000 гривень. Окрім цього для надання професійної правничої допомоги в судах всіх інстанцій ним залучено адвоката, витрати на професійну правничу допомогу становлять 10 000 грн. Просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 31 грудня 2024 року і зокрема щодо стягнення з відповідача на користь позивача також 153 285,30 гривень неустойки підтримали повністю. Пояснили, що гарантійний строк на час виявлення недоліків у придбаному відео адаптері не закінчився, відео адаптер MSI Nvidia Geforce RTX3060 VENTUS 2X 12G OC sn 602-V397-17SB2102004173 визнаний як товар, який має істотний недолік, проте відповідач на звернення позивача, вимогу про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, що передбачено ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» не виконує, інше. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Трофімов Б.В. у відзиві на позовну заяву від 26 травня 2025 року та в суді вимоги заперечив мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт придбання позивачем відео адаптера MSI Nvidia Geforce RTX3060 VENTUS 2X 12G OC sn 602-V397-17SB2102004173, дату виявлення недоліків, не зазначено яких саме дефектів (недоліків) містить товар, факт звернення в межах гарантійного строку до відповідача з заявою про заміну товару або передачі товару разом з письмовою згодою про проведення експертизи продукції, зазначив, що позивач надав лише заяви про повернення коштів, однак не надав докази відправлення таких заяв, інше. Просив у позові відмовити в повному обсязі.
Заслухавши позивача, представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Судом встановлено, що 17 березня 2021 року ОСОБА_1 придбав у інтернет-магазині «comtrading», який належить ФОП ОСОБА_2 , відеоадаптер MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC , в кількості 1 штука, вартістю 35 238 гривень, гарантія - 36 місяців, що підтверджується видатковою накладною № 5242 від 17 березня 2021 року та гарантійним талоном № KK00006036 від 17 березня 2021 року.
Як убачається із пояснень позивача ОСОБА_1 та доданих матеріалів заяв, після виявлення несправностей відео адаптера MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC, позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою щодо проведення ремонту товару, а коли йому повідомили, що це неможливо - із заявою про розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми.
Із відповіді «Сервіс Комтрейдинг» надісланої позивачу на його електронну адресу видно, що товар - відеоадаптер MSI Nvidia Geforce RTX3060 VENTUS 2X 12G OC sn 602-V397-17SB2102004173 визнаний як товар, який має істотний недолік, згідно пункту 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачу у вимозі про повернення коштів відмовлено, натомість у відповідності до ст. 8 Закону запропоновано заміну відеоадаптера MSI Nvidia Geforce RTX3060 VENTUS 2X 12G OC sn 602-V397 1102SB2307005897, на відеоадаптер, який має ті ж самі характеристики та властивості.
На звернення позивача ОСОБА_1 щодо проведення позапланового заходу держаного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_2 (вх. № С-2863) у відповіді № 06.3/10940 від 06.10.2023 Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві роз'яснено позивачу його право звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (далі Закон).
Згідно ст. 4 Закону громадяни як споживачі мають право на належну якість продукції та обслуговування; на безпеку продукції; на необхідну достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника; на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяною небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; на обмін товару неналежної якості.
Відповідно положень частини першої Закону істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.
У відповідності до положень частини першої статті 8 Закону, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відеоадаптер MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC, в кількості 1 штука, вартістю 35 238 гривень, позивачем ОСОБА_1 придбано 17 березня 2021 року, із заявою про повернення грошових коштів, у зв'язку із неможливістю ремонту товару, останній звернувся до відповідача ФОП ОСОБА_2 - 17 серпня 2023 року, тобто в межах строку дії грантії згідно гарантійного талону № KK00006036 від 17 березня 2021 року.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на те, що після виявлення істотних недоліків товару - відеоадаптера MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC, позивач, в межах гарантійного строку, на свій вибір, звернувся до продавця - відповідача ФОП ОСОБА_2 із вимогою про розірвання договору купівлі-продажу від 17 березня 2021 року та повернення сплаченої за товар грошової суми, що відповідач в порушення вимог частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у задоволенні такої вимоги позивачу відмовив, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу відеоадаптера MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC, укладений 17 березня 2021 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 слід розірвати та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача 35 238 гривень сплачених за товар, згідно з видатковою накладною № 5242.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі, суд виходить з такого.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В рахунок вказаних обставин, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вказане свідчить про те, що шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, а при відсутності будь-якої з цих ознак не може бути покладено на відповідача обов'язку відшкодування шкоди.
Відповідно до роз'яснення, яке міститься у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до правил ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.
Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачами зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, суд звертає увагу, що саме через страждання особи визначається поняття моральної шкоди, в свою чергу стражданням є відчуття глибоких душевних мук чи сильного фізичного болю, а не будь-яка тривала чи короткочасна негативна емоція, що може виникати у особи, як реакція на ті, чи інші дії або бездіяльність.
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди у причинному зв'язку з діями відповідача - ФОП ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди з відповідача, а відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, відмовляє.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Неофітою Д.В. обґрунтованого розрахунку неустойки до матеріалів справи не долучено, а в судовому засіданні суму такої належно не обґрунтовано, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову й в цій частині.
Що стосується розподілу судових витрат по даній справі, то суд приходить наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15.
Правнича допомога надавалась позивачу ОСОБА_1 адвокатом Неофіта Д.Б. на підставі ордеру про надання правової допомоги Серія ВС № 1318095 від 08 жовтня 2024 року.
Як убачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, між тим, доказів на підтвердження такої у сумі 10 000 гривень не надано, згідно долученої копії платіжної інструкції № COB1-GEZN-JHUW-W476 від 02 жовтня 2024, така оплачена у сумі 4 000 гривень, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності до положень ст. 133, 141 ЦПК України із відповідача на користь держави слід стягнути 1 211, 20 гривень судового збору.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 128, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 11, 15, 23, 549, 633, 1167 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -
позов задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу відеоадаптера MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC, укладений 17 березня 2021 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_1 ) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнах. АДРЕСА_2 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 238 (тридцять п'ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп. сплачених за відеоадаптер MSI Nvidia GeForce RTX 3060 VENTUS 2X 12G JC.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Перетятько О.В.