Справа № 461/7007/25
Провадження № 1-кп/461/601/25
18.11.2025 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000485 від 27.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 15 - ч.5 ст. 190 КК України,-
26 серпня 2025 року в провадження судді ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 15 - ч.5 ст. 190 КК України.
До початку розгляду кримінального провадження по суті захисником було заявлене клопотання про направлення вказаного обвинувального акта до Львівського апеляційного суду для вирішення питання підсудності, яке було підтримане обвинуваченим.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
З урахуванням позицій сторін у судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Згідно приписів крмінально-процесуального законодавства, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування(ч.1 ст.32 КПК України).
Таким чином, визначальним для обрання підсудності в даному кримінальному провадженні є встановлення місця вчинення кримінальних правопорушень. У відповідності до вимог, визначених ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) .
Недотримання вимог ст. 32 КПК України розцінюється як таке, що у суду немає юрисдикції для розгляду справи обвинуваченого, з точки зору п. 1 ст. 6 Конвенції такий суд не вважається створеним на підставі закону (Ріхерт проти Польщі (Richert v. Poland) , п. 41; Йоргіч проти Німеччини (Jorgic v. Germany) , п. 64).
Рішеннями «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, «Фельдман проти України» від 08.04.2010 року встановлено, що відсутність будь-якого процесуального рішення щодо зміни територіальної підсудності залишається неясним, чи розглядалися належним чином аргументи заявника та суд, має бути впевнений в тому, що зміна територіальної підсудності відповідала положенням п. 1 ст. 6 Конвенції і, зокрема, вимозі об'єктивної незалежності та безсторонності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 зазначено, що принцип територіальності побудови системи судів забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Таким чином, визначальним для обрання підсудності в даному кримінальному провадженні є встановлення місця вчинення кримінальних правопорушень. У відповідності до вимог, визначених ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Згідно обвинувальному акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України
Частиною 4 ст.190 КК України передбачена кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Отже, злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, по епізоду з потерпілою ОСОБА_6 згідно класифікації злочинів, у відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, по епізоду з потерпілою ОСОБА_7 згідно класифікації злочинів, у відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, також є тяжким злочином.
Оскільки злочини, інкриміновані ОСОБА_4 були однаковими за тяжкістю, суд, перевіряє у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення, а саме по епізоду з потерпілою ОСОБА_7 .
При цьому, суд виходить з того, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб. Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм.
При викладенні фактичних обставин щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, по епізоду з потерпілою ОСОБА_7 в обвинувальному акті вбачається що місце отримання доступу обвинуваченим до банківських рахунків ОСОБА_7 - місто Львів Львівської області, оскільки більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено(а.с.27 обвинувального акту).
Згідно обвинувального акта (а.с.27-28):
« … ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи адвокатом (рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.05.1995 № 2), діючи в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. ч. 1, 3 ст. 7 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року, діючи із прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення внаслідок заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, використовуючи свій статус адвоката всупереч інтересам клієнта, під приводом надання адвокатських послуг, з укладенням удаваного договору про надання правничої допомоги, переконав ОСОБА_7 у тому, що він є спеціалістом з питань призначення та виплати допомоги членам родин військовослужбовців, які загинули або зникли безвісти, що у нього достатньо зв'язків у всіх необхідних сферах для вирішення будь-яких питань із цим пов'язаних, що остання отримає від нього адвокатські послуги у виді здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги, а також переконав ОСОБА_7 у тому, що остання повинна йому заплати грошові кошти у розмірі 20% від отриманої грошової допомоги, а також повернути йому неіснуючий борг, який сформувався з його слів з травня 2024 року по лютий 2025, як щомісячна оплата його адвокатських послуг на загальну суму 300 000 грн, та 05.02.2025 надав вказівку ОСОБА_7 відкрити рахунок у банку на своє ім'я, покласти на цей рахунок грошові кошти в сумі 1 150 000 грн, які вона заборгувала, а банківську картку разом з пін-кодом надіслати йому, як раніше на його ім'я у відділення № 10 у м. Львів «Нова Пошта».
У свою чергу, 09.02.2025 о 13:53 год., ОСОБА_4 з метою приховання своєї злочинної діяльності та уникнення можливого викриття його протиправних дій, зв'язавшись по «гарячій лінії» із представником «Нова пошта», переадресував вказану посилку у відділення № 1 «Нова пошта» у м. Боярка Київської області.
Після чого, 09.02.2025 о 13:59 год., адвокат ОСОБА_4 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_8 , який проживає у м. Боярка Київської області, та попросив його забрати адресовану йому посилку із вказаного відділення «Нова пошта» та зняти кошти з банківської картки, що знаходилась у посилці.
У подальшому, 11.02.2025 ОСОБА_8 , не будучи ознайомлений із злочинним умислом ОСОБА_4 , виконуючи вказівки останнього, перебуваючи у м. Боярка Київської області, неподалік житлового багатоквартирного будинку № 17, використовуючи банківський термінал, здійснив зняття 10 000 грн. з банківської картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_7 , чим отримав доступ для адвоката ОСОБА_4 до всієї суми грошових коштів ОСОБА_7 у розмірі 150 000 грн.
Враховуючи наведене, адвокат ОСОБА_4 діючи з корисливих мотивів, шляхом обману у подальшому хотів заволодіти грошовими коштами ОСОБА_7 у сумі 1 150 000 грн., з якої 1 000 000 складав 20% від отриманої ОСОБА_7 грошової допомоги, а решта 150 000 грн., як щомісячна плата його нібито послуги.
Таким чином, адвокат ОСОБА_4 , переконавши ОСОБА_7 у її неіснуючих зобов'язаннях перед ним та отримавши згоду останньої на передачу йому грошових коштів, виконав усі дії які вважав необхідними для заволодіння шляхом обману грошовими коштами у сумі 1 150 000 грн., що згідно частини 4 примітки до статті 185 КК України більше ніж в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, що є особливо великим розміром, однак вчинене ним кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від його волі, оскільки 11.02.2025 злочинна діяльність адвоката ОСОБА_4 була припинена співробітниками Державного бюро розслідувань - тобто обґрунтовано обвинувачується у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України…».
Отже, отримання посилки та подальша її переадресація отримувачем ОСОБА_4 здійснювалася на території Личаківського району міста Львова.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження надійшло на розгляд Галицького районного суду м. Львова без врахування місця вчинення ОСОБА_4 останнього за часом кримінального правопорушення, а саме по епізоду з потерпілою ОСОБА_7 , на території Личаківського району міста Львова.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності. Крім того, суд бере до уваги положення п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, згідно якому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, тобто є безумовною підставою для скасування судових рішень, якщо було порушено правила підсудності.
Враховуючи думку захисника, обвинуваченого та прокурора, беручи до уваги те, що відділення «Нової пошти» №10 знаходиться у м. Львові на вулиці Левицького, 7, переслідуючи мету недопущення порушення територіальної підсудності кримінального провадження, з урахуванням вимог ст. ст. 32, 34 КПК України, суд вважає за можливе клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про направлення обвинувального акту до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності,- задовольнити
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 32, 34 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000485 від 27.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 15 - ч.5 ст. 190 КК України, про направлення обвинувального акту до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності у зв'язку із встановленням непідсудності кримінального провадження Галицькому районному суду м. Львова, задовольнити.
Направити кримінальне провадження № 62024140120000485 від 27.05.2024 року з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 15 - ч.5 ст. 190 КК України, до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності вказаного кримінального провадження.
Ухвала про направлення до відповідного суду для визначення підсудності у зв'язку із встановленням непідсудності кримінального провадження оскарженню не підлягає.
Ухвала суду, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1