Справа №464/6902/25
18 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді - Мисько Х.М.,
при секретарі судового засідання Козак Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом адвоката Новіцького Павла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Саса Юрія Ярославовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Новіцький П.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Саса Юрія Ярославовича, в якому просить: скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5370448 від 01.08.2025 року.
В обґрунтування позову покликається на те, що постановою поліцейського відділення поліції поліцейського Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Саса Ю.Я. винесено постанову серії ЕНА №5370448 від 01.08.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.14.6 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП.
З вказаної постанови вбачається, що 01.08.2025 року о 18 год. 13 хв. ОСОБА_1 у м. Львові на вул. Хутоірвка, 4, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Франківським районним судом м. Львова, чим порушив п.2.1А ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною посилаючись на те, що відсутні докази вчинення ним вказаного правопорушення, оскільки постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2025 року ОСОБА_1 було визнано винним за ст.122-4, 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, із позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік. Разом з тим, ОСОБА_1 не було відомо про винесення вказаної постанови суду, відтак ним було подано апеляційну скаргу. Постановою Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 року, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2025 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2025 року - без змін. Постанова набрала законної сили 29.09.2025 року. Із врахування наведеного станом на 01.08.2025 року, постанова Франківського районного суду м. Львова не набрала законної сили, а відтак ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортними засобами. За наведених обставин, просить позов задовольнити.
Крім того, представник позивача просить поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА№ 5370448 від 01.08.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Клопотання обґрунтоване тим, що в період з 02.08.2025 року по 12.08.2025 року ОСОБА_1 був позбавлений можливості оскаржити постанову серії ЕНА№ 5370448, оскільки в цей період виїхав на схід країни, допомагаючи громадській організації у доставці необхідного спорядження для підтримки Збройних Сил України.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова справу №464/6902/25 скеровано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за адміністративним позовом адвоката Новіцького Павла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Саса Ю.Я. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач та представник позивача з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.
Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, із повідомленням (викликом) сторін, - до суду не звертався.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Щодо клопотання представника позивача Новіцький П.М. про поновлення строку на звернення з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, чинне процесуальне законодавство пов'язує початок відліку строку на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (окрім справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) не з моменту вручення його позивачу, а з моменту винесення такого рішення.
Як встановлено судом, в період з 02.08.2025 по 12.08.2025 ОСОБА_1 був позбавлений можливості оскаржити постанову серії ЕНА№ 5370448 від 01.08.2025 року, оскільки в цей період виїхав на схід країни, здійснюючи, в межах волонтерської діяльності, доставку гуманітарної допомоги у прифронтовій зоні Запорізької області, що підвтерджується листом креівника БФ «Ангели ЗСУ» ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи зазначені обставини, суд визнає причини пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважними, та вважає можливим поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений ним процесуальний строк для оскарження постанови.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Згідно з ч.1 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п.1, п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Натомість згідно з п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати,що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до п. 2.1 а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що постановою поліцейського відділення поліції поліцейського Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Саса Ю.Я. винесено постанову серії ЕНА №5370448 від 01.08.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.14.6 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП.
З оскаржуваної постанови серії ЕНА №5370448 від 01.08.2025 року вбачається, що 01.05.2025 року о 18 год. 18 хв. за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 4, водій транспортного засобу марки Volkswagen Passat», ОСОБА_1 здійснив рух по смузі руху для маршрутних транспортних засобів, та керував автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1А Правил дорожнього руху.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2025 року ОСОБА_1 було визнано винним за ст.122-4, 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, із позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 року, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2025 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2025 року - без змін. Постанова набрала законної сили 29.09.2025 року.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (стаття 317-1 КУпАП).
Факт порушення Правил дорожнього руху має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі № 686/11314/17.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП та містити всі необхідні реквізити визначені КУпАП, а саме: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Позивач в позовній заяві наполягає на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Вважає, що постанова винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Слід вказати, що наявність складу правопорушення встановлюється сукупністю передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, а саме таких необхідних елементів як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Оскільки, станом на дату винесення оскаржуваної постанови ЕНА №5370448 від 01.08.2025 року, постанова Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/487/25, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не набрала законної сили, та відтак, ОСОБА_1 станом на 01.08.2025 не був позбавлений права керування транспортними засобами
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевий загальний суд, як адміністративний суд може лише скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому друга позовна вимога така, як визнання неправомірними дії працівника поліції не належить до його юрисдикції.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління поліції у Львівській області суму сплаченого судового збору у сумі 605,50 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.2,6,77,241,242 КАС України, суд,-
Поновити адвокату Новицькому Павлу Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви.
позов адвоката Новіцького Павла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Саса Юрія Ярославовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову поліцейського Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Саса Юрія Ярославовича про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5370448 від 01.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП - скасувати.
На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління поліції у Львівській області на користь позивача ОСОБА_1 605,60 грн. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.11.2025 року
Учасники справі:
Позивач:
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач:
Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ:40108833).
Поліцейський Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Сас Юрія Ярославович (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Чупринки, 65, ЄДРПОУ: 40108833)
Суддя Мисько Х.М.