1Справа № 335/9393/25 2/335/3886/2025
18 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Шевченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Комиш-Зорянської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Юлія Анатоліївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комиш-Зорянської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Юлія Анатоліївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ланцеве, Пологівського району, Запорізької області помер ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 55 років. 08 листопада 2018 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 склав заповіт на свою дочку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який було посвідчено старостою села Ланцеве, Комиш-Зорянської селищної ради, Більмацького району, Запорізької області, ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за №5-35. Після смерті батька ОСОБА_3 ,донька ОСОБА_1 17.07.2023 року звернулась до приватного нотаріуса Носенко Юлії Анатоліївни, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , з заявою про прийняття спадщини, яка була складена 01 листопада 2022 року державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпуль І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1-988.
Заяву було зареєстровано за вхідним №404 02-14 та у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 188 від 17.07.2023 року до спадкової справи №112/2023. Розглянувши заяву, приватний нотаріус Носенко Ю.А. відмовила. у відкритті спадкової справи, так як було пропущено термін подання такої заяви, а саме згідно ч. 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України у строк шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до п. 1.7. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: «Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою».
Надавши лист роз'яснення від 17.07.2023 року за №154/02-14 нотаріус Носенко Ю.А. зазначила, що строк для прийняття спадщини може бути надано додатково судом, якщо у спадкоємця були поважні причини пропуску строку, що передбачено статтею 1272 Цивільного Кодексу України.
У ОСОБА_1 дійсно було поважні на те причини пропущення строку для прийняття спадщини, а саме: 02.03.2022року на момент смерті ОСОБА_3 село Ланцеве було окуповане військами російської федерації і на той час вже не працювали на території Комиш-Зорянської селищної громади Більмацького району Запорізької області будь-які державні органи, так як на території громади вже відбувалися бойові дії. 03.03.2022 року Комиш-Зорянської селищної громади Більмацького району Запорізької області була повністю окупована.
На території окупованого селища Ланці Пологівського району Запорізької області ОСОБА_1 проживала ще деякий час, аж до 08.09.2022 року, поки не виїхала на підконтрольну територію Україні до Київської області, м. Біла Церква, де стала на облік, як внутрішньо переміщена особа. Після виїзду з окупованих територій ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (батька) відповідно з актовим записом №2062, тобто на момент отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини вже було пропущено, оскільки свідоцтво про смерть було отримано 27.09.2022 року через 25 днів після спливу строку подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі вищевикладеного, позивач просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю три місяці, на подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з часу набрання рішення законної сили.
Ухвалою суду 24.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Встановлено строки для подання заяв по суті справи. Витребувано спадкову справу після померлого ОСОБА_3 .
10.10.2025 року на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи № 112/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 16.10.2025 року закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву в які просив справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Від Комиш-Зорянської селищної військової адміністрація Пологівського району Запорізької області надійшла заява про розгляд справи без їх участі проти задоволення позовних вимог не заперечують.
Приватний нотаріус Носенко Ю.А. не з'явилася, повідомлена належним чином, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у її відсутність.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з чим фіксування судового процесу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
11.11.2025 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення та зважаючи на складність справи відклав складення повного рішення на строк не більш як на десять днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали нотаріальної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77,81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 на окупованій території, у віці 55 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 27.09.2022, виданого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
08 листопада 2018 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 склав заповіт на свою дочку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який було посвідчено старостою села Ланцеве, Комиш-Зорянської селищної ради, Більмацького району, Запорізької області, ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за №5-35.
Після смерті батька ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 17.07.2023 року звернулась до приватного нотаріуса Носенко Юлії Анатоліївни, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , з заявою про прийняття спадщини, яка була складена 01 листопада 2022 року державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпуль І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1-988 (копія заяви додається). Заяву було зареєстровано за вхідним №404 02-14 та у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 188 від 17.07.2023 року до спадкової справи №112/2023.
Розглянувши заяву, приватний нотаріус Носенко Ю.А. відмовила ОСОБА_1 у відкритті спадкової справи, так як було пропущено термін подання такої заяви, а саме згідно ч. 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України у строк шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до п. 1.7. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: «Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою». Надавши лист роз'яснення від 17.07.2023 року за №154/02-14 нотаріус ОСОБА_5 зазначила, що строк для прийняття спадщини може бути надано додатково судом, якщо у спадкоємця були поважні причини пропуску строку, що передбачено статтею 1272 Цивільного Кодексу України.
Таким чином шестимісячний строк, встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини, ОСОБА_1 пропущено.
Відповідно до ч.2ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч.1ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч.1ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно з ч.1ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з ч.1ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч.1-2ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з ч.1 та ч.5ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно дост.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За положеннями ч.1-2ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.1ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як слідує з приписів ч.3ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Ідентичне положення визначено і в п.24Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» за яким, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно з ст.1270ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває на даний час.
ІНФОРМАЦІЯ_5 на окупованій території, помер ОСОБА_3 (в момент активної фази повномаштабного вторгнення Російської Федерації на територію України) і саме з вказаного часу відкрилася спадщина на її майно, а у спадкоємців виник обов'язок звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.
02.03.2022 року на момент смерті ОСОБА_3 село Ланцеве було окуповане військами Російської Федерації і на той час вже не працювали на території Комиш-Зорянської селищної громади Більмацького району Запорізької області будь-які державні органи, так як на території громади вже відбувалися бойові дії.
03.03.2022року Комиш-Зорянської селищної громади Більмацького району Запорізької області була повністю окупована.
З урахуванням даного шестимісячний строк, регламентований ч.1ст.1270 ЦК Українидля прийняття спадщини тривав до 02.09.2022 року.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат»,Указу Президента України від 24лютого 2022р.№ 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». Так, п. 3постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
У листі Міністерства юстиції України «Щодо деяких питань нотаріату в умовах воєнного стану» від 11.07.2022 р. № 55476/37.1/32-22, наведено роз'яснення, що «Для спадщини, 6-місячний строк для прийняття якої не сплинув до набрання чинності пунктом 3 Постанови або яка відкрилася під час дії воєнного стану, строк для прийняття (відмови від) спадщини становитиме 10 місяців».
Станом на час спливу шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини діяли положення Постанови КМУ від 28.02.2022 року №164, тобто цей строк зупинявся на час дії воєнного стану, але не більше 4 місяців.
Проте, 19 червня 2023 року, набрав чинності підпункт 2 пункту 3постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Ланцеве, Пологівського району, Запорізької області.
Станом на теперішній час вказана територія є тимчасово окупованою російськими військами, а відтак на ній не діють органи державної влади України.
25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.
Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу(далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України(ч. 2ст. 4 ЦК України).
Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією Українита законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1ст. 1273 ЦК України).
Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст.1270,1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3ст. 1272 ЦК України).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для застосування, позивач, звернувшись 17.07.2023 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини за заповітом і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3ст. 1272 ЦК України).
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з наступних причин: 02.03.2022 року на момент смерті ОСОБА_3 село Ланцеве було окуповане військами Російської Федерації і на той час вже не працювали на території Комиш-Зорянської селищної громади Більмацького району Запорізької області будь-які державні органи, так як на території громади вже відбувалися бойові дії. 03.03.2022року Комиш-Зорянської селищної громади Більмацького району Запорізької області була повністю окупована. На території окупованого селища Ланці Пологівського району Запорізької області ОСОБА_1 проживала ще деякий час, аж до 08.09.2022 року, поки не виїхала на підконтрольну територію Україні до Київської області, м. Біла Церква, де стала на облік, як внутрішньо переміщена особа. у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій та смертю спадкодавця на тимчасово окупованій території України, що призвело до відсутності відомостей про смерть у державному реєстрі актів цивільного стану в Україні, що для належного проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про його смерть за законодавством України у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану вимагало від позивача часу для отримання відповідних документів з окупованої території та на їх підставі провести відповідні реєстраційні дії на підконтрольній території України. Після виїзду з окупованих територій ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (батька) відповідно з актовим записом №2062, тобто на момент отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини вже було пропущено, оскільки свідоцтво про смерть було отримано 27.09.2022 року через 25 днів після спливу строку подання заяви про прийняття спадщини; у зв'язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини, що зокрема й призвело до несвоєчасного звернення Позивача за оформленням своїх спадкових прав.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є три місяці, про що просить сам позивач, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.
На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 259,263-265,280-284ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Комиш-Зорянської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Юлія Анатоліївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном 3 (три) місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя Ю.В. Апаллонова