1Справа № 335/4142/25 2/335/2146/2025
4 листопада 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Соболєвої І. П.,
за участі секретаря судового засідання Сідніхіна В. С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвокатки Бойко О. В.,
представника третьої особи
органу опіки та піклування Парфенюк Л. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвокатки Бойко О. В., звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позивач зазначив, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу мають дитину (доньку) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2023 шлюб розірвано. З часу припинення спільного проживання відповідачка не виходить на зв'язок з позивачем та дитиною, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки, зовсім не цікавився її станом здоров'я, життям, всіляко ухиляється від виконання своїх батьківських прав по вихованню спільної дитини, не цікавиться успіхами в її навчанні та поведінці, не бере участі у її духовному та фізичному розвитку, а також не вчиняє жодних дій, направлених на участь у її вихованні, утриманні. У судовому порядку, 27.01.2025 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано судовий наказ про стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання спільної неповнолітньої дитини у розмірі однієї чверті усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття. Вказаний наказу у добровільному порядку відповідачкою не виконується, за розрахунком заборгованості державного виконавця сукупний розмір заборгованості відповідача (боржника) зі сплати аліментів за період з 16.01.2025 по 31.01.2025 становить 9 127,26 грн. Спільна дитина проживає разом зі позивачем та знаходиться на його утриманні, навчається у 7-Б класі Запорізької гімназії № 60 Запорізької міської ради, протягом всього навчального процесу позивач бере активну участь у вихованні дитини, несе відповідальність за її навчання, регулярно відвідує батьківські збори, він позивач та донька отримують разом первинну медичну допомогу у комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2». Оскільки відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків з виховання, розвитку, навчання, лікування та матеріального забезпечення дитини, виходячи з найкращих інтересів дитини, з метою захисту її прав та законних інтересів позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про позбавлення відповідачки батьківських прав. Вважає, що така поведінка відповідачки має ознаки ухилення від виконання батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України. На підставі викладеного, прохає позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі із розглядом в порядку загального позовного провадження, розпочате підготовче провадження, призначене підготовче судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи, а також витребувано від органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському районуписьмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (а.с. 40).
03.06.2025 та 03.07.2026 представником позивача подані до суду клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які можуть підтвердити обставини викладені у позовній заяві (а.с. 47-48, 75-76).
Ухвалою суду від 07.07.2025 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2024 на 10:30 годину (а.с. 83-84).
27.08.2025 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів у справі, а саме: заяви ОСОБА_1 , адресованої 07.07.2025 третій особі - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради; листа органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради від 23.07.2025 № В-981-1269; адвокатського запиту від 08.08ю2025, адресованого ПрАТ «ВФ Україна» (Vodofone); листа ПрАТ ПрАТ «ВФ Україна» (Vodofone) від 12.08.2025 № 60-25-08773 (а.с. 90-98).
28.08.2025 представником позивача подано до суду клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 105-106).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокатка Бойко О. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району Парфенюк Л. П. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, підтримує наданий до суду висновок про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, вважає, що відповідачку не потрібно позбавляти батьківських прав, оскільки відсутні об'єктивні причини для вжиття такої крайньої міри.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду з особистою відміткою адресата про отримання відправлення (а.с. 46, 60, 89, 108, 124, 125). Судом також відповідачка повідомлялась шляхом телефонограмою (а.с. 101) на м.номер НОМЕР_1 , а також шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на мобільний номер, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 102, 119, 123).
У встановлені частиною 7 ст. 178 ЦПК України строки відповідачка не направила до суду відзиву на позовну заяву.
Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_2 не надходили.
Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже враховуючи наведене, думку позивача, його представника та представника третьої особи, строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість всіх учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки, яка належним чином була сповіщена про день, час та місце розгляду справи.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона була сусідкою родини ОСОБА_7 з 2021 по 2023 рік. Неприязних стосунків вона з позивачем та відповідачкою не має. ОСОБА_2 не проживає з дитиною приблизно два роки та не приймає участі у вихованні дитини. Свідок дуже добре знає дитину, її молодша донька разом навчається з ОСОБА_8 . Обізнана, що сторони розірвали шлюб та відповідачка виїхала з Запоріжжя, причин розладу в родині не знає. ОСОБА_2 , мати дитини, в школі не бачила, на святах бачила позивача, також бачила, як позивач часто гуляє з дитиною.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона є сусідкою сім'ї ОСОБА_7 , проживає у сусідній кімнаті гуртожитку, має дружні сусідські стосунки, спілкувалася, як з позивачем, так і з відповідачкою. Знає родину більше десяти років, в них було все добре, до останніх двох років, коли вони посварились. Останні два роки дитина проживає з батьком, мати не приїжджала до дитини та не телефонує їй. Знає про цей факт, бо спілкується та цікавиться у малолітньої ОСОБА_3 . Мати та батько самої відповідачки проживають у м. Запоріжжі, також не приймають участі у вихованні дитини, за цей час свідок, коли виходила гуляти на вулицю, їх не бачила. Бачила ОСОБА_2 у нетверезому вигляді на святах. На скільки ОСОБА_4 знає, причинами сварки та від'їзду відповідачки є робота без вихідних, через що почались сварки що відповідачці потрібно займатися навчанням дитини. ОСОБА_2 казала свідку, що заробляла гроші на потреби родини. ОСОБА_4 намагалася декілька разів поспілкуватися телефоном з відповідачкою, але вона її попросила не втручатися не в свої справи.
Свідок ОСОБА_6 , яка допитана у судовому засіданні, повідомила, що вона є сусідкою родини, їхні діти спілкуються з вересня 2022 року, донька навчається в одній школі разом з ОСОБА_3 , неприязних стосунків не має. Також пояснила про те, що батьки малолітньої дитини приймають не однакову участь у її вихованні, шо відповідачка не спілкується з дитиною, не телефонувала більше року, дізналася від ОСОБА_3 , яка часто приходила у гості. Малолітня ОСОБА_9 казала, що відповідачка майже постійно пиячить, що на думку ОСОБА_6 , на психологічний стан дитини це не впливало. ОСОБА_2 не бачила на заходах у школі, батько водить дитину у школу, лікарню, допомагає робити домашнє завдання. Відповідачку декілька разів бачила на дитячому майданчику, але особисто не знайома з нею. З 2023 року не бачила відповідачку, знає зі слів дитини, що вона виїхала за межі міста Запоріжжя.
У судовому засіданні заслухано думку малолітньої ОСОБА_10 , яка повідомила, що до ситуації в родині відноситься нормально, мама з нею не спілкується майже третій рік, не телефонує їй, обіцяла приїжджати, але не приїжджає. Знає старий номер телефону відповідачки, але та його заблокувала, новий номер не знає. Спілкуватися с ОСОБА_2 бажання не має, батько не забороняє контактувати. Проживає з позивачем, почуває себе комфортною. Найближчими людьми вважає батька та діда. Коли проживала з відповідачкою одною сім'єю, то вчилася погано, вони мало проводили часу разом. Не має інформації про місцезнаходження ОСОБА_2 . Мати телефонувала їй один раз. На думку ОСОБА_3 , відповідачка неналежним чином приділяла їй увагу. Зі старшою сестрою не спілкується, також посварилися. Після сварки відповідачка перестала з'являтися. Пояснила, що спочатку ОСОБА_2 пиячила по святам, а після розірвання шлюбу кожен день. Коли фактично закінчилися шлюбні стосунки батьків не пам'ятає. Вважала, що потрібно позбавити матір батьківських прав, так як вона живе без неї дуже тривалий час.
Заслухавши сторони, пояснення свідків та думку малолітньої дитини, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 21.08.2012 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1100 (а.с. 24).
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2023, яке набрало законної сили 02.01.2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 21-23).
27.01.2025 Шевченківським районним судом міста Запоріжжя видано судовий наказ, згідно якого наказано стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 27).
19.02.2025 старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Рябінським А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 28-29).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на березень 2025 ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів у сумі 9 127,26 грн. (а.с.30).
Згідно копії паспорту та Витягу з реєстру територіальної громади, вбачається, що ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19, 25).
Відповідно до довідки про фактичне місце проживання/не проживання особи виданої районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району 10.03.2025 № В-262-396, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з неповнолітньою донькою гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складом родини - дві особи (а.с. 31).
Відповідно до довідок КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 03.03.2025 та № 1152 від 03.03.2025, ОСОБА_1 за допомого до лікаря-психіатра в КНП «ОКЗ НПД» ЗОР не звертався, під спостереженням нарколога не перебуває (а.с. 32).
Згідно довідки Запорізької гімназії № 60 ЗМР № 55, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається у 7-Б класі Запорізької гімназії № 60 Запорізької міської ради. Протягом всього часу навчання дитини батько, ОСОБА_1 , бере активну участь у вихованні дитини, несе відповідальність за її навчання та регулярно відвідує батьківські збори (а.с. 33).
Згідно декларації № 001-ТНЕ6-Т110, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує первинну медичну допомогу у комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2». У вказаній декларації законним представником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 (а.с. 34).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 07.07.2025 витікає, що посилаючись на повне та тривале (понад 1 календарний рік) ухилення ОСОБА_2 від виконання, передбачених чинним законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просив орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківського району вчинити певні дії, пов'язані з притягненням ОСОБА_2 до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 96-97).
Відповідно до листа голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківського району Маєра Федіра № В-981-1269 від 23.07.2025, ОСОБА_1 було надано відповідь на вищезазначену заяву, про відсутність правових підстав щодо вирішення питання притягнення до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків (а.с. 98).
Відповідно до висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківського району від 27.06.2025 № 2000/01-34/22.01-1098, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківського району, як орган опіки та піклування вважає недоцільно позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71-73).
Як слідує з вищезазначеного висновку, доходячи про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківського району, як органом опіки та піклування було встановлено, що:
«Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання складеного 20.06.2025 відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради встановлено, що дитина забезпечена всім необхідним, має місце для сну, стіл для навчання, одяг та взуття відповідно до вікових потреб.
Відповідно до довідки про фактичне місце проживання/не проживання особи виданої районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району 10.03.2025 № В - 262 - 396 встановлено, що за вказаною адресою фактично мешкають ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_11 , 2012 року народження.
Відповідно до інформації Запорізької гімназії № 60 від 19.02.2025 № 55 встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , 2012 року народження, навчається (на той час) у 7-Б класі. Батько дитини бере активну участь у навчанні доньки, відвідує батьківські збори.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.02.2025 ВП № НОМЕР_5, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість складає 9 127,26 грн.
На засідання комісії були запрошені ОСОБА_1 , неповнолітня ОСОБА_3 , 2012 року народження, ОСОБА_2 .
Малолітня ОСОБА_12 , 2012 року народження, повідомила членам комісії, що зараз її мати проживає за іншою адресою, де саме їй не відомо. Спілкувались давно. Тільки з батьком дитина мешкає близько року. До розлучення батьків з мамою все було добре, добрі стосунки. Також дитина повідомила, що її мама зловживає алкогольними напоями.
Далі, відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 19.06.2025 № 585/09-24 встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_2 не проживає, мешкає її матір.
26.06.2025 ОСОБА_2 за допомогою телефонного зв'язку зв'язалася із спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради та надала свої пояснення.
ОСОБА_2 наразі має статус ВПО та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав. З донькою спілкуються зрідка, оскільки колишній чоловік перешкоджає. Дитину свою любить і готова навіть забрати до себе, якщо донька захоче. Вважає, що колишній чоловік вирішив позбавити її батьківських прав та таким чином уникнути служби в лавах ЗСУ.
ОСОБА_2 на засідання комісії не з'явилась, проте направила на електронну адресу районної адміністрації Запорізькою міської ради по Шевченківському району заяву про розгляд питання про доцільність/недоцільність позбавлення її батьківських прав без її участі. В заяві зазначила, що позов не визнає, заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Матір дитини не втратила інтерес до життя доньки, оскільки, вона, хоч і зрідка, але телефонує.
Комісія з питань захисту прав дитини виходить з того, що позбавлення батьківських прав матері дитиною є виключеною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для матері, так і для дитини (ст. 166 СК України).
Враховуючи матеріали справи, пояснення малолітньої ОСОБА_13 , 2012 року народження, ОСОБА_2 , комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, що ОСОБА_1 не доведено ухиляння від виконання своїх батьківських обов'язків матір'ю дитини, не надано документального підтвердження щодо відсутності матері дитини в житті доньки.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
Так, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
Під час розгляду справи суд погодився з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, зокрема з тим, що висновок є достатньо ґрунтовним, містить дані про те, що відповідачка ОСОБА_2 була заслухана органом опіки та піклування, що матір дитини не втратила інтерес до життя доньки, у висновку наявне посилання і на те, що недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки саме відповідатиме інтересам дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.
Мати дитини бажає спілкуватися з нею, бажає зберегти зв'язок з дитиною, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, отже така позиція відповідачки свідчить про те, що вона не є тією особою, яка умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки і щодо якої є нагальна необхідність позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 .
Далі, судом надано оцінку ствердженням позивача, малолітньої дитини ОСОБА_13 , показам свідків в частині, що відповідачка зловживала спиртними напоями. Аналізуючи вказані обставини, суд зазначає, що в даному випадку важливо довести, що алкогольна залежність матері безпосередньо впливає на її здатність належним чином виконувати свої батьківські обов'язки. При цьому докази можуть включати: медичні висновки про хронічний алкоголізм, докази ухилення від лікування, свідчення свідків, акти від органу опіки та піклування. Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка зловживала алкогольними напоями, що така поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, що також не підтверджено й показами свідків, окрім того, що свідок ОСОБА_4 бачила ОСОБА_2 у нетверезому вигляді на святах.
Відповідачка до кримінальної відповідальності за ст. 166 КК України не притягувалась, як і не надано суду доказів, що вона понесла адміністративну відповідальність за невиконання батьківських обов'язків.
Так само, на думку суду, що відповідачка заборгувала зі сплати аліментів понад дев'ять тисяч гривен, це є явно недостатнім для прийняття висновку про необхідність саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , так як інші заходи стягнення таких сум позивачем не вичерпані.
Крім того, суд не залишає поза увагою той факт, що зазначені обставини настали через складнощі, що сталися у житті позивача та відповідачки.
Судом встановлено, що між сторонами у справі існує конфлікт, що негативно вплинуло на взаємовідносини матері з дочкою. Факт наявності конфліктних відносин між позивачем та відповідачкою підтвердила свідок ОСОБА_4 , яка показала, наскільки їй відомо, що причинами сварки та від'їзду відповідачки є робота без вихідних, через що почались сварки. ОСОБА_2 казала свідку, що заробляла гроші на потреби родини. Конфліктні стосунки в родині не оспорювали позивач, малолітня ОСОБА_14 .
Як зазначається в Огляді судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах зі спорів щодо позбавлення / поновлення батьківських прав, оспорювання батьківства за період 2019-липень 2022 роки, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Позивач у цій справі, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків з виховання, розвитку, навчання, лікування та матеріального забезпечення дитини, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, що є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.
На переконання суду, надані позивачем копії: довідки про реєстрацію та проживання дитини разом з ним, довідки про його не перебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, довідки з гімназії та декларації про вибір лікаря дитини - не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення відповідачки від виконання обов'язків з виховання, розвитку, навчання, лікування дитини. Натомість, зазначені докази лише підтверджують те, що позивач як батько належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо доньки, зокрема, слідкує за станом здоров'я доньки, її навчанням та розвитком.
Крім того, у вказаних документах відсутні посилання на те, що мати дитини свідомо ухиляється від виконання вказаних батьківських обов'язків, а також не виконує й такі обов'язки як забезпечення дитині необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, фізичного розвитку, виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею освіти.
Як встановлено в судовому засіданні раніше позивач з приводу неправомірної поведінки відповідачки щодо їхньої дитини до уповноважених органів не звертався, будь-які заходи впливу чи процесуального примусу у зв'язку з невиконанням відповідачкою її батьківських обов'язків до останньої не застосовувалися, соціальний супровід сім'ї не здійснювався.
У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Як зазначено вище, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Проте позивач не надав беззаперечних доказів, які б свідчили про аморальний спосіб життя відповідачки, зловживання алкогольними напоями, вчинення насильства стосовно дитини, ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та її винної поведінки.
Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідачкою відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Навпаки, за висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківського району від 27.06.2025 № 2000/01-34/22.01-109826.06.2025 вбачається, що ОСОБА_2 за допомогою телефонного зв'язку зв'язалася із спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради та надала свої пояснення; вона наразі має статус ВПО, та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав. З донькою спілкують зрідка, оскільки колишній чоловік перешкоджає. Дитину свою любить і готова навіть забрати до себе, якщо донька захоче. Вважає, що колишній чоловік вирішив позбавити її батьківських прав та таким чином уникнути служби в лавах ЗСУ; на засідання комісії не з'явилась, проте напарила на електронну адресу районної адміністрації Запорізькою міської ради по Шевченківському району заяву про розгляд питання про доцільність/недоцільність позбавлення її батьківських прав без її участі. В заяві зазначила, що позов не визнає, заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
В рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Як встановлено в судовому засіданні, зокрема із висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківського району від 27.06.2025 № 2000/01-34/22.01-109826.06.2025, відповідачка заперечує проти позову, через наявність перешкод у спілкуванні з дитиною, які їй чинить позивач не може мати можливість приймати належну участь у її вихованні. Крім того, відповідачка бажає підтримувати родинні стосунки з донькою та хоче спілкуватися з нею, за її згодою готова проживати разом з нею, хоча і зрідка, але телефонує.
Таким чином, в судовому засіданні позивачем та його представником не доведено, що поведінка відповідачки відносно доньки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї, з урахуванням також наявністю в України воєнного стану.
Посилання позивача на існування заборгованості по аліментах не може свідчити про ухилення матері від виконання своїх обов'язків та не є тією виключною підставою, яка може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
Більш того, позивачем суду не надано доказів наявності у відповідачки доходів та свідомого ухилення нею від утримання дитини, з урахуванням її матеріального становища.
Позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Отже суд погоджується з висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківського району від 27.06.2025 № 2000/01-34/22.01-109826.06.2025 про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таким, що повністю відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини.
Також суд зазначає, що озвучена в судовому засіданні думка дитини, яка вважала, що потрібно позбавити матір батьківських прав, не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
На підставі викладеного суд висновує, що позбавлення батьківських прав у даному випадку не відповідає інтересам дитини та є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались по конкретній справі, застосовувати неможна.
Частиною 2 статті 141 ЦК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 76 - 82, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;
Третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 34, ЄДРПОУ 37573885.
Проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення 04.11.2025.
Повний текст судового рішення виготовлено 17.11.2025.
Суддя І. П. Соболєва