Дата документу 18.11.2025
Справа № 334/8918/25
Провадження № 1-кс/334/2904/25
18 листопада 2025 року Дніпровський районний суд м.Запоріжжя, у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ;
прокурора - ОСОБА_3 ;
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянув клопотання слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025082050002012 від 20.10.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-
До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано тим, що 20 жовтня 2025, приблизно о 06 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснював рух по проїзній частині вул. Героїв 55-ї Бригади в м. Запоріжжі, зі сторони пр. Моторобудівників в напрямку вул. Чарівна, зі швидкістю приблизно 50 км/год. В салоні вказаного автомобіля в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на задньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Під час руху, поблизу буд. 2 по вул. Марка Безручка в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_4 у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушення координації дії, викликаних вживанням алкогольних напоїв, діючи із злочинною недбалістю, змінив напрямок руху автомобіля вліво відносно профілю проїзної частини та виїхав за її межі на газон, де в подальшому відбувся наїзд на дерево.
Своїми діями водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п.п. 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
- 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Невиконання водієм автомобіля «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вимог п.10.1. Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, гемарогічне вогнище забою правої тім'яної частки, переломи поперечних відростків С3, С4, С7 суглобового відростку С5, тіла Th3, Th4 без компресії спинномозкового каналу, поперечних відростків Th3-5, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя.
Пасажир автомобіля ««Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у виді множинні переломи кiсток черепа та лицьових кісток з руйнуванням головного мозку, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, та у даному випадку перебувають я прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
У скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Запорізької області, с. Веселе, українцю, громадянин України, який має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
30 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Допитано в якості підозрюваного ОСОБА_10 , який в ході допиту надав покази відносно обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого зафіксовано наявну слідову інформацію, та вилучено автомобіль «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з характерними для дорожньо-транспортної пригоди пошкодженнями кузова.
- протоколом допиту свідків ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , які є співробітниками УПП в Запорізькій області, які пояснили, що 20.10.2025 року вони несли службу на території Шевченківського району м. Запоріжжя. О 06:17 на службовий планшет надійшло повідомлення про ДТП в районі буд. 2 по вул. Кутузова (вул. Марка Безручка). Прибувши на місце, співробітниками УПП було виявлено автомобіль «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 із ушкодженнями кузова в результаті наїзду на дерево. Оглянувши автомобіль, та місцевість поблизу, ними було виявлено особу чоловічої статі, на ношах, якого деблокували з пасажирського заднього сидіння. На місці водія перебував чоловік в свідомості, який назвав свої анкетні данні - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на місці переднього правого пасажира перебувала особа чоловічої статі без свідомості, із масивною кровотечею в області голови;
- протоколом огляду відео-запису на особистий мобільний телефон свідка ОСОБА_12 , на якому відображається автомобіль «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 із наявними ушкодженнями кузова в результаті ДТП, а також ОСОБА_4 на водійському місці вказаного автомобіля.
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що приблизно о 06:10 перебуваючи на розі будинку 2 по вул. Марка Безручка, почула глухий звук удару зі сторони проїзної частини, та побачила автомобіль «Мазда 3» на газоні, який наїхав на дерево. Підійшовши ближче, вона побачила, що водій автомобіля Мазда 3 в притомному стані, намагалась із ним розмовляти, щоб той не втрачав свідомість, доки спец. служби деблокували двері. При цьому зауважила, що на передньому пасажирському сидінні перебував молодий хлопець без свідомості. На задньому пасажирському сидінні перебував молодий чоловік, який також був у свідомості, намагався щось казати.
- довідкою про результати аналізу №6576 токсикологічного дослідження від 20.10.2025 ОСОБА_4 , відповідно до якого в крові останнього було виявлено вміст етанолу;
- лікарським свідоцтвом про смерть №5888 від 21 жовтня 2025 року трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого, причиною смерті є множинні переломи кісток черепа та лицьових кісток з руйнуванням головного мозку;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 , яка є матір'ю загиблого ОСОБА_7 ..
Таким чином зібрані матеріали кримінального провадження підтверджують, що ОСОБА_4 скоїв тяжке кримінальне правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, та спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за яке Кримінальним кодексом України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 :
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду обумовлюється тим, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність покарання, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 усвідомлює те, що вчинив кримінальне правопорушення, яке має незворотний характер, оскільки шкода, яка була завдана потерпілим, не може бути усунена та наступили тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілого
ОСОБА_7 ..
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що потерпіла у кримінальному провадженні знайома із ОСОБА_4 , оскільки останній входив у одне коло спілкування із її загиблим сином ОСОБА_7 , тому перебування підозрюваного поза межами місця позбавлення волі, може негативно впливати на психологічний та моральний стан потерпілої, а також шляхом вмовляння, залякування, тощо. Такий вплив може мати наслідком спотворення доказової бази у кримінальному провадженні та перешкоджання встановленню об'єктивної істини у справі.
Крім того, наявність цих особистих зв'язків підвищує ризик використання підозрюваним третіх осіб для непрямого впливу на потерпілого, що вимагає запобігання можливості такого контакту шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, тим що існує реальний ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 , маючи історію повторних адміністративних правопорушень за керування в стані сп'яніння, може знову сісти за кермо у стані сп'яніння та вчинити інше суспільно небезпечне діяння. Повторність адміністративних правопорушень свідчить про неефективність попередніх превентивних заходів і підвищує ймовірність вчинення нового кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння. Повторність таких випадків демонструє стійку схильність до ризикової поведінки на дорозі, нездатність чи небажання дотримуватись правил безпеки руху, що істотно підвищує ймовірність вчинення нового правопорушення - цього разу у формі кримінального діяння.
Окрім того, керування в нетверезому стані несе значну ймовірність спричинення важких наслідків (тяжкі тілесні ушкодження, загибель). У разі невжиття запобіжних заходів підозрюваний може повторно створити безпосередню загрозу життю і здоров'ю громадян.
Підтвердженням ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є те, що досудове слідство по вказаному кримінальному провадженню ще триває та маючи можливість вільно пересуватись підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати проведенню досудового розслідування шляхом залишення місця проживання, тим самим призвести до необґрунтованого затягування проведення досудового розслідуванні, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню, що дає підстави вважати, що у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме: настання смерті потерпілої особи, суспільний резонанс викликаний діянням, вважаю, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.
При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, житла, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років, розуміння невідворотності покарання, він може залишити своє місце проживання і таким чином буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності, а також перебуваючи поза межами місця позбавлення волі, в одному населеному пункті з потерпілим, буде впливати на них умовляннями чи погрозами, схиляючи таким чином до зміни показів.
До теперішнього часу не надійшли заяви від осіб, які б виявили бажання бути поручителями підозрюваного, що виключає можливість застосування відносно нього запобіжного заходу особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України.
Окрім цього, згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд, при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Вказані обставини у сукупності свідчать про підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та особи, яка його скоїла, неможливість запобігання зазначених ризиків і застосування більш м'яких запобіжних заходів окрім як запобіжний захід - тримання під вартою, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у разі доведеності його вини у вчиненому, може на даному етапі проведення досудового розслідування незаконно вплинути на свідків та потерпілого, переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
У судовому засіданні прокурор просив суд задовольнити клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний, має реальну можливість сховатися від слідства або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на потерпілих, свідків та вчинити інший злочин.
Підозрюваний ОСОБА_4 свою вину визнав, зазначила, що 17.11.2025 його було виписано із лікарні, де йому робили ряд хірургічних втручань, на даний час у нього зламано 7 ребер. Про судове засідання йому стало відомо після дзвінка слідчого, після чого він добровільно з'явився до суду, просив суд застосувати до нього запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Захисник у судовому засіданні просив суд, при винесення рішення, врахувати фізичний стан підозрюваного.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити слідчому та прокурору у задоволенні клопотання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 п.1 ст. 177 КПК України.
Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, підозрюваний може почати переховуватися від органів досудового слідства та суду.
Однак, в матеріалах провадження, наданих суду, не достатньо доказів, які б давали підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 п.3,4,5 ст. 177 КПК України.
Заяв від свідків, потерпілих про можливий вплив на них з боку підозрюваного, до правоохоронних органів або суду не надходило, підозрюваний раніше не судимий.
У судовому засіданні підозрюваний та її представник завірили суд про те, що підозрюваний не буде переховуватись від органів досудового розслідування.
Таким чином, доводи слідчого та прокурора про існування ризиків необхідних для застосування що до підозрюваної запобіжного заходу - тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Натомість доводи сторони обвинувачення про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не аргументований, а тому носить формальний характер.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Проте, суд вважає, що самою підозрюваною та її адвокатами надані суду обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вирішуючи питання щодо застосування до підозрюваного іншого виду запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому застосування електронних засобів контролю з покладенням обов'язку, передбаченого ч.5 ст.194 КПК України, в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції надасть додаткових гарантій дотримання підозрюваної належної процесуальної поведінки та покладеного обов'язку явки до слідчого, прокурора та суду.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 194 КПК України,
Клопотання слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025082050002012 від 20.10.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч ч.3 ст.286-1 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора, або суду, та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки:
- носити електронний засіб контролю;
- прибувати до слідчих ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області, прокуратури, суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Виконання ухвали слідчого судді доручити співробітникам Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Строк домашнього арешту визначити ОСОБА_4 , строком на два місяці: до 15 год. 28 хв. 30.12.2025р.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_15 .
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1