14 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 352/446/22
провадження № 51-3343км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в кримінальному провадженні № 42021092080000002 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Рожнятів Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_2у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Завадка Калуського району Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 365-2 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчиненій особою, яка має праве доступу до неї, повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяли значну шкоду інтересам держави та охоронюваним законом правам та інтересам юридичної особи, а також у зловживанні повноваженнями державним реєстратором, тобто особою, яка здійснює професійну діяльність пов'язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та охоронюваних законом правам та інтересам юридичної особи.
ОСОБА_8 обвинувачувався в пособництві у несанкціонованій змін інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчиненій особою, яке має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяла значну шкоду інтересам держави та охоронюваним законом правам та інтересам юридичної особи, а також у пособництві в зловживанні повноваженнями державним реєстратором, тобто особою, яка здійснює професійну діяльність пов'язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам юридичної особи.
Згідно з обвинуваченням ці дії були вчинені ними за наступних обставин.
30 березня 2020 року державний реєстратор Поберезької сільської ради ОСОБА_7 діючи у змові з директором ТОВ «Оріана-Еко» ОСОБА_8 та за його пособництва, на підставі поданих останнім неправомочних документів незаконно вніс зміни у Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) щодо відомостей про розмір статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко», неправомірно зменшивши розмір частки АТ «Оріана» у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» до 156 461 102 грн або з 51 % до 46 %, та неправомірно збільшивши частку ТОВ «Калуська соляна компанія» у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» до 180 390 184 грн або з 49% до 54 %, унаслідок чого ТОВ «Оріана-Еко» втратила статус суб'єкта господарювання державної форми власності, чим було заподіяно матеріальної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам держави в особі юридичної особи АТ «Оріана» у розмірі 31 291 947 грн, яка більше ніж у 29 773 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з недоведеністю наявності в їх діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року залишив цю скаргу без задоволення, а вирок - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд не перевірив ретельно доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про те, що сукупністю зібраних доказів у кримінальному провадженні підтверджується винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
На думку прокурора, апеляційний суд не дав оцінки доводам прокурора про те, що суд першої інстанції:
- виправдав ОСОБА_8 за іншою статтею, аніж він обвинувачувався;
- не врахував як доказ рішення Міністерства юстиції України, що ставить під сумнів механізм державного регулювання в сфері реєстраційних дій щодо права власності;
- упереджено переглянув раніше вирішений правовий спір пов'язаний із обставинами вчинення кримінальних правопорушень, висновок щодо якого викладено в рішенні касаційного суду;
- неправильно оцінив дії ОСОБА_8 стосовно виконання ним рішення неправомочних загальних зборів учасників ТзОВ «Оріана-Еко» від 07 лютого 2020 року;
- не врахував обставини попередньої змови між обвинуваченими та між обвинуваченими і ТОВ «Калуська соляна компанія» внаслідок поверхневої оцінки доказів, які могли істотно вплинути на висновки суду;
- неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК, а саме щодо зловживання ОСОБА_8 своїми повноваженнями з метою отримання вигоди насамперед «для себе», а не «для інших осіб»;
- не врахував доказів наданих стороною обвинувачення та показань експерта щодо розміру завданої шкоди.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні та залишив поза увагою докази, які мають значення для об'єктивного з'ясування обставин провадження.
Стверджує, що при перегляді вироку апеляційний суд не усунув порушень допущених місцевим судом і не дав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, а тому оскаржувана ним ухвала не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 наводить мотиви щодо законності ухвали апеляційного суду та просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду без зміни.
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Захисникзаперечив проти скарги і просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
Представник потерпілого АТ «Оріана» ОСОБА_9 у письмовій заяві підтримав вимоги касаційної скарги прокурора та просив її задовольнити, а касаційний розгляд проводити без його участі.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК).
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У касаційній скарзі прокурор, поміж іншого, просить дати зібраним у справі доказам іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
У цій справі фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції, а зроблений судом у вироку висновок щодо невинуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_7 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362 та ч. 3 ст. 365-2 КК, а в діях ОСОБА_8 складів кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 362 та ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 365-2 КК і виправдав обох за обвинуваченням у вчиненні цих злочинів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК .
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої є аналогічними тим, що наведені ним у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції їх ретельно перевірив і визнав такими, що не ґрунтуються на зібраних доказах у справі та обґрунтовано відхилив із наведенням відповідних мотивів.
Зокрема, апеляційний суд дав відповідну оцінку доводам скарги прокурора стосовно того, що судом першої інстанції не було враховано в якості доказу рішення Міністерства юстиції України від 17 вересня 2021 року за №3311/15, яким було анульовано ОСОБА_7 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та від 19 січня 2022 року за №159/5 яким було скасовано реєстраційну дію, а також постанову Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 909/230/19, якою судовий спір щодо внеску в статутний капітал ТзОВ «Оріана-Еко» було вирішено на користь АТ «Оріана».
Спростовуючи ці доводи апеляційний суд в ухвалі зазначив, що суд першої інстанції уважно перевірив усі обставини справи і встановив, що паперовий примірник заяви ОСОБА_8 міститься в матеріалах реєстраційної справи. Крім того, останній надав державному реєстратору ОСОБА_7 як оригінал протоколу загальних зборів, так і нотаріально засвідчену його копію. Вказаний протокол не був визнаний підробленим чи таким, що не відповідає рішенню загальних зборів. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішення Міністерства юстиції України не має преюдиціального значення та не є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки обставини, передбачені ст. 91 КПК підлягають доказуванню шляхом збирання, дослідження та оцінки доказів, які містяться в джерелах, передбачених ст. 84 цього Кодексу. Також суд першої інстанції уважно перевірив питання правомочності загальних зборів і не встановив обставин, які би вказували на неналежну підготовку до їх проведення. Отже, розглянувши матеріали провадження суди обох інстанцій дійшли висновку про правомірність дій ОСОБА_7 при внесенні ним відповідних відомостей до Реєстру про зміну розмір статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко».
Також апеляційний суд погодився і з правильністю висновку суду першої інстанції у вироку про недоведеність наявності попередньої змови між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказавши на те, що посилання сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 раніше був судимий за вчинення аналогічного кримінального правопорушення за участі ОСОБА_8 суперечить вимогам ч. 1 ст. 88 КПК. Наявні в провадженні матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж не вказують на логічний зв'язок між змістом зафіксованих розмов між ОСОБА_8 та власником ТОВ «Калуська соляна компанія» ОСОБА_10 із обставинами справи та висунутим обвинуваченням, оскільки вони були зафіксовані більш ніж через рік після подій зазначених в обвинувальному акті. Крім того, факт отримання ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 неправомірної вигоди від ОСОБА_10 не доведено жодним доказом у кримінальному провадженні, а тому твердження сторони обвинувачення про існування позаслужбових домовленостей щодо прийняття рішень на користь ТзОВ «Калуська соляна компанія» та наявність у ОСОБА_8 мети отримати неправомірну вигоду обґрунтовано відхилено судом. Також стороною обвинувачення не конкретизовано в суді, прийняття якого саме рішення на користь ТзОВ «Калуська соляна компанія» перебувало в компетенції ОСОБА_8 , який лише організовував виконання рішення зборів.
Дав апеляційний суд у своєму рішенні і відповідь на доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо визначення розміру завданої шкоди у кримінальному провадженні та відсутність потреби у проведенні експертизи для цього, погодившись із правильністю висновку суду першої інстанції у вироку про те, що в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК стороною обвинувачення не було вжито передбачених п. 6 ч. 2 ст. 242 цього Кодексу заходів для доказування у кримінальному провадженні обов'язкових обставин щодо виду та розміру завданої шкоди. Зокрема, стороною обвинувачення не було надано суду висновок експерта щодо визначення розміру майнової шкоди і в матеріалах провадження відсутні будь-які бухгалтерські документи на підтвердження внесення АТ «Оріана» до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» 31 291 947 грн.
При цьому, відхиляючи доводи прокурора про відсутність у резолютивній частині вироку посилання суду на ч. 5 ст. 27 КК апеляційний суд в ухвалі обґрунтовано вказав на те, що цей недолік не є безумовною підставою для скасування виправдувального вироку, оскільки мотивувальна частина цього рішення містить правильний виклад формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі та визнано судом недоведеним, тобто відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Також слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 16 травня 2024 року цю описку у вироку судом було виправлено, при апеляційному перегляді ухвали за апеляційною скаргою прокурора останній відмовився від своєї скарги, а тому ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційне провадження було закрито.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора в касаційній скарзі про те, що диспозиція ч. 1 ст. 365-2 КК не містить виключної вказівки щодо спеціальної мети отримання неправомірної вимоги для суб'єкта кримінального правопорушення, оскільки отримання такої вигоди може бути як для себе, так і для інших осіб. Разом із тим, протилежність висновків судів обох інстанцій у цій частині в судових рішеннях не впливає на законність оскаржуваної ухвали апеляційного суду з урахуванням наведених обставин.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставну, на його думку, відмову апеляційного суду в повторному дослідженні доказів, то такі не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями. Апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Сам по собі факт незгоди сторін із оцінкою доказів наданою судом першої інстанції у вироку за відсутності цих обставин не є обов'язковою підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом.
Під час апеляційного перегляду вироку прокурор просив апеляційний суд повторно дослідити докази які, на його думку, були неправильно оцінені судом першої інстанції, однак у своєму клопотанні не навів жодних доводів у доведеність того, що ці докази були досліджені судом першої інстанції не повністю чи з порушенням. Тому, оскільки передбачених ч. 3 ст. 404 КПК підстав для повторного дослідження доказів у суді апеляційної інстанції встановлено не було, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цього клопотання.
Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність ухвали апеляційного суду та вмотивованість її висновків з питань істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор у касаційній скарзі не навів і таких даних зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається.
Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та є належним чином обґрунтованою і вмотивованою.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3