18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 706/1536/13-к
провадження № 51-4360 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
перевіривши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у судах першої й апеляційної інстанцій, на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2018 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_5 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанціїперевіряє правильність застосування норм права і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. У поданій скарзі належить зазначити доводи, котрі свідчать про допущення судами таких порушень, які є істотними і зумовлюють обов'язкову зміну чи скасування ухвалених судових рішень.
На окреслені законодавчі положення скаржниця не зважила.
Як убачається зі змісту поданої скарги, у ній її авторка просить скасувати оспорювані рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Однак, наполягаючи на новому судовому розгляді прокурор не обґрунтовує процесуальної необхідності цього з огляду на положення статей 407, 415 КПК й іншої позиції сторони обвинувачення на стадії апеляційного провадження.
Крім того, не погоджуючись із оцінкою зібраних у справі фактичних даних, скаржниця не наводить обґрунтування цьому в аспекті статей 84-87 КПК, котрими унормовано докази і доказування. Не відображено у скарзі й доводів, які би свідчили про допущення судами таких порушень норм процесуального права, котрі з огляду на ст. 412 цього Кодексу є істотними і тягнуть за собою обов'язкове скасування оспорюваних рішень, ураховуючи також приписи ст. 17 вказаного Кодексу. Натомість аргументи незгоди в скарзі переважно зводяться до тверджень про неправильну оцінку доказів й невмотивованість висновків судів попередніх інстанцій. Указує скаржниця і на неповноту судового розгляду, що в силу ст. 433 КПК не є предметом касаційної перевірки.
Отже, у касаційній скарзі не зазначено обґрунтування заявленої вимоги про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу.
Недодержання ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у судах першої й апеляційної інстанцій, на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2018 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3