17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 354/1478/24
провадження № 51-4332ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні стосовно нього,
встановив:
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області вироком від 16 травня 2025 року визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішив питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення.
Івано - Франківський апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2025 року апеляційну скаргу засудженого та його захисника залишив без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями засуджений подав касаційну скаргу у якій, на його думку, допущені порушення судами першої та апеляційної інстанції у справі № 354/1478/24.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Так, касатор, усупереч положенням п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК,направляючи до Суду 30 жовтня 2025 року свою касаційну скаргу, вказав, що вона подається до Верховного Суду України, що не відповідає приписам п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), згідно з якою судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується, однак касаційна скарга містить посилання на ряд порушень, які, на думку скаржника допущені судами першої та апеляційної інстанцій, однак не зрозуміло, яке судове рішення оскаржується.
Так засуджений у вступній частині скарги ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, а у прохальній частині посилається на скасування рішення місцевого суду, при цьому з мотивувальної частини скарги незрозуміло про порушення допущені яким судом чи судами йде мова, тож автором скарги допущено протиріччя. Крім того, ОСОБА_4 не пояснює чому обставини, на які він посилається, не може встановити і дати їм оцінку апеляційний суд без скасування вироку місцевого суду. Також із скарги не видно, які порушення, на думку її автора, допущені апеляційним судом, через що має бути скасовано його ухвалу.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Проте засуджений подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Касатор значну частину скарги відводить на оскарження невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і неповноті судового розгляду.
Однак, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції керується фактичними обставинами, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 1 ст. 438 КПКпередбачені підстави для скасування чи зміни судових рішень, якими є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Особа, яка подає касаційну скаргу і заперечує законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на її думку, порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Автор скарги вказує на те, що йому було відмовлено у захисті, оскільки під час проведення процесуальної дії був відсутній захисник, однак не повідомляє, про яку саме дію йде мова, коли вона проводилась, чи клопотав він про участь захисника під час цієї процесуальної дії.
Також зазначає про неправдиві показання свідків - працівників поліції та розбіжності у їх показаннях, проте, для можливості перевірки таких доводів Судом, не зазначає, які фактичні дані він уважає неправдивими, які саме, на його думку, є розбіжності у показаннях свідків і у чому полягає істотність порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в контексті зазначених порушень.
Поза тим, засуджений вказує на те, що місце його затримання, яке вказано у протоколі та, яке повідомили свідки у судовому засіданні, суттєво відрізняється, однак не конкретизує, у чому різниця між тим чи іншим місцем і які порушення у цьому контексті допустили суди, якщо такі були, як цеперешкодило чи могли перешкодити суду (якому ?) ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Тож, усупереч законодавчим приписам у поданій касаційній скарзі не вказано, які судові рішення оскаржуються, не викладено обґрунтування їх незаконності та необхідності скасування чи зміни на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
З огляду на викладене, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні судові рішення, які нею оскаржуються, конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування цих судових рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Крім того, згідно зі ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак, всупереч вищевказаним положенням ст. 436 КПК, скаржник не ставить вимог до суду касаційної інстанції, які б відповідали повноваженням цього Суду.
Касатору слід звернути увагу, що суд касаційної інстанції у разі скасування лише ухвали апеляційного суду, якою вирок суду першої інстанції залишено без зміни, може виключно призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у той же час, у разі необхідності скасувати вирок суду першої інстанції, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду, суд касаційної інстанції може одночасно скасувати і вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування рішення, а також уточнити та конкретизувати доводи своєї касаційної скарги і належним чином їх обґрунтувати.
У зв'язку із вищевикладеним за наявності підстав, засудженому потрібно подати касаційну скаргу в новій редакції, взявши до уваги зазначене у цьому рішенні.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні стосовно нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк, скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3