12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 126/1953/20
провадження № 51-2729км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника
ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 10 жовтня
2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням приписів ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді штрафу в розмірі 560 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (9520 грн).
На підставі ст. 71 КК попередній вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року стосовно ОСОБА_6 ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо долі речових доказів і процесуальних витрат.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що вінвесною 2020 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, на горищі підсобного приміщення, яке розташоване на території домоволодіння, що належить його співмешканці ОСОБА_8 , у якому він проживав, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов 91 малокаліберний патрон та переніс їх до гаражного приміщення того ж домоволодіння, де залишив на зберігання без передбаченого законом дозволу. 07 серпня 2020 року під час проведення обшуку згаданого домоволодіння обвинувачений видав вказані патрони, які зберігав у гаражному приміщенні на одній з полиць у двох картонних коробках. Відповідно до висновку експерта від 12 серпня 2020 року № 281 вони є малокаліберними спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм, призначеними для стрільби низки нарізної спортивно-мисливської зброї, малокаліберних гвинтівок моделей ТОЗ-8, ТОЗ-11, ТОЗ-99, ТОЗ-17, ТОЗ-78 та інших калібру 5,6 мм, придатними для стрільби.
Зазначені дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК як придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Вінницький апеляційний суд 07 квітня 2025 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року та призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Визначив початком строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати момент його затримання.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності винуватості підзахисного, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції, за яким ОСОБА_6 необхідно відбувати покарання реально в місцях позбавлення волі, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції або залишити без зміни вирок місцевого суду. На його думку, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 50, 65 КК та приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Обґрунтовуючи вимоги, захисник уважає правильними висновки місцевого суду про можливість призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням приписів ст. 69 цього Кодексу і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за це кримінальне правопорушення, - штрафу. При цьому суд узяв до уваги дані про особу засудженого, а саме: позитивну характеристику з місця проживання, активне зайняття волонтерською діяльністю, утримання чотирьох неповнолітніх дітей, неперебування на обліках у нарколога й психіатра, повне визнання своєї винуватості; обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, запобігання отриманню доступу до набоїв неповнолітніми та відвернення неминучих негативних для них чи інших осіб наслідків, а також відсутність від його дій шкоди державним чи суспільним інтересам. Водночас, не врахував обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів, оскільки досудове розслідування та суд не встановив конкретної дати придбання обвинуваченим бойових припасів до малокаліберної спортивно-мисливської зброї.
У свою чергу апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення від призначеного покарання, безпідставно проігнорував указані вище обставини, а тому його рішення щодо необхідності реального відбування покарання є незаконним. На думку захисника обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про те, що рівень суспільної небезпеки скоєного є нижчим, ніж визначений апеляційним судом, який зважив лише на кваліфікацію вчиненого кримінально караного діяння та фактичні дані досудової доповіді, яка втратила свою актуальність, адже із часу її складення до постановлення вироку пройшло більше ніж 3 роки 8 місяців.
Так, суд безпідставно залишив поза увагою те, що будинок, у якому проживав обвинувачений з 2010 року, належав його співмешканці, патрони, які він випадково знайшов на горищі будинку, залишилися від попереднього власника, колишнього працівника поліції. Патрони надалі ОСОБА_6 сховав в гаражі, аби унеможливити доступ до них інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей. Коли прибули працівники поліції з метою проведення обшуку, підзахисний одразу віддав патрони, нічого не приховував і не перешкоджав слідчим та процесуальним діям.
Крім того, не взято до уваги факту відсутності в підзахисного зброї, до якої може бути застосовано вилучені патрони, що вказує на відсутність мети їх використання.
На переконання захисника, кримінальне правопорушення було вчинено внаслідок збігу випадкових обставин, що є пом'якшуючою покарання обставиною та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки й тяжкість вчиненого кримінального правопорушення. Будь-якої шкоди державним або суспільним інтересам діями ОСОБА_6 не завдано.
Сторона захисту вважає, що місцевий суд установив достатні й належні підстави для застосування приписів ст. 69 КК.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник та засуджений просили касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та засудженого, думку прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК передбачено, що предметами перегляду справи в касаційному порядку можуть бути: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок судів про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, є частково обґрунтованими.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. З огляду на принципи співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні бути враховані обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Функція суду щодо вибору форми відбування покарання за своєю правовою природою є дискреційною, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин. Зокрема, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ураховуючи особу винного, суд відповідно до положень ст. 69 КК приймає рішення про можливість чи неможливість призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.
Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, Верховний Суд установив, що суд першої інстанції вирішуючи питання про вид і розмір покарання
ОСОБА_6 , дійшов висновку про можливість перейти до іншого виду основного покарання, яке не зазначено в санкції ч. 1 ст. 263 КК, - штрафу в розмірі 560 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, запобігання отримання доступу до набоїв неповнолітніми й відвернення неминучих негативних для них чи інших осіб наслідків та те, що від його дій не було завдано шкоди державним чи суспільним інтересам; дані про особу обвинуваченого, а саме: позитивну характеристику з місця проживання, активне зайняття волонтерською діяльністю, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, неперебування на обліках у нарколога та психіатра, повне визнання своєї вини та щире каяття.
Вінницький апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення, не погодився із застосуванням приписів ст. 69 КК, а саме переходом до іншого виду основного покарання не зазначеного в ч. 1 ст. 263 цього Кодексу (штрафу), скасував вирок й ухвалив свій.
Колегія суддів поділяє висновки апеляційного суду про те, що з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого неможливо перейти до іншого виду основного покарання, не зазначеного в ч. 1
ст. 263 КК.
Водночас, вивчивши доводи касаційної скарги захисника і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_6 основне покарання за ч. 1 ст. 263 КК, застосувавши приписи ст. 69 цього Кодексу.
При цьому Суд бере до уваги конкретні обставини кримінального провадження, встановлені судами попередніх інстанцій, які впливають на вид та розмір покарання, зокрема: безумовне визнання засудженим своєї винуватості, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що належить до тяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_6 , який на обліках у нарколога і психіатра не перебуває; обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,запобігання отримання доступу до набоїв неповнолітніми й відвернення неминучих негативних для них чи інших осіб наслідків та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також, Суд ураховує позитивну характеристику засудженого з місця проживання, активне зайняття волонтерською діяльністю, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, добровільну видачу працівникам поліції набоїв, відсутність тяжких наслідків від його дій. Крім того, у власності та користуванні ОСОБА_6 немає будь-яких пристроїв для відстрілу виявлених під час обшуку патронів, що належать до малокаліберних.
Отже, наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також дані про особу засудженого і факт наявності на утриманні неповнолітніх дітей, на думку колегії суддів, є достатніми підставами для застосування приписів ч. 1 ст. 69 КК та призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 263 цього Кодексу. Остаточне покарання ОСОБА_6 визначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника потрібно задовольнити частково, а вирок апеляційного суду - змінити.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
ВирокВінницького апеляційного суду від 04 квітня 2025 року змінити.
Призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням приписів ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
В іншій частині судове рішення залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3