12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 285/3662/23
провадження № 61-15903св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа- Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року у складі судді Помогаєва А. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.
Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2020 року приблизно о 12 год 00 хв на 44 км + 159 м ділянки автодороги зі сторони с. Гать у напрямку c. Яноші Берегівського району Закарпатської області з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Golf», реєстраційний номер Угорщини «РІU 953», сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої відповідач виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив наїзд на нього як пішохода.
Внаслідок ДТП йому було завдано тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судової медичної експертизи від 05 червня 2020 року № 72 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я та потребують тривалого лікування, призвели до втрати працездатності. 08 грудня 2021 року йому було встановлено третю групу інвалідності.
Висновком судової авто-технічної експертизи від 22 червня 2020 року № 136/06 встановлено, що з технічної точки зору умовами настання даної ДТП став факт невідповідності дій відповідача. Своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху та заподіянні йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року у справі № 297/1264/20 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070060000248 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строків давності та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Позивач стверджував, що в результаті настання з вини відповідача ДТП, йому було завдано майнової шкоди у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 486 750 грн та понесених витрат на лікування у розмірі 44 427,16 грн.
Позивач також посилався на те, що йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 300 000 грн. Заподіяна йому моральна шкода полягає у тому, що внаслідок ДТП погіршився його стан здоров'я, він був змушений звертатися за допомогою до медичних закладів, переніс дві операції, перебував на стаціонарному лікуванні 25 діб. Крім того, змінився його звичний спосіб життя, він позбавлений можливості заробляти гроші для себе та своєї сім'ї, вести господарство. У зв'язку з інвалідністю він позбавлений можливості вести повноцінне життя.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 44 427,16 грн витрат на лікування; 486 750 грн упущеної вигоди та 300 000 грн моральної шкоди, а всього - 831 177,16 грн.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання стягнення судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за позовною вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, оскільки належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ.
Районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування обов'язку відповідача відшкодувати його збитки у формі упущеної вигоди та реального розміру таких збитків, розміру зменшення його доходу, з урахуванням фактично отриманих коштів у період непрацездатності та у порівнюваний попередній період. Суд вважав, що позивачем помилково обрано спосіб захисту своїх інтересів - замість вимоги про відшкодування втраченого доходу заявлено вимогу про відшкодування упущеної вигоди.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, виходив із того, що внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що завдало йому душевних стражданнях, які потягли зміни у його житті, такі як негативні переживання щодо тривалого лікування, душевні страждання. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості дійшов висновку про необхідність визначення розміру такого відшкодування у сумі 200 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук М. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року, постанову постановою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Янчуком М. О., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції, роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_2 про продовження строку для подання відзиву задоволено, продовжено заявнику строк для подання відзиву на касаційну скаргу та прийнято відзив до провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Поповича Ш. О., про розгляд справи в режимі відеоконференції за його участю відмовлено та справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Янчуком М. О., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат є МТСБУ, оскільки відповідач не повідомляв потерпілого про наявність страхового полісу та не повідомляв МТСБУ про настання страхового випадку. При цьому самостійно перевірити наявність «Зеленої карти» він не мав можливості, оскільки реєстр МТСБУ такої інформації не містить.
Посилається на те, що в діях відповідача наявні ознаки недобросовісності, неправомірної бездіяльності та суперечливої поведінки, тому саме ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати завдану йому шкоду.
Вказує, що відповідачем не надано іноземного страхового сертифікату «Зелена картка», а надано лише довідку про страхову історію з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, видану 02 серпня 2023 року. Страховий поліс, виданий ТОВ «Allianz» Угорщина, відповідає угорському законодавству та покривав ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу ОСОБА_2 у період з 31 серпня 2017 року до 30 жовтня 2020 року. Отже, відсутні будь-які докази як для встановлення самого факту страхування транспортного засобу відповідачем, так і розміру суми страхового відшкодування, територію дії полісу, умови дії полісу. Відтак, на думку заявника, вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук М. О., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19, від 28 січня 2021 року у справі № 554/6821/17, від 16 червня 2021 року у справі № 521/1109/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У травні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Попович Ш. О., подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Посилається на те, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди у межах страхової суми.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 квітня 2020 року приблизно о 12 год 00 хв водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Golf», реєстраційний номер Угорщини « НОМЕР_1 », рухаючись на ділянці автодороги зі сторони с. Гать у напрямку c. Яноші Берегівського району Закарпатської області порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.3, 1.10 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, внаслідок чого на 44 км + 159 м ділянки автодороги виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, що потребують тривалого лікування, та призвели до втрати працездатності.
08 грудня 2021 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності.
Відповідно до довідки про страхову історію з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданої 02 серпня 2023 року ТОВ «Allianz» Угорщина, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Golf», державний реєстраційний номер Угорщини « НОМЕР_1 », ОСОБА_2 застрахована у ТОВ «Allianz» Угорщина. Страховий поліс, виданий ТОВ «Allianz» Угорщина відповідає угорському законодавству та покривав ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу відповідача у період з 31 серпня 2017 року до 30 жовтня 2020 року.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 297/1264/20 ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070060000248 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України закрито у зв'язку із закінченням строків давності та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Янчуком М. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначено Розділом ІІІ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 23 цього Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до пункту 24.1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого визначено пунктами 24.2, 24.3 статті 24 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до пункту 41.1 (а) статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пунктом 41.2 (в) статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на МТСБУ покладено обов'язок відшкодування шкоди на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив про його пред'явлення до неналежного відповідача - ОСОБА_2 ,оскільки належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат є МТСБУ.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Пункт 41.1 (а) статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладає на МТСБУ обов'язок відшкодовувати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У підготовчому судовому засіданні 20 вересня 2023 року представник відповідача - адвокат Попович Ш. О. заявив клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача МТСБУ (том 1, а. с. 97-99).
На виконання частини першої статті 189 ЦПК України районним судом, з дотриманням принципу диспозитивності, при остаточному визначенні предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу з'ясовано думку представника позивача щодо залучення до участі у справі як співвідповідача МТСБУ, за наслідками якого постановлено відповідну ухвалу про залучення до участі у справі МТСБУ як третьої особи (том 1, а. с. 100-101).
Відповідно до частин першої - третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ. При цьому позовних вимог до МТСБУ позивач не пред'явив, клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляв, незважаючи на вжиття судом всіх можливих процесуальних заходів сприяння позивачу у реалізації його процесуальних прав.
Посилання касаційної скарги про те, що суди належно не дослідили зібрані у справі докази, є безпідставними та передчасними, оскільки суди не розглядали спір по суті у вказаній частині, а відмовили у позові з підстави не залучення відповідача чи співвідповідача МТСБУ. Лише при належному складі учасників справи судом встановлюються обставини справи та досліджується й вирішується спір по суті.
Щодо відшкодування упущеної вигоди
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме на підставі вимог статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Аналіз положень наведених норм закону дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на потерпілу особу обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею отримані в разі належного виконання нею своїх обов'язків.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 200/14946/16-ц.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач обґрунтовував упущену вигоду у розмірі 486 750 грн, виходячи з розміру його доходу як фізичної особи - підприємця за попередній рік.
Установивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження існування обов'язку відповідача відшкодувати його збитки у формі упущеної вигоди та реального розміру таких збитків, розміру зменшення його доходу, з урахуванням фактично отриманих коштів у період непрацездатності та у порівнюваний попередній період, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 .
Щодо відшкодування моральної шкоди
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивач ОСОБА_1 зазнав значної емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров'я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середньої тяжкості, складність та тривалість лікування, пов'язані із цим негативні зміни у житті позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про перенесення позивачем моральних страждань та існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахування засад розумності та справедливості.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.
Доводи заявника у поданій касаційній скарзі щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19, від 28 січня 2021 року у справі № 554/6821/17, від 16 червня 2021 року у справі № 521/1109/16-ц, є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Усі доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем,залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк