Постанова
Іменем України
17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 452/267/22
провадження № 61-6368 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,
відповідач-ОСОБА_2 ,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2022 року, ухвалене суддею Галин В. П., та постанову Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремет Н. О.,встановив
Короткий зміст вимог учасників справи
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати грошові кошти у розмірі 81 356, 73 доларів США, що за курсом валют на 24 січня 2022 року становило 2 303 868, 01 грн, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнути з відповідачки на його користь 1/2 частину вартості згаданого спільного майна подружжя в розмірі 1 151 934, 00 грн.
2. Позов мотивований тим, що сторони з 07 вересня 1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2021 року. За час спільного проживання у шлюбі сторони набули 81 356,73 доларів США, які зберігались на депозитному рахунку за договорами банківського вкладу в Публічному акціонерному товаристві (далі ? ПАТ) «Кредобанк». Однак відповідачка самостійно та на власний розсуд розпорядилася цим спільним майном - без погодження з позивачем та не в інтересах сім'ї, самостійно знімаючи грошові кошти та витрачаючи їх на власні потреби. ОСОБА_1 вважає, що грошові кошти в сумі 81 356,73 доларів США (що згідно з курсом валют, зазначеним у довідці АТ «Райффайзен Банк Аваль», станом на 24 січня 2022 року становили ? 2 303 868,01 грн), які зберігалися на депозитному рахунку за договорами банківського вкладу в ПАТ «Кредобанк», є спільною сумісною власністю подружжя, і його частка у праві власності на вказане вище майно становить 1/2.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням від 18 листопада 2022 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
4. Постановою від 27 березня 2023 року Львівський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2022 року - без змін.
5. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів про використання відповідачкою спірних коштів не для задоволення потреб сім'ї і без його відома та волі. Грошові кошти, що знаходились у банку на відповідному банківському рахунку, відкритому на ім'я відповідачки, були зняті нею у період шлюбу, а до спільного сумісного майна подружжя, яке підлягає поділу між сторонами, може бути віднесено виключно майно, наявне на час припинення спільного ведення господарства.
6. Апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
7. З 07 квітня 1985 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося троє дітей.
8. Рішенням від 28 травня 2021 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області розірвав шлюб між сторонами.
9. За період перебування в шлюбі сторони, маючи кошти, розпорядилися ними, розмістивши на депозитні рахунки в банку.
10. Як вбачається з копії договору банківського вкладу № 2630/83/890014 від 26 жовтня 2018 року між ПАТ «Кредобанк» в особі начальника відділення вулиця Сихівська, 13, ПАТ «Кредобанк» у місті Львів та вкладником ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу; дата розміщення вкладу 26 жовтня 2018 року; сума вкладу 81 356,73 доларів США; строк розміщення вкладу - 6 місяців до 26 квітня 2019 року.
11. Згідно з копією платіжного доручення від 26 жовтня 2018 року кошти були зарахуванні на депозит відповідно до договору № 2630/83/890014.
12. Із копії договору банківського вкладу № 2630/83/890656 від 02 листопада 2018 року відомо, що між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» в особі начальника відділу продажу відділення вулиця Богдана Хмельницького у місті Самбір та вкладником ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу; дата розміщення вкладу 02 листопада 2018 року; сума вкладу 79 000 доларів США; строк розміщення вкладу - 6 місяців до 02 травня 2019 року.
13. Відповідно до довідки, виданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 січня 2022 року, станом на 24 січня 2022 року Національний банк України встановив офіційний курс гривні в доларах США у співвідношенні: 100 доларів США - 2 831,81 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 452/267/22 визначений Погрібний С. О. , судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В.
16. Ухвалою від 16 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження і витребував матеріали справи із Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
17. 29 травня 2023 року справа № 452/267/22 надійшла до Верховного Суду.
18. Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 452/267/22 визначений Пророк В. В. , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Ситнік О. М.
20. Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року на підставі службової записки судді Пророка В. В. призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями
21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2024 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 452/267/22 визначений Пророк В. В. , судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Литвиненко І. В.
22. Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2024 року на підставі службової записки судді Пророка В. В. призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2024 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 452/267/22 визначений Пророк В. В. , судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Литвиненко І. В.
24. Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2025 року на підставі службової записки судді Пророка В. В. призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2025 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 452/267/22 визначений Пророк В. В. , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 3 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 ЦПК України.
27. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18), відповідно до якого поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами статей 69-72 СК України та статті 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
28. Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик у судове засідання двох свідків.
29. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
30. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
31. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
32. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
33. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
34. Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
35. Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу.
36. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
37. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
38. Згідно з вимогами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
39. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
40. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
41. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
42. За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів не в інтересах сім'ї повинен бути доведеним відповідними доказами. Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 686/29262/18.
43. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц.
44. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка самостійно, на власний розсуд, розпорядилася спільним майном - грошовим вкладом у сумі 81 356,73 долари США, без погодження з ним та не в інтересах сім'ї, самостійно знімаючи грошові кошти та витрачаючи їх на власні потреби. При зніманні коштів з рахунку відповідачка не повідомляла позивача та не брала в нього жодного дозволу на вчинення таких дій.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони з 07 вересня 1985 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 28 травня 2021 року. За період перебування в шлюбі сторони набули спільне майно, а саме: грошові кошти в розмірі 81 356,73 доларів США (згідно з курсом валют, зазначеним у довідці АТ «Райффайзен Банк Аваль», станом на 24 січня 2022 року становило - 2 303 868,01 грн), які зберігались на депозитному рахунку за договором банківського вкладу в ПАТ «Кредобанк».
46. 02 листопада 2018 року вказаний договір був достроково розірваний та укладений договір банківського вкладу № 2630/83/890656 на суму 79 000,00 доларів США. Строк дії договору ? 6 місяців до 02 травня 2019 року, що підтверджується копією договору, який долучений до матеріалів справи.
47. Згідно з випискою за договором № 2630/83/890656 від 02 листопада 2018 року 02 листопада 2018 року кошти в сумі 79 000,00 доларів США були розміщені на банківському рахунку, а 02 травня 2019 року вказані кошти повернуті банком відповідачці на її поточний рахунок. Після закінчення терміну дії договору ОСОБА_2 частинами знімала вказані кошти. Остання транзакція по рахунку була проведена 22 травня 2020 року.
48. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
49. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
50. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
51. Встановивши, що грошові кошти, які знаходилися у банку на відповідному депозитному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_2 , були зняті нею у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для їх поділу.
52. При цьому колегія суддів погоджується, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження того, що спірні грошові кошти були використані ОСОБА_2 не в інтересах сім'ї, що є його процесуальним обов'язком, а ухвалювати судове рішення на підставі припущення забороняє частина шоста статті 81 ЦПК України.
53. Отже, оскільки ОСОБА_1 не надав належних і беззаперечних доказів використання ОСОБА_2 коштів, які знаходилися на депозитному рахунку, у своїх особистих цілях або не в інтересах сім'ї, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з правильним застосуванням норм СК України та, врахувавши наявність у ОСОБА_1 тягаря доведення використання спірних коштів ОСОБА_2 не в інтересах сім'ї, а на інші потреби, дійшли правильного висновку про те, що спірна сума коштів була використана ОСОБА_2 в інтересах сім'ї у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
54. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та дійшли висновку про те, що спірні кошти, які знаходилися на депозитному рахунку, використовувалися ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
55. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону.
56. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
57. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі у предмет доказування не входило встановлення обставини використання спірних коштів в інтересах сім'ї чи для власних потреб одного з подружжя.
58. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання двох свідків, Верховний Суд звертає увагу на таке.
59. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Частина друга статті 83 ЦПК України вимагає, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
60. Відповідно ж до частини третьої статті 91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
61. Оскільки позивач належним чином не обґрунтував неможливість подання заяви про виклик свідка до судку першої інстанції до або під час підготовчого судового засідання як суду апеляційної інстанції та і в касаційній скарзі, Верховний Суд доходить висновку про необґрунтованість посилання позивача на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
62. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
(2) Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
63. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
64. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
65. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
А. А. Калараш
Є. В. Петров