10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 345/7003/24
провадження № 61-11551 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оріана» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним вказаним позовом, у якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати наказ № 51 від 26 листопада 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; 2) поновити її на посаді головного бухгалтера Акціонерного товариства «Оріана» (далі - АТ «Оріана») з дати звільнення 26 грудня 2024 року; 3) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2024 року до дня фактичного поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за 1 місяць, судові витрати покласти на відповідача.
2. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
2.1. Визнав незаконним та скасував наказ виконуючого обов'язки генерального директора АТ «Оріана» № 51 від 26 листопада 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера АТ «Оріана» з дати звільнення, а саме 13 січня 2025 року, з виплатою на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 січня 2025 року до дня фактичного поновлення на роботі.
2.2. В іншій частині позовних вимог відмовив.
2.3. Вирішив питання розподілу судових витрат.
2.4. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера АТ «Оріана» допустив до негайного виконання.
3. Ухвалою від 14 квітня 2025 року Калуський міськрайонний суд Івано?Франківської області заяву АТ «Оріана» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задовольнив. Визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 345/7003/24, виданий 03 березня 2025 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера АТ «Оріана» з дати звільнення, а саме 13 січня 2025 року.
4. Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Оріана» задовольнив.
4.1. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2025 року скасував.
4.2. У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Оріана» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.
4.3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
4.4. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року за заявою АТ «Оріана» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишив без змін.
5. У вересні 2025 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою від 22 вересня 2025 року Верховний Суд зазначену касаційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк на усунення зазначених у ній недоліків, а саме: заявнику необхідно надати інформацію про суму, яку позивач просив стягнути за час вимушеного прогулу з відповідним розрахунком із дати звільнення та на підтвердження сплати судового збору надати суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
7. Заявником на виконання вищевказаної ухвали подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору та розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якого, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 січня 2025 року до 24 червня 2025 року становить 221 854,55 грн.
8. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
13. Предметом спору у справі № 345/7003/24 є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
14. Відповідно до довідки-розрахунку, наданої позивачем на виконання ухвали Верховного Суду від 22 вересня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, середній заробіток за час вимушеного прогулу від дати звільнення 14 січня 2025 року до дати ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови 24 червня 2025 року становить 221 854,55 грн.
15. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України дана справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Виходячи з наданої заявником інформації про розмір заявлених майнових вимог в цій справі, ціна позову в цій справі становить 221 854,55 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 345/7003/24 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
17. Водночас касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
18. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь?якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
19. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145 цс 20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
20. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
21. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
22. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
23. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
24. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10?р(ІІ)/2023 у справі № 3 ?88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
26. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Враховуючи наведене, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
29. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
30. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оріана» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров