12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 209/5136/21
провадження № 61-17610св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач -- прокурор Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року у складі судді Решетник Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року прокурор Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з припиненням речового права.
Позовна заявапрокурора мотивована тим, що Кам'янською окружною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 самочинно збудували торговельний павільйон, загальною площею 133,6 кв. м, що розташований у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилася для цієї мети, за відсутності отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та без введення об'єкту будівництва до експлуатації.
Вказаний торговельний павільйон був предметом судового розгляду. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2016 року у справі № 208/1031/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики затверджено мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_2 визнано право власності на вказаний торговельний павільйон. У подальшому, торговельний павільйон відчужено за договорами купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року на користь ОСОБА_3 .
За результатами здійснення представницької діяльності, шляхом моніторингу судових рішень в ЄДРСР, 14 квітня 2017 керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури внесено апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду від 18 квітня 2016 року у справі № 208/1031/16-ц. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у вказаній справі апеляційну скаргу керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. За результатом нового розгляду справи ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у справі № 208/1031/16-ц обґрунтована тим, що при затвердженні мирової угоди, якою визнано право власності на торговельний павільйон за ОСОБА_2 , у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують право власності на неї. Отже, судове рішення, на підставі якого за ОСОБА_2 здійснено первинну реєстрацію права власності на торговельний павільйон, за апеляційною скаргою прокуратури скасовано. Водночас відповідачі, уникаючи проходження дозвільних процедур, прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, грубо нівелюючи процедури офіційного державного створення, визнання та експлуатацію права власності на нерухоме майно декілька разів відчужили торговельний павільйон, з огляду на що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні актуальні записи на самочинно збудований торговельний павільйон за ОСОБА_3 . Торговельний павільйон двічі збудовано за відсутності будь-яких дозвільних документів, на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, чим порушуються права власника земельної ділянки - територіальної громади щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим та спотворюється не лише суть гарантованого ЗК України права на набуття у користування комунальних земель та належної реєстрації такого права, а й підриваються основи державної діяльності у сфері розвитку благоустрою населених пунктів, соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:
- визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів територіальної громади м. Кам'янське поважними та поновити строк на звернення з позовною заявою;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 978493412104) укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В. О. 02 серпня 2016 року за реєстраційним № 974, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_3 на вказаний торговельний павільйон (номер запису про право 15685535);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 978493412104), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В. О. 02 серпня 2016 року за реєстраційним № 970, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_3 на вказаний торговельний павільйон (номер запису про право 15685534).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року, позовні вимоги Кам'янської окружної прокуратури до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням речового права задоволено.
Поновлено Кам'янській окружній прокуратурі в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради строк позовної давності.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 978493412104, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В. О., зареєстрований в реєстрі № 970, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209
від 02 серпня 2016 року.
Припинено право власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/2 частку торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 978493412104, номер запису про право власності 15685534.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 978493412104, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрований в реєстрі № 974, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209
від 02 серпня 2016 року.
Припинено право власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/2 частку торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 978493412104, номер запису про право власності 15685535.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вважається реконструйованим, яке у встановленому порядку не прийнято до експлуатації, ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2016 у справі № 208/1031/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики була скасована постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року, тому ОСОБА_2 не набув права власності на об'єкт нерухомості - торговельний павільйон А-1, загальною площею 133,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому не мав законного права на відчуження цього майна за договорами купівлі-продажу ОСОБА_3 . У в'язку із задоволенням вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу торговельного павільйону, інші позовні вимоги також підлягають задоволенню, оскільки є похідними.
Суди вважали поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності, оскільки з таким позовом прокурор спочатку звернувся до господарського суду, але позовна заява була залишена без розгляду з підстав підсудності спору місцевому загальному суду. Тобто, у господарському суді першої інстанцій на розгляді перебував позов про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та прокурор був позбавлений можливості для звернення до суду із зазначеним позовом раніше.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали помилкових правових висновків щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки строк позовної давності сплинув, як для прокурора, який подав позов до господарського суду та дізнався про порушення, на його думку, прав у 2017 році, так і для Кам'янської міської ради, в інтересах якої було подано позов, яка дізналася про спірні правовідносини ще у серпні 2016 року, коли їй надійшла заява ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону, яка була нею вирішена у вересні 2016 року.
Вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав міської ради, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна та припинення права власності на нього саме по собі не призведе до жодних правових наслідків, не призведе до відновлення порушених, на думку позивача, прав держави в особі Кам'янської міської ради, тому є неефективним способом захисту.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що викладені в ній доводи є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
18 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 червня 2012 року у справі № 415/4704/12 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення торгівельного павільйону, що знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною площею 44 кв. м, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений на Правобережній товарній біржі. Визнано за ОСОБА_7 право власності на зазначене майно.
06 серпня 2012 року на підставі договору дарування торгівельного павільйону, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Морозовою О. В., ОСОБА_7 подаровано ОСОБА_3 нежитлове приміщення торгівельного павільйону, що знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв. м.
Згідно з ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2016 року у справі № 208/1031/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики затверджено мирову угоду від 08 квітня 2016 року, укладену між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . За мировою угодою визнано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на об'єкт нерухомості - торговельний павільйон А-1, загальною площею 133,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Державним реєстратором Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Астафьєвою Я. В. 21 липня 2016 року (індексний номер 30573846) зареєстровано первинне право власності на торгівельний павільйон, що розташований у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1, загальною площею 133,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 978493412104, який був посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В. О., та зареєстрований у реєстрі № 970, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02 серпня 2016 року.
28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1, загальною площею 133,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 978493412104, який був посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В. О., та зареєстрований в реєстрі № 974, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02 серпня 2016 року.
На підставі договору оренди земельної ділянки від 29 травня 2017 року № 14408 (рішення Кам'янської міської ради від 21 квітня 2017 року № 684-16/VII), фізична особа - підприємець ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0158 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:02:005:0267, для розміщення торговельного павільйону. Згідно з пунктом 3.1. договору строк його дії встановлено до 30 квітня 2027 року.
14 квітня 2017 року керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури подано апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2016 року у справі № 208/1031/16-ц.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у справі № 208/1031/16-ц апеляційну скаргу керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури задоволено, ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказаною постановою апеляційного суду встановлено, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право власності на спірний об'єкт після його самочинного будівництва та реконструкції.
За результатом нового розгляду справи № 208/1031/16-ц ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 серпня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об'єкт нерухомого майна-торгівельний павільйон, що розташований у АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради від 24 лютого 2021 року № 01-06/53 та від 18 листопада 2021 року № 01-06/295 у реєстрі будівельної діяльності у розділі Реєстр дозвільних документів відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання підготовчих та/або будівельних робіт, введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту, що розташований у АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор просив визнати недійсними договори купівлі-продажу торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02 серпня 2016 року, та припинити речові права ОСОБА_3 на вказаний об'єкт нерухомого майна, посилаючись на те, що він є самочинним будівництвом, оскільки на його будівництво (реконструкцію) не видавалися відповідні дозволи та він не вводився до експлуатації в передбаченому законом порядку.
Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами прокурора та задовольнили його позовні вимоги, поновивши строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, вважаючи причини такого пропуску поважними.
Відхиляючи доводи відповідача, суди вважали, що прокурор обрав належний спосіб судового захисту, передбачений нормами ЦПК України.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з такого.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов прокурора, вказаних норм права та правових висновків Верховного Суду не врахували, не надали належної правової оцінки заявленим позовним вимогам, їх належності та цілісності, адже визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування реєстрації на їх підставі права власності на майно за відповідачем саме по собі не є ефективним способом захисту. Задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити жодних майнових прав міської ради, залишить невизначеним майбутнє нерухомого майна, яке прокурор вважав самочинно збудованим, а позовних вимог щодо земельної ділянки, на якій розташований такий об'єкт нерухомості, взагалі не заявлено, тому вимоги прокурора не відповідають ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна не зумовлює автоматичного поновлення будь-яких прав держави та особи, в інтересах якої було подано позов прокурором, а також залишає спір між сторонами не вирішеним, зумовить необхідність повторного звернення до суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 травня 2017 року № 14408 (рішення Кам'янської міської ради від 21 квітня 2017 року № 684-16/VII), фізична особа - підприємець ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0158 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:02:005:0267, для розміщення торговельного павільйону.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм процесуального права, порушенням норм матеріального права, не врахували, що прокурором обрано неналежний та неефективний спосіб судового захисту, який не поновлює жодних прав держави, залишає спір невирішеним та зумовить необхідність повторного звернення до суду, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 було сплачено 6 810 грн, а з касаційною скаргою - 9 080 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, тому вказані суми коштів підлягають стягненню з Дніпровської обласної прокуратури на його користь, оскільки колегія суддів скасовує судові рішення та відмовляє у задоволенні позову прокурора.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року скасувати.
У задоволенні позову прокурора Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням речового прававідмовити.
Стягнути з Дніпровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 810 гривень та касаційної скарги у розмірі 9 080 гривень, а всього 15 890 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк