10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 545/2495/25
провадження № 61-13692ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства «Струмок» Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та
26 серпня 2025 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області позов Комунального підприємства «Струмок» Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
16 жовтня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2025 року залишено без руху з підстав несплати судового збору.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, в якій просить її скасувати.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною першою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Тлумачення статті 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня
2025 року в справі за позовом Комунального підприємства «Струмок» Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська