17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 175/1150/23
провадження № 61-12051ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя,
25 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик С. І.,
за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 23 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня
2025 року, повний текст якої складено 18 вересня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, які у встановлений судом строк усунено.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року
у справі № 922/2416/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц,від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18,
від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 28 листопада 2018 року
у справі № 504/2864/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц,
від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, постановах Верховного Суду
від 12 червня 2024 року у справі № 910/20528/21, від 1 серпня 2018 року
у справі № 641/76/17, від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20,
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 20 серпня 2024 року
у справі № 201/11812/23, постанови Верховного Суду України від 12 липня 2017 року
у справі № 911/2351/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої
статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик С. І., подано клопотання про зупинення виконання та дії рішення Дніпропетровського районного
суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року. Клопотання мотивує тим, що позивач може звернутися у позасудовому порядку до нотаріуса для звернення стягнення на предмет іпотеки, і це спричинить зміну власника квартири, який матиме право виселити її з житла, яке вона придбала за власні кошти як добросовісний набувач. Крім того, товариство має можливість відчужити спірну квартиру або передати її у користування третім особам. У випадку скасування Верховним Судом рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня
2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року позивач формально отримає підтвердження свого права власності, однак на той момент воно вже буде порушено.
Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваних судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про залишення клопотання без задоволення з огляду на наступне.
Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судових рішень, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Так, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 23 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано за ТОВ «Кей-Колект» права іпотекодержателя за договором
іпотеки № 11371234000/1 від 15 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрованого
за № 11004, стосовно іпотечного майна - квартири за адресою:
АДРЕСА_1 будинок № 46, квартира № 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1414160212214).
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» судовий збір за подання позову у розмірі 2 684 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 342 грн, а всього 4 026 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року - без змін.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання права іпотекодержателя не підлягає примусовому виконанню, відтак касаційний суд може зупинити його дію у відповідній частині, проте доводи заявника про можливе порушення її прав у разі не зупинення дії такого рішення є лише її припущеннями, які не підтверджено жодним доказом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року
у справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Заявник не надала доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного судового рішення, зокрема, доказів звернення товариства до нотаріуса або державного реєстратора з відповідною заявою про внесення запису про іпотекодержателя.
Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для зупинення дії рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року в частині визнання права іпотекодержателя.
Касаційний суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року в частині стягнення судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку, оскільки заявником не надано доказів відкриття виконавчого провадження.
Крім того, відсутні правові підстави для зупинення виконання та дії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вказаною постановою рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
Витребувати із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 175/1150/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя.
Клопотання про зупинення виконання та дії рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року залишити без задоволення.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська