18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4803/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсикс»
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Букмекерська компанія «Фавбет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даймонд Пей»
про стягнення 364 882 982,41грн.
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Букмекерська компанія «Фавбет» (далі - ТОВ «БК «Фавбет», позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даймонд Пей» (далі - ТОВ «Даймонд Пей», відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 364 882 982,41 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 20.09.2021 №2009/2021 у частині надання платіжних послуг з переказу коштів та своєчасного повідомлення про дострокове розірвання договору.
2. Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.12.2024 у справі № 904/4803/24 позов задовольнив у повному обсязі; стягнув з ТОВ «Даймонд Пей» на користь ТОВ «БК «Фавбет» 364 882 982,41 грн штрафу та 1 059 800,00 грн судового збору.
2.2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» (далі - ТОВ «Спейсикс», скаржник) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ТОВ «Даймонд Пей» штрафу та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким зменшити суму штрафу на 500 000,00 грн.
2.3. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.02.2025 визнав поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновив строк на подання апеляційної скарги; зупинив дію оскаржуваного рішення на час апеляційного перегляду; відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд справи.
3. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення
3.1. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.09.2025 (колегія суддів: Іванов О.Г., Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) у цій справі закрив апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Спейсикс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі № 904/4803/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги
4.1. ТОВ «Спейсикс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/4803/24; справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
5. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
5.1.2. Скаржник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
5.1.3. На думку ТОВ «Спейсикс», апеляційний суд безпідставно позбавив його права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ТОВ «Спейсикс» є стягувачем щодо ТОВ «Даймонд Пей», а результати розгляду позову у цій справі мають безпосередній вплив на права та інтереси скаржника. Ухвалене судом першої інстанції рішення призводить до збільшення боргових зобов'язань боржника - ТОВ «Даймонд Пей» та, як наслідок, до зменшення його майна, що, у свою чергу, зменшує можливість задоволення вимог інших стягувачів, у тому числі ТОВ «Спейсикс». Таким чином, скаржник має беззаперечне право на оскарження судового рішення, оскільки воно безпосередньо впливає та порушує його інтереси, які полягають у недопущенні зменшенні майна боржника - ТОВ «Даймонд Пей».
5.2. Доводи інших учасників справи
5.2.1. Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідача до Суду не надійшли.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Спейсикс», як особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу.
7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права - пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України з точки зору доводів касаційної скарги, зокрема і справедливого судового розгляду.
7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
7.4. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
7.5. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7.6. Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.7. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з'ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
7.8. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.
7.9. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
7.10. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
7.11. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
7.12. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.
7.13. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
7.14. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі № 910/15967/21, від 14.09.2023 у справі № 910/17544/20).
7.15. З'ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків скаржника, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено невиконання відповідачем умов укладеного між ними договору. При цьому причини невиконання зобов'язань відповідачем були пояснені; останній визнав позов, що за приписами статей 46, 191 ГПК України є підставою для задоволення позову, оскільки у суду відсутні відомості про порушення права чи інтересів інших осіб внаслідок визнання відповідачем позову;
- спірні правовідносини зумовлені невиконанням відповідачем зобов'язань з перерахування грошових коштів позивачу за договором про надання платіжних послуг з переказу коштів від 20.09.2021 №2009/2021. Предметом цього позову є виключно правовідносини щодо надання послуг, які виникли між ТОВ «БК «Фавбет» (позивач у справі, отримувач за договором) та ТОВ «Даймонд Пей» (відповідач у справі, компанія за договором).
7.16. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи обставин, які свідчать про порушення оспорюваним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі № 904/4803/24 будь-яких прав, обов'язків чи інтересів ТОВ «Спейсикс». На момент ухвалення судового рішення у цій справі учасниками спірних правовідносин були лише позивач і відповідач. Жодних доказів, що ТОВ «Спейсикс» було учасником спірних правовідносин, або що суд першої інстанції вирішував спір про право, учасником якого є скаржник, апелянтом суду не надано.
7.17. Апеляційним судом установлено, що з аналізу мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення вбачається відсутність у ньому будь-яких висновків щодо ТОВ «Спейсикс», а також про відсутність приписів про зобов'язання вказаної особи вчинити або утриматися від вчинення будь-яких юридично значущих дій щодо сторін спору. Крім того, матеріали справи не містять й інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника, а зазначена юридична особа не є учасником спірних правовідносин (договору надання послуг).
7.18. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що апелянт вибірково посилається на наявність інтересу у цій справі, визначення поняття якого наведено у рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18- рп/2004 у справі № 1-10/2004, оскільки розумінні норм права, такий інтерес має бути пов'язаним саме з предметом спору (тобто, матеріально-правовою вимогою позивача) у конкретній справі і правовідносинами сторін у ній, в той час, як апелянт не навів доказів наявності у нього будь-якого права/інтересу саме у спірних правовідносинах.
7.19. Стосовно посилань ТОВ «Спейсикс» на те, що він є стягувачем за виконавчим провадженням в іншій справі (904/4326/24), у якій є боржником також ТОВ «Даймонд Пей», а відтак, через наявність цього рішення збільшення боргових зобов'язань відповідача (боржника) і зменшення його майна для можливості задоволення вимог інших стягувачів, то вони правильно відхилені колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами справи не може бути взятий до уваги при вирішенні питання можливості оскарження рішення незалученою стороною, яка обґрунтовує скаргу порушенням її прав, інтересів або обов'язків.
7.20. Колегія суддів апеляційного господарського суду також зауважила, що ця справа не є справою про банкрутство і предметом позову не є оскарження фраудаторних правочинів особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, що допускається у випадку, якщо зацікавлена особа доведе, що сторона, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.
7.21. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції ні у мотивувальній, ані у резолютивній частинах рішення не робив висновків про права, інтереси або обов'язки ТОВ «Спейсикс».
7.22. Отже, суд апеляційної інстанції на виконання положень процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та алгоритм дій суду апеляційної інстанції в разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки, за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не встановив, що оскаржуване ТОВ «Спейсикс» судове рішення по суті спору у справі № 904/4803/24 безпосередньо впливає на права, інтереси та (або) обов'язки скаржника.
7.23. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи усталені правові позиції щодо обов'язку з доведення особи, яка не брала участі у справі (див. пункти 7.8- 7.12, 7.14 цієї постанови), правильно застосував положення статті 264 ГПК України та, з урахуванням принципу справедливого судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела відповідність критеріям та ознакам, визначеним у статтях 17, 254 ГПК України.
7.24. Вказане, у свою чергу, є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Спейсикс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі № 904/4803/24 відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
7.25. Верховний Суд наголошує, що зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов'язками ТОВ «Спейсикс» має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Твердження не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене процесуальним кодексом, зокрема пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.
7.26. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконне судове рішення, яким не усунуто порушення законних прав, обов'язків та/або інтересів скаржника, колегією суддів відхиляються.
7.27. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
7.28. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.29. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/4803/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова