17 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5313/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 (колегія суддів: Богацька Н. С., Ярош А. І., Принцевська Н. М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Підприємство об'єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" про стягнення 238 212,48 грн,
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Підприємство об'єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки,
29.10.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2025 про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 щодо призначення судової економічної експертизи, витребування доказів та про об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство.
31.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2025.
03.11.2025 ОСОБА_1 звернувся повторно до Верховного Суду з аналогічною касаційною скаргою.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана ухвала від 29.10.2025 постановлена з порушенням норм процесуального права статей 255, 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які були застосовані судом апеляційної інстанції надмірно формально, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові у справі № 806/5175/14 та Верховного Суду викладених у постанові від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, які встановлюють винятки для ухвал, що блокують правосуддя.
За твердженням скаржника, оскаржувана ухвала обмежує його доступ до правосуддя (право на апеляційне оскарження).
Також, на переконання скаржника, оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки легітимізує повне блокування процесу доказування для скаржника у суді першої інстанції.
Окрім викладеного, скаржник зауважує на тому, що судом першої інстанції неправомірно об'єднано в одній ухвалі вирішення одинадцяти різних клопотань.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статтям 287- 291 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 17.10.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотань щодо призначення судової економічної експертизи, витребування доказів та про об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство, Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.10.2025 повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаних клопотань, Південно-західний апеляційний господарський суд виходив з того, що частиною першою статті 255 ГПК України оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотань щодо призначення судової економічної експертизи, витребування доказів та про об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство не передбачено.
Так, за змістом частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
З аналізу даної норми ГПК України випливає, що в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена Кодексом.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 26.02.2019 у справі № 910/12099/17, від 11.09.2018 у справі № 916/1461/16, від 24.02.2020 у справі № 905/639/19).
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 ГПК України, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).
Верховний Суд зазначає, що ухвали про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи, витребування доказів та об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство вказаний перелік не містить.
Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення.
Що стосується посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2024 у справі № 806/5175/14, то предметом касаційного перегляду у цій справі була ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі не міститься у переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
У вказаній справі № 806/5175/14 Велика Палата Верховного Суду дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Що стосується посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, то предметом касаційного перегляду у цій справі була ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України.
У вказаній справі № 918/361/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що в даному випадку судом апеляційної інстанції підлягав застосуванню саме пункт 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України і апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, мала бути повернута.
Висновки про можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали про відмову у задоволенні клопотань щодо призначення судової економічної експертизи, витребування доказів та про об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство у разі, якщо така ухвала ускладнює рух справи або позбавляє учасника справи можливості належного захисту своїх прав постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 806/5175/24 та постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/361/18 не містить.
Разом з цим у справі, що переглядається, предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні клопотань щодо призначення судової економічної експертизи, витребування доказів та про об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство, а не про відмову у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі, а також не про зупинення провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, тому справи № 806/5175/14, № 918/361/18 (на якій посилається скаржник у касаційній скарзі) та справа, що переглядаються, не є подібними.
Доводи скаржника про неправомірне об'єднання судом першої інстанції в одній ухвалі вирішення різних клопотань, колегією суддів відхиляються оскільки норми ГПК України не містять заборон щодо вирішення питання стосовно декількох клопотань в одному процесуальному документі.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу про відмову у задоволенні клопотань щодо призначення судової економічної експертизи, витребування доказів та про об'єднання позовного провадження зі справою про банкрутство.
Колегія суддів вважає, що вказані висновків суду апеляційної інстанції не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено ГПК України, зокрема, частиною другої статті 254, пунктом 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України.
З огляду на викладене правильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом норм ГПК України під час постановлення ухвали від 29.10.2025 про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
За змістом пункту 2 абзацу 1 частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 про повернення апеляційної скарги, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 про повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2025 у справі № 916/5313/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський