13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 914/326/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
представників учасників справи:
скаржника - не з'явився,
боржника - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025 (суддя Морозюк А.Я.) в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" в сумі 492690,63 грн
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025 (суддя Морозюк А.Я.), постановлену за результатами попереднього засідання,
у справі №914/326/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-Про"
про банкрутство,
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-Про" (далі - ТОВ "Методика-Про"); визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") у розмірі 844560,00 грн основного боргу та 24224,00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Кочин Наталію Василівну.
Стислий виклад вимог заяви кредитора
2. У березні 2025 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з додатковими грошовими вимогами до боржника у розмірі 664039,68 грн (в тому числі 4844,80 грн судового збору), які складаються із 554889,32 грн інфляційних втрат та 104305,56 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 844560,00 грн, за період з 17.01.2021 по 02.03.2025 та виникли на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23).
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. 22.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП КРОП" (продавцем) (далі - ТОВ "ТОП КРОП") та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості №22-03-2024, на підставі якого ТОВ "ТОП КРОП" продало ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" право вимоги до ТОВ "Методика-Про" щодо виконання грошового зобов'язання у розмірі 844560,00 грн, належного ТОВ "ТОП КРОП" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23), яке набрало законної сили.
4. 08.04.2024 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/1767/22(922/4469/23) замінено стягувача - ТОВ "ТОП КРОП" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" за наказом Господарського суду Харківської області від 02.01.2024, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23) про стягнення з ТОВ "Методика-Про" на користь ТОВ "ТОП КРОП" грошових коштів у розмірі 844560,00 грн.
5. Звертаючись з заявою про визнання кредитором з додатковими грошовими вимогами на суму 659194,88 грн, заявник стверджує про те, що на даний час рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23) не виконане, тому кредитор заявив додаткові грошові вимоги, які нараховані на суму основної заборгованості у розмірі 844560,00 грн за період з 17.01.2021 по 02.03.2025.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2025 додаткові грошові вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" визнано частково в розмірі 171349,05 грн, з яких 4844,80 грн судового збору - перша черга, 166504,25 грн основного боргу - четверта черга. В решті вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" в сумі 492690,63 грн відхилено.
7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановленою за результатами попереднього засідання, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, а саме встановлено, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Методика-Про», кредиторські вимого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на загальну суму 1040133,05 грн.
8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановлену за результатами попереднього засідання в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", залишено без змін.
9. Мотивуючі судові рішення, господарські суди вказали про обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за увесь час прострочення, оскільки таке зобов'язання є триваючим.
10. Однак, господарські суди встановили, що у тексті рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23) визнано необґрунтованим нарахування ТОВ "ТОП КРОП" (правонаступником грошових вимог до якого є ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") 3% річних у розмірі 69415,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 351626,34 грн за період з 16.01.2021 по 12.10.2023, у зв'язку з чим у наведеній частині позову відмовлено.
11. Господарські суди врахували, що у рішенні від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23) Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що оскільки договір між ТОВ "ТОП КРОП" та ТОВ "Методика-Про" не укладався, то обов'язок щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникає у боржника зі спливом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 19.10.2023.
12. У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, самостійно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 19.10.2023 по 02.03.2025 та встановив, що грошові вимоги підлягають задоволенню у розмірі 34707,95 грн 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 131796,30 грн.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
13. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025 в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на загальну суму 492690,63 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" кредитором ТОВ "Методика-Про" із додатковими грошовими вимогами та включити їх до реєстру кредиторів на загальну суму 492690,63 грн. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановлену за результатами попереднього засідання, змінити шляхом внесення змін до пункту 1.1 її резолютивної частини шляхом визначення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" кредитором ТОВ "Методика-Про" із додатковими кредиторськими вимогами на загальну суму 492690,63 грн як кредитора вимог четвертої черги.
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
15. Так, скаржник вказує, що апеляційним судом було безпідставно здійснено відступлення від правових позицій Верховного Суду та не враховано висновків, які викладені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічних касаційних скарг із врахуванням рішень Європейського Суду з прав людини.
16. На думку скаржника, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, які викладені: у постановах від 29.10.2018 у справі №826/14749/16, від 12.08.2021 у справі №5019/960/11 стосовно "правового пуризму"; у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 10.04.2019 у справі №390/34/17 щодо застосування п. 6 ст. 3 ЦК України; у постановах від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 щодо застосування приписів ст.ст. 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст.ст. 75-79 ГПК України; у постановах від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 29.08.2018 у справі №909/105/15, від 29.08.2018 у справі №910/2328/17, від 31.01.2018 у справі №910/8763/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц, від 18.06.2019 у справі №920/330/18, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 07.08.2019 у справі №925/2124/14 щодо застосування ст. 79 ГПК України (стандарту доказування); у постановах від 20.11.2019 у справі №922/3412/17, від 06.08.2019 у справі №910/5027/18 щодо застосування ст.ст. 82, 83, 1212 ЦК України; у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 щодо застосування ст. 530 ЦК України; у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 11.02.2019 у справі №758/9445/16-ц, від 31.01.2019 у справі №761/4878/16-ц, від 06.07.2018 у справі №910/10825/17, від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 щодо застосування ст.ст. 266, 610-612, 625 ЦК України.
17. Також скаржник вказує, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 13, 74, 76, 77, 238 ГПК України, без належного правового дослідження та оцінки наявних доказів у справі.
18. Скаржник аргументує касаційну скаргу тим, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у справі №922/1767/22(922/4469/23) були обґрунтовані положеннями ст. 530 ЦК України, в той час як додаткові кредиторські вимоги скаржника обґрунтовані порушенням боржником положення ст. 1212 ЦК України.
19. Скаржник наголошує на тому, що будь-які правовідносини між ТОВ "ТОП КРОП" та ТОВ "Методика-Про" відсутні, тому перераховані ТОВ "ТОП КРОП" на розрахунковий рахунок ТОВ "Методика-Про" грошові кошти в сумі 844560,00 грн у розумінні ст. 1212 ЦК України вважаються такими, що 15.01.2021 безпідставно набуті ТОВ "Методика-Про", і, як наслідок, із 16.01.2021 підлягають поверненню на користь ТОВ "ТОП КРОП".
20. Також скаржник з посиланням на останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зауважує, що ч. 2 ст. 530 ЦК України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст. 1212 ЦК України не застосовується, а тому вимога кредитора по поверненню безпідставно набутого майна із врахуванням дати виникнення обов'язку щодо його повернення з 16.01.2021 є правомірною та обґрунтованою.
21. Окрім цього, скаржник з посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 вказує, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Виходячи з цього, скаржник вважає, що у нього існує право вимоги щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період із 17.01.2021 (наступна дата прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів) по 02.03.2025 як дата, яка передує введенню мораторію у даній справі на нарахування різного роду сум.
22. Також скаржник посилаючись на принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") вважає, що неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
24. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час відхилення грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника на суму 492690,63 грн.
25. Положення ст. 1 КУзПБ (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) визначає грошове зобов'язання (борг) як зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
26. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ, за змістом яких під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
27. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
28. Верховний Суд зазначає, що покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).
29. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих грошових вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (відповідний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
30. Так, господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
31. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22).
32. Господарські суди встановили, що вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника ґрунтуються на рішенні Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23), яке набрало законної сили, та наказі Господарського суду Харківської області від 02.01.2024, якими стягнуто заборгованість з ТОВ "Методика-Про" на користь ТОВ "ТОП КРОП" (правонаступником грошових вимог до якого є ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") у розмірі 844560,00 грн. Грошові вимоги у зазначеному обсязі визнано ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/326/25, якою, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Методика-Про".
33. Заявляючи додаткові грошові вимоги до боржника в сумі 664039,68 грн, які складаються із сум нарахувань на основну суму заборгованості у розмірі 844560,00 грн, кредитор з посиланням на ст.ст. 625, 1212 ЦК України, просив визнати його грошові вимоги в повному обсязі. При цьому період, за який кредитор нарахував 3% річних становить з 17.01.2021 (дата прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів, яку заявник обраховує з врахуванням того, що грошові кошти в розумінні ст. 1212 ЦК України вважаються такими, що безпідставно набуті ТОВ "Методика-Про", і як наслідок із 16.01.2021 підлягають поверненню на користь ТОВ "ТОП КРОП") по 02.03.2025 (дата, яка передує введенню мораторію у справі) в розмірі 104305,56 грн; а також інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по лютий 2025 року в розмірі 554889,32 грн.
34. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
35. У силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
36. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц також зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
39. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
40. Водночас, як правильно вказали суди під час розгляду грошових вимог кредитора, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України преюдиційними та такими, що не підлягають доказуванню у цій справи є обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23), яке набрало законної сили, згідно з яким ТОВ "ТОП КРОП" відмовлено у стягненні 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.01.2021 по 12.10.2023, оскільки суд вважав, що обов'язок з повернення безпідставно отриманих грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України виникає у боржника зі спливом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 19.10.2023.
41. При цьому, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у справі №922/1767/22(922/4469/23) було обґрунтовано вимогами ст. 530 ЦК України, в той час як додаткові грошові вимоги скаржника обґрунтовані порушенням боржником ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідно до змісту судового рішення у справі №922/1767/22(922/4469/23), яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості до якого є відкритими і загальнодоступними, вимоги заявлялися на підставі ст.ст. 625, 1212 ЦК України як і кредиторські вимоги у справі, що переглядається.
42. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі №922/1767/22(922/4469/23) господарський суд застосував положення вимог ст. 530 ЦК України. Однак, позивач не скористався правом на оскарження цього судового рішення в апеляційному порядку, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 набрало законної сили.
43. Верховний Суд враховує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 у справі №922/1767/22(922/4469/23) за заявою ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" замінено стягувача - ТОВ "ТОП КРОП" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" за наказом Господарського суду Харківської області від 02.01.2024 у справі №922/1767/22(922/4469/23), виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023.
44. Відповідно до приписів ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
45. Отже, враховуючи викладене, кредитор знав про існування судового рішення від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23), згідно з яким відмовлено ТОВ "ТОП КРОП" у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 16.01.2021 по 12.10.2023 і він погодився з таким станом речей.
46. Верховний Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
47. Учасники цивільних правовідносин повинні діяти послідовно і не вправі посилатися на власну суперечливу поведінку для одержання вигоди чи уникнення наслідків ухвалених рішень та вчинених дій.
48. У зв'язку з викладеним, господарські суди цілком обґрунтовано врахували судове рішення від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23), оскільки обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є правонаступником ТОВ "ТОП КРОП" на підставі ухвали суду, обставини встановлені щодо ТОВ "ТОП КРОП" у судовому рішенні від 07.12.2023 є обов'язковими і для ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".
49. З цих же підстав є необґрунтованими й аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 щодо застосування ст. 530 ЦК України, оскільки ці аргументи спрямовані на ревізування судового рішення від 07.12.2023 у справі №922/1767/22(922/4469/23), яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання. Крім того, варто відмітити і те, що в суді апеляційної інстанції сума заборгованості інфляційних втрат та 3% річних, яка підлягає стягненню з боржника та за який період, не оспорювалася ні ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", ні ТОВ "ТОП КРОП", докази на спростування цих сум не подавалися, а тому заявлення таких доводів під час розгляду грошових вимог у справі про банкрутство є безпідставним.
50. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України" (Zheltyakov v. Ukraine), заява №4994/04].
51. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звернення кредитора до суду з додатковими вимогами в межах справи про банкрутство не може бути підставою для винесення нового рішення щодо стягнення з боржника інфляційних втрат на 3% річних, які вже були предметом розгляду в межах позовного провадження, і в задоволенні яких судом відмовлено. Протилежний підхід порушить принцип правової визначеності що є неприпустимим у правовій державі, оскільки він забезпечує передбачуваність та чіткість правових норм, що дозволяє розуміти наслідки своїх дій, а також вимагає дотримання законності, стабільності правосуддя та поваги до остаточних судових рішень.
52. Також, в касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вдався до "правового пуризму" та надмірної процесуальної формальності, не здійснивши дотримання ст. 238 ГПК України.
53. Верховний Суд зазначає, що під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").
54. Верховний Суд дійшов висновку про те, що судові рішення у цій справі в частині відхилення грошових вимог кредитора в сумі 492690,63 грн, прийняті на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, із застосуванням релевантних норм права, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а зміст судових рішень відповідає положенням ст. 238 ГПК України, що свідчить про відсутність застосування судами попередніх інстанцій "правового пуризму".
55. Враховуючи викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у низці постанов суду касаційної інстанції щодо застосування приписів відповідних норм права, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Відповідні судові рішення прийняті у кожній окремій справі з урахуванням предмета спору в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
56. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
57. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
58. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих судів попередніх інстанцій.
59. Відхиляючи доводи скаржника, Верховний Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог в сумі 492690,63 грн обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.
61. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
62. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції від 29.04.2025, постановленої за результатом розгляду додаткових грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника, та ухвали Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановленої за результатом попереднього засідання, в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника в сумі 492690,63 грн, - без змін.
Судові витрати
63. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановлену за результатом розгляду додаткових грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника, та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2025, постановлену за результатом попереднього засідання, в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника в сумі 492690,63 грн у справі №914/326/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков